Конюхи (Козівський район)
| село Конюхи | |
|---|---|
.jpg) |
|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Козівський |
| Рада/громада | Конюхівська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 6123084801 |
| Облікова картка | Конюхи |
  |
|
| Конюхи на мапі Козівського району | |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1440 |
| Населення | 2 600 |
| Територія | 0,513 км² |
| Густота населення | 5068,23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47612 |
| Телефонний код | +380 3547 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°33′37″ пн. ш. 25°03′09″ сх. д. / 49.56028° пн. ш. 25.05250° сх. д.Координати: 49°33′37″ пн. ш. 25°03′09″ сх. д. / 49.56028° пн. ш. 25.05250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
338 м[1] |
| Водойми | річка Корса |
| Відстань до районного центру |
35 км |
| Найближча залізнична станція | Зборів |
| Відстань до залізничної станції |
20 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47612, с.Конюхи, вул.Центральна, 102 |
| Карта | |
 Конюхи
|
|
Конюхи
|
|
Коню́хи — село Козівського району Тернопільської області. Розташоване на річках Корса і Конюхи, на північному заході району. Центр сільради, якій підпорядковані села Заберізки й Залісся.
Зміст
Назва[ред. • ред. код]
Назва села, ймовірно, походить від роду селянських робіт «в хосен» засновника села[2]. До сільських робіт належала служба нагляду над кінськими табунами на королівських чи панських землях. Було чотири роди тієї служби: конюхи — доглядали робочих коней, стадні — наглядали над кіньми, якими селяни обробляли власні поля, але коні належали панові; конокормці — селяни мали прогодовувати панські коні; кобильники — наглядали над табунами.
Географія[ред. • ред. код]
Село розташоване на межі Поділля і Опілля.
Історія[ред. • ред. код]
Перша писемна згадка — 1440 як містечко, котре виникло на місці княжого Корсина (Корсіва).
1530 Конюхи — власність С. Вендлінського, який збудував тут замок. 1586 Конюхи згадані в «Поморянській хроніці» у зв'язку з так званою «конюхівською авантюрою», коли С. Вендлінський вчинив збройний напад на села Ходовчик та Хоробрув (нині с. Хоробрів Козівського району); у бою брали участь озброєні конюхівські жінки.
Після цієї події Конюхи — власність А. Сенявського.
1626 року внаслідок нападу татар містечко було зруйноване на 56%[3]. 1770 село — власність А. Любомирської, згодом Потоцьких.
За часів Австро-Угорської імперії — центр округи.
Влітку 1917 поблизу Конюх і села Куропатники відбувся великий бій УСС із російськими військами.
Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» й інші українські товариства й організації.
Населення[ред. • ред. код]
Населення села в минулому[4]:
| Рік | Число осіб | Українців греко-католиків |
Поляків та римо-католиків |
Польських колоністів |
Євреїв |
|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 3103 | 2658 | 287 | 0 | 137 |
| 1939 | ▲ 4470 | ▲ 3770 | ▲ 320 | 30 | ▼ 30 |
У 2001 році в селі проживало 2600 осіб.
Мова[ред. • ред. код]
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[5]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,92 | |
| російська | 0,04 | |
| молдовська | 0,04 |
Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.
Релігія[ред. • ред. код]
Є церкви Зіслання святого Духа (1607, дерев'яна), Успіння Пресвятої Богородиці (1770, мурована), 4 каплиці.
Пам'ятки[ред. • ред. код]
Насипано братську могилу 143 воїнів РА, які загинули при звільненні села (1967)[6], могили УСС, членів ОУН, вояків УПА, встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини та проголошення незалежності України (1993).
Соціальна сфера[ред. • ред. код]
Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ та І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, відділення зв'язку, торговельні заклади, є народний аматорський хор «Корса».
Відомі люди[ред. • ред. код]
Народилися[ред. • ред. код]
- Я. Івахів, о. П. Когут,
- громадсько-політичний та релігійний діяч Р. Крупка,
- письменник, військовик О. Морозінський
- письменник Когут Богдан Йосипович
- громадсько-політичний діяч Новоринський Василь Михайлович
Проживали[ред. • ред. код]
- письменник, етнограф о. Ксенофонт Сосенко,
- письменник, доктор права і суспільних наук Петро Сосенко
- навчалася літераторка О. Лихолат та інші.
Література[ред. • ред. код]
- Koniuchy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.)
- У м. Нью-Йорк (США) видано кн. «Село Конюхи: Козацьке гніздо» (1992)
- О. Клименко, П. Таран, М. Цідило. Конюхи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 162. — ISBN 966-528-199-2.
- Конюхи (Козівський район) на сайті «Замки та храми України» (укр.)
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Прогноз погоди в с. Конюхи (Тернопільська область)
- ↑ Проф. О. М. Леонтович. Сельскіе промишленники в Литовско-русском государстве. Варшавскій університет., Ізвестія 1897 г., том 4-8, стор. 130.
- ↑ Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183
- ↑ Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
- ↑ Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
|
||||||||
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
