Команда PC-7

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Команда PC-7
англ. PC-7 Team
На службі 1989 — по сьогодні
Країна Швейцарія Швейцарія
Належність Повітряні сили Швейцарії
Роль Пілотажна група
Гарнізон/Штаб авіабаза Дюбендорф
Кольори червоний, білий
Вебсайт pc7-team.ch
Авіація
Навчальні літаки 9 Pilatus PC-7

Медіафайли на Вікісховищі

Команда PC-7 (англ. PC-7 Team — пілотажна група ВПС Швейцарії[en]. Свою назву вона отримала на честь своїх основних літаків — навчально-тренувальних Pilatus PC-7[en]. Головною базою команди PC-7 є авіабаза Дюбендорф[en].

Історія[ред. | ред. код]

Невдовзі після того, як у 1982 році був представлений PC-7, ВПС Швейцарії почали демонструвати новий літак в індивідуальних виступах. Перший публічний командний показ відбувся 29 серпня 1987 року на авіабазі Дюбендорф, і для нього було набрано спеціальну команду з дев'яти пілотів-добровольців. У 1989 році, коли ВПС Швейцарії святкували своє 75-річчя, Команда PC-7 отримала офіційний статус. У 1992 році команда вперше виступила за кордоном — на авіабазі[en] в Аворі (Франція)[1]. У 1998 році серйозно обговорювалося розформування команди з міркувань економії, але тодішній начальник департаменту оборони та спорту Адольф Оґі[en] (майбутній президент Швейцарії) наполіг на збереженні команди [1]. PC-7 Team надзвичайно популярна у Швейцарії та за кордоном і отримала кілька нагород, у тому числі «Меморіальний меч короля Хусейна» за найкращу польотну презентацію у Ферфорді, Велика Британія, у 2013 році [2].

Літаки і пілоти[ред. | ред. код]

З моменту заснування команда літала на Pilatus PC-7 Turbo Trainer. У 2008 році кабіни пілотів було модернізовано за найсучаснішими технологіями, проведено загальний ремонт, а колірну схему — змінено на національні кольори Швейцарії, червоний і білий. До свого 25-річного ювілею у 2014 році команда встановила систему димогенераторів, розроблених Pilatus Aircraft, які були вперше були публічно використані 1 серпня 2014 року в аеропорту Буокс.

Усі пілоти команди PC-7 є штатними військовими пілотами та зазвичай літають на F/A-18. Кожен літак має позначення «Turbo» з номером.

Склад на 2023 рік [3]:

  • Наземний командир — оберстлейтенант Даніель Стемплі «Stampa»
  • Turbo Uno (лідер 1) — капітан Андреас Менк «Menkster»
  • Turbo Due (правий фланг) — капітан Сандро Чінотті «Yuri»
  • Turbo Tre (лівий фланг) — капітан Андрі Гауденц «Gaudi»
  • Turbo Quattro (замикаючий) — капітан Крістіан Саварі «Sassel»
  • Turbo Cinque (лівий фланг, зовнішній) — капітан Беда Стехелін «Beda»
  • Turbo Sexi (правий фланг, зовнішній) — капітан Маттіас Гроссен «Nemo»
  • Turbo Sette (соло 2) — капітан Бенджамін Метті «Daffy»
  • Turbo Otto (соло 1) — капітан Сільван Андереґген «Gollum»
  • Turbo Nove (лідер 2) — капітан Маріус Еггер «Pnö»

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в History of the PC-7 TEAM (англ.). PC-7 Team. Архів оригіналу за 27 серпня 2023.
  2. а б King Hussein Memorial Sword für die beste Flugvorführung in Fairford (GB) im Jahr 2013 [Меморіальний меч короля Хусейна за найкращу демонстрацію польотів у Ферфорді (Великобританія) у 2013 році.] (PDF) (нім.). Повітряні сили Швейцарії. Архів оригіналу (pdf) за 3 серпня 2016.
  3. а б History of the PC-7 TEAM (англ.). PC-7 Team. Архів оригіналу за 27 серпня 2023. Процитовано 21 квітня 2024.