Абатство Корвей
| Абатство Корвей | |
| Дата створення / заснування | 9 століття |
|---|---|
 | |
| Чернечий орден | бенедиктинці |
| Країна |
 Німеччина[1][2] |
| Адміністративна одиниця | Гекстер[1] |
| Розташування штаб-квартири | Гекстер |
| Замовник | Florenz of Velded[2] і Maximilian of Horrichd[2] |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Статус спадщини | світова спадщина ЮНЕСКО і пам'ятник архітектури NRWd |
| Площа | 12 га |
| Адреса | Corvey, 37671 Höxter[2] |
 | |
| Критерій Світової спадщини (2005) | (ii)d[3], (iii)d[3] і (iv)d[3] |
| Стан збереженості | preservedd[2] |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Абатство Корвей у Вікісховищі | |
Координати: 51°46′40″ пн. ш. 9°24′36″ сх. д. / 51.77777800002777298° пн. ш. 9.41000000002777881° сх. д.
Абатство Корвей (нім. Fürstabtei Corvey) — колишнє імперське абатство ордена св. Бенедикта в Німеччині, розташоване на річці Везер, за 2 км на північний схід від міста Гекстер.
Історія[ред. | ред. код]
При заступництві Людовіка Благочестивого монастир заснували в 815 році два онуки Карла Мартелла на ім'я Вала і Аделард, які прибули з Корбійського абатства в Пікардії, заснованого королевою Батильдою. Нижньосаксонську обитель спочатку називали «новим Корбі», потім ця назва видозмінилася в «Корвей». 822 року монастир було переведено на нинішнє місце.
Корвей стояв на одному з найбільш людних шляхів середньовічної Німеччини, Геллвеґе, і тому тут часто бували германські монархи, які обдаровували його привілеями. Зокрема, цей монастир першим на схід від Рейну та на південь від Фризії почав карбувати монети у 900 році за часів абата Бово II. Монастирська церква св. Петра, що належить до часу останніх Каролінгів, була перебудована за абата Вібальда в середині XII століття. Це одна з найдавніших пам'яток монастирської архітектури на території Центральної Європи.
У середньовіччі Корвей став великим культурним центром, де здобули освіту саксонський історик Відукінд Корвейський та місіонер Ансгар, який хрестив скандинавів. Тут був скрипторій, велося літописання (див. Корвейські аннали). Монастирська бібліотека зберігала безцінні рукописи, зокрема п'ять перших книг «Аналів>» Тацита (примірник сьогодні втрачений).
З XV століття почався занепад абатства. Проте в 1792 році статус імперського абатства Корвей був підвищений папою до князівства-єпископства, яке було ліквідовано за наполеонівської секуляризації (1803). Після наполеонівських воєн Корвей та його землеволодіння опинилися в руках ландграфів Гессен-Ротенбурзьких, які перебудували будівлі абатства у князівську резиденцію. У 1840 році титул князя Корвейського та герцога Ратиборського отримав принц Віктор Гогенлое-Шиллінгсфюрст[de] — старший брат Хлодвіга фон Гогенлое, майбутнього канцлера Німецької імперії.
Бібліотека[ред. | ред. код]
Знаменита абатська бібліотека давно розпорошена серед різних бібліотек, але «княжа бібліотека» (Fürstliche Bibliothek), аристократична родинна бібліотека, що містить близько 74 000 томів, переважно німецькою, французькою та англійською мовами, після ліквідації бібліотеки абатства близько 1834 року, збереглася в замку. Винятковою особливістю збірки є велика кількість англійських романтичних романів, деякі в унікальних примірниках, оскільки в Британії художню літературу частіше позичали, ніж купували, тож її багато читали в бібліотеках, які мали абонемент[4]. Поет і автор Deutschlandlied, Август Генріх Гофман фон Фаллерслебен, працював тут бібліотекарем з 1860 року й до своєї смерті в 1874 році. Похований на церковному цвинтарі[5].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Геральдичні кольори -
Імператорська зала -
Бібліотека сьогодні -
Корвей сьогодні
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ а б в г д Corpus of Baroque Ceiling Painting in Germany
- ↑ а б в http://whc.unesco.org/en/list/1447
- ↑ Rainer Schöwerling, Hartmut Steinecke and Norbert Otto Eke, Die Fürstliche Bibliothek Corvey: ihre Bedeutung für eine neue Sicht der Literatur des frühen 19. Jahrhunderts,1992, and Werner Huber and Rainer Schöwerling, The Corvey Library and Anglo-German cultural exchanges, 1770–1837, 2004.
- ↑ Arnhold, Elmar (2015). Architekturführer Corvey (German). Kotyrba Verlag, Braunschweig. ISBN 978-3-942712-18-7.
Література[ред. | ред. код]
- Joachim Poeschke (Hg.): Sinopien und Stuck im Westwerk der karolingischen Klosterkirche von Corvey. Рема-Verlag, Мюнстер 2002, ISBN 978-3-930454-34-1 Rhema-Verlag, Münster 2002, ISBN 978-3-930454-34-1
Посилання[ред. | ред. код]
- 1200 років абатства Корвей — форпосту християнізації епохи Каролінгів (Deutsche Welle) (рус.)
- Fürstabtei Corvey (нім.)
|
