Конюшина їжакувата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конюшина їжакувата
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Дводольні (Eudicots)
Розиди (Rosidae)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Trifolieae
Рід: Конюшина (Trifolium)
Вид: Конюшина їжакувата
Біноміальна назва
Trifolium echinatum
M.Bieb., 1808
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Trifolium echinatum
EOL logo.svg EOL: 703394
IPNI: 523104-1
ITIS logo.svg ITIS: 507213
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 97022

Конюшина їжакувата[1] або конюшина їжакова[2] (Trifolium echinatum) — вид трав'янистих рослин родини бобові (Fabaceae), поширений у пд.-сх. Європі й зх. Азії. Етимологія: дав.-гр. ἐχῖνος — «їжак» або «морський їжак».

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна рослина 15–40 см заввишки. Головки більш дрібні; віночок удвічі довший від чашечки; трубка чашечки з непомітними жилками, листочки клиноподібні[2]. Самозапильна рослина.

Поширення[ред. | ред. код]

Європа: Італія, Мальта, Словенія, Хорватія, Боснія й Герцеговина, Албанія, Чорногорія, Сербія, Македонія, Греція, Болгарія, Румунія, Угорщина, Північний Кавказ — Росія, Крим — Україна; Азія: Кіпр, Туреччина, Вірменія, Грузія, Азербайджан, Ліван, Ізраїль, Йорданія, Сирія, Іран (зх.), Ірак[3][4].

В Україні зростає на трав'янистих галявинах в рідколіссях — на ПБК (ок. м. Балаклави), дуже рідко[2]. Входить до переліку видів, які перебувають під загрозою зникнення на території м. Севастополя[5].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Trifolium echinatum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 189. (рос.)(укр.)
  3. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 25.05.2018.  (англ.)
  4. GRIN. Процитовано 25.05.2018.  (англ.)
  5. Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.