Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бернська Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (англійською - Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats) від 1979 року набула чинності першого червня 1982-го.

Зараз конвенція підписана 39-ма державами, що входять до Ради Європи, а також Європейським Союзом, Монако, Буркіна-Фасо, Марокко, Тунісом та Сенегалом. Алжир, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Кабо-Верде, Ватикан та Росія є країнами, котрі не підписали конвенцію, та мають статус спостерігача на засіданнях її виконавчого комітету. Україна ратифікувала із застереженнями [1]

Мета та завдання[ред.ред. код]

Мета конвенції полягає в наступному:

  • Збереженні дикої флори та фауни та їхніх природних місцеперебувань;
  • Заохоченні співпраці між державами в галузі охорони природи;
  • Моніторингу та контролі стану вразливих видів та видів, що знаходяться під загрозою зникнення;
  • Допомозі в виданні законодавчих актів та проведенні наукових досліджень з охорони природи.

У 1998 під егідою Бернської конвенції було створено так звану «Смарагдову мережу» територій особливого природоохоронного значення (Areas of Special Conservation Interest, ASCIs) на теренах країн — членів конвенції, котрі керуються програмою «Natura 2000» Європейського Союзу.

Ця програма також здійснює моніторинг та контроль стану видів, що знаходяться під загрозою зникнення, та надає допомогу в законодавчій та науковій сферах.

Додатки[ред.ред. код]

Види, що підлягають захисту, в рамках Бернської конвенції розподілені на чотири додатки.

  • Види флори, що підлягають суворій охороні (Додаток І)
  • Види фауни, що підлягають суворій охороні (Додаток ІІ)
  • Види фауни, що підлягають охороні (Додаток ІІІ)
  • Заборонені методи забиття, відлову та інших форм експлуатації тварин та рослин (Додаток IV)

Всі додатки регулярно переглядаються та виправляються Постійним Комітетом, який керується порадами чисельних експертних груп.

До Додатків конвенції включено всі види європейських рептилій та амфібій, а також більшість видів птахів.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

видання в серії «Каталог флори і фауни Бернської конвенції»:

  • вип. І. Флора / авт.- упоряд. В. І. Чопик. — К.: [Фітосоціоцентр], 1999. — 52 с. ISBN 966-7459-40-3
  • вип. ІІ. Ссавці України під охороною Бернської конвенції / За ред. І. В. Загороднюка. − К., 1999. − 222 с. − (Праці Теріологічної школи, Вип. 2). ISBN 966-02-1280-1 (зміст pdf)
  • вип. ІІІ. Земноводні та плазуни України під охороною Бернської конвенції / За ред. І. В. Загороднюка. − К., 1999. − 108 с. ISBN 966-02-1379-4 (pdf)
  • вип. IV. Безхребетні тварини України під охороною Бернської конвенції / За ред. І. В. Загороднюка. − К., 1999. − 60 с. ISBN 966-02-1380-8 (pdf)
  • вип. 4. Птахи України під охороною Бернської конвенції / За ред. Г. Г. Гаврися. − К., 2003. — 395 с. (видано двічі в різних редакційних версіях!).

видання поза серіями:

  • Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 рік). — Київ: Мінекобезпеки України, 1998. — 76 с.
  • Вініченко Т. С. Рослини України під охороною Бернської конвенції. — К.: Хімджест, 2006. — 176 с. [2]