Конюхи (Козівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Конюхи
Краєвид села (фото до 1914 року)
Краєвид села (фото до 1914 року)
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Козівський
Рада/громада Конюхівська сільська рада
Код КОАТУУ 6123084801
Облікова картка Конюхи 
Locator Dot2.gif
Розташування села Конюхи
Конюхи на мапі Козівського району
Основні дані
Засноване до 1440
Населення 2 600
Територія 0,513 км²
Густота населення 5068,23 осіб/км²
Поштовий індекс 47612
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°33′37″ пн. ш. 25°03′09″ сх. д. / 49.56028° пн. ш. 25.05250° сх. д. / 49.56028; 25.05250Координати: 49°33′37″ пн. ш. 25°03′09″ сх. д. / 49.56028° пн. ш. 25.05250° сх. д. / 49.56028; 25.05250
Середня висота
над рівнем моря
338 м[1]
Водойми річка Корса
Відстань до
районного центру
35 км
Найближча залізнична станція Зборів
Відстань до
залізничної станції
20 км
Місцева влада
Адреса ради 47612, с.Конюхи, вул.Центральна, 102
Карта
Конюхи is located in Україна
Конюхи
Конюхи
Конюхи is located in Тернопільська область
Конюхи
Конюхи

Коню́хи — село Козівського району Тернопільської області. Розташоване на річках Корса і Конюхи, на північному заході району. Центр сільради, якій підпорядковані села Заберізки й Залісся.

Назва[ред.ред. код]

Назва села, ймовірно, походить від роду селянських робіт «в хосен» засновника села[2]. До сільських робіт належала служба нагляду над кінськими табунами на королівських чи панських землях. Було чотири роди тієї служби: конюхи — доглядали робочих коней, стадні — наглядали над кіньми, якими селяни обробляли власні поля, але коні належали панові; конокормці — селяни мали прогодовувати панські коні; кобильники — наглядали над табунами.

Географія[ред.ред. код]

Село розташоване на межі Поділля і Опілля.

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1440 як містечко, котре виникло на місці княжого Корсина (Корсіва).

1530 Конюхи — власність С. Вендлінського, який збудував тут замок. 1586 Конюхи згадані в «Поморянській хроніці» у зв'язку з так званою «конюхівською авантюрою», коли С. Вендлінський вчинив збройний напад на села Ходовчик та Хоробрув (нині с. Хоробрів Козівського району); у бою брали участь озброєні конюхівські жінки.

Після цієї події Конюхи — власність А. Сенявського.

1626 року внаслідок нападу татар містечко було зруйноване на 56%[3]. 1770 село — власність А. Любомирської, згодом Потоцьких.

За часів Австро-Угорської імперії — центр округи.

Влітку 1917 поблизу Конюх і села Куропатники відбувся великий бій УСС із російськими військами.

Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» й інші українські товариства й організації.

Населення[ред.ред. код]

Населення села в минулому[4]:

Рік Число осіб Українців
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Польських
колоністів
Євреїв
1900 3103 2658 287 0 137
1939 4470 3770 320 30 30

У 2001 році в селі проживало 2600 осіб.

Мова[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[5]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,92
російська 0,04
молдовська 0,04

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Релігія[ред.ред. код]

Є церкви Зіслання святого Духа (1607, дерев'яна), Успіння Пресвятої Богородиці (1770, мурована), 4 каплиці.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Насипано братську могилу 143 воїнів РА, які загинули при звільненні села (1967)[6], могили УСС, членів ОУН, вояків УПА, встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини та проголошення незалежності України (1993).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ та І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, відділення зв'язку, торговельні заклади, є народний аматорський хор «Корса».

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Прогноз погоди в с. Конюхи (Тернопільська область)
  2. Проф. О. М. Леонтович. Сельскіе промишленники в Литовско-русском государстве. Варшавскій університет., Ізвестія 1897 г., том 4-8, стор. 130.
  3. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183
  4. Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  6. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.