Користувач:MariiaTiurina/Кароліна Гершель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Кароліна Лукреція Гершель (16 березня 1750 - 9 січня 1848) була німецьким астрономом, чиїм найважливішим внеском в астрономію стало відкриття декількох комет, включно з періодичною кометою 35P / Гершель – Ріголлет, яка названа її іменем. [1] Вона була молодшою сестрою астронома Вільяма Гершеля, з яким вона працювала протягом усієї своєї кар’єри.

Кароліна була першою жінкою, яка отримувала платню як вчена,[2] і першою жінкою в Англії, яка зайняла урядову посаду [3]. Вона також була першою жінкою, яка отримала золоту медаль Королівського астрономічного товариства (1828 р.) та була визнана почесним членом Королівського астрономічного товариства (1835 р., разом з Мері Сомервілл ). Крім того, вона стала почесним членом Королівської ірландської академії (1838). Король Пруссії презентував їй золоту медаль за досягнення в науці з нагоди її 96-го дня народження (1846). [4]

Юність[ред. | ред. код]

Кароліна Лукреція Гершель народилася в місті Ганновер 16 березня 1750 року. Вона була восьмою дитиною та четвертою дочкою Ісаака Гершеля, єврея-самоучка [5] гобоїста, та його дружини Анни Ільзе Морітцен. Ісаак став капельмайстром в Ганноверській пішій гвардії, до якої він приєднався в 1731 році, і разом зі своїм полком був відсутній тривалими періодами. Він захворів після битви при Деттінгені (частина війни за австрійську спадщину) 1743 року та так і не одужав повністю. Він страждав від слабкого здоров'я, хронічного болю та астми до кінця життя. [4] [6] [7] Софія, найстарша донька в сім'ї, була на шістнадцять років старшою і єдиною дівчиною, окрім Кароліни, яка вижила. Вона вийшла заміж, коли Кароліні було п’ять, а це означало, що молодшій дівчині було доручено велику частину домашньої роботи. [8] Кароліна, як і інші діти, отримала побіжну освіту, навчившись читати, писати та ще дечого по дрібничці. Батько намагався навчати її вдома, але його зусилля здебільшого мали більше успіху з синами.

У віці десяти років Кароліна захворіла на тиф, який зупинив її ріст, тож вона так ніколи і не зросла вище за 1 метр 30 сантиметрів. [1] Через хворобу також значно погіршився зір на лівому оці.[7] Її родина припускала, що вона ніколи не вийде заміж, і мати вважала, що для неї краще тренуватись бути служницею,[9] а не вчитися, догождаючи батькові. Її батько іноді користався відсутністю матері, займаючись з нею окремо або запрошуючи до уроків брата. Кароліні дякий час дозволяли вчитися робити одяг. Хоча сусідка навчила її шити, час дівчини для тренувань був обмежений численними домашніми справами. [4] [10] Щоб вона не стала гувернанткою та на здобула таким чином незалежність, їй було заборонено вивчати французьку мову та займатися шиттям серйозніше за отримані в сусідів навички. [6]

Після смерті батька її брати Вільям та Олександр запропонували переїхати до них у місто Бат (Англія), щоб пройти випробувальний термін у ролі співачки для церковних виступів брата-музиканта. [4] [6] Зрештою, Кароліна лишила Ганновер 16 серпня 1772 року після суперечки брата з їх непокірною матір'ю.

У Баті вона взяла на себе обов’язки ведення домашнього господарства Вільяма і почала вчитися співати. Вільям влаштувався органістом і вчителем музики на вулиці Нью-Кінг-Стріт, 19 (тепер Музей астрономії Гершеля ). Він також був хормейстером капели Октагона . [7] Вільям був зайнятий своєю музичною кар’єрою і став активно організровувати публічні концерти.

Кароліна не вписувалась у місцеве суспільство і мала небагато друзів, [11] але, нарешті, могла вдовільнити своє бажання вчитися, тож брала регулярні уроки співу, англійської та арифметики у свого брата та навчалася танців у місцевого викладача. Вона також опанувала гру на клавесині, і врешті стала невід’ємною учасницею музичних виступів Вільяма для невеликих аудиторій. [12] Вона стала головним співаком на його ораторіях і досягла такої репутації в якості вокаліста, що їй запропонували взяти участь у Бірмінгемському фестивалі після виконання Месії Генделя у квітні 1778 року, де вона була першою солісткою. Вона відмовилася співати для будь-якого іншого диригента, крім Вільяма, тож після цього виступу її кар'єра співачки почала занепадати. Згодом Кароліну змінили видатні солісти здалеку, оскільки Вільям хотів витрачати менше часу на репетиції, щоб зосередитись на астрономії. [6] [7]

Перехід до астрономії[ред. | ред. код]

Вільям та Керолайн Гершель за шліфуванням дзеркала телескопу, 1896 р. Літографія

Коли Вільям зацікавився астрономією, перекваліфіковуючись з музиканта на астронома, Кароліна знову підтримала його починання. У своїх спогадах вона дещо гірко каже: "Я не робила для свого брата нічого, крім того, що зробила б і добре дресирована собака, тобто я робила все те, що він мені наказував." Зрештою, вона зацікавилася астрономією та насолоджувалась своєю роботою. [4] У 1770-х роках, коли Вільям поринув у астрономію, він почав будувати свої власні телескопи, адже був незадоволений якістю лінз, які зміг придбати. Кароліна годувала його і читала йому, поки він працював, незважаючи на її бажання розвивати свою кар'єру професійної співачки. [6] Вона сама стала визначним астрономом в результаті співпраці з ним. [1] Гершель переїхав до нового будинку в березні 1781 року після того, як їхній бізнес провалився, і Кароліна охороняла останки речей 13 березня, вночі, коли Вільям відкрив планету Уран. Хоча він сприйняв це за комету, його відкриття довело перевагу нового телескопа. Кароліна та Вільям зіграли свій останній музичний виступ у 1782 році, коли її брата запросили зайняти кабінет придворного астронома при королі Джорджі III. Останні кілька місяців їхньої музичної кар’єри були повними суперечок і взаємної критики. [13]

Астрономічна кар'єра[ред. | ред. код]

Перші відкриття та каталог[ред. | ред. код]

Телескоп, який Вільям Гершель зробив для Кароліни у 1795 році

Інтерес Вільяма до астрономії почався як хобі, яким можна було зайнятися вночі. За сніданком наступного дня він читав імпровізовані лекції про те, що дізнався напередодні ввечері. Кароліна зацікавилася, як і Вільям, заявивши, що "сильно заважає тренуванню, коли постійно потрібна моя допомога у виконанні різних астрономічних витівок". [11] Вільям прославився своєю роботою на високоефективних телескопах, а Кароліна підтримувала його зусилля. Вона провела багато годин за поліруванням дзеркал та встановленням телескопів, щоб максимально збільшити кількість захопленого світла. [14] Вона навчилася копіювати астрономічні каталоги та інші публікації, які запозичував Вільям. Вона також навчилася записувати, зводити данні та організовувати астрономічні спостереження брата. [15] Вона дізналася, що ця робота вимагає швидкості, точності та акуратності. [16]

Кароліну попросили переїхати з висококультурного міста Бат до відносно забитого Датчета в 1782 році, маленького містечка біля Віндзорського замку, де Вільям міг би розважати королівських гостей. Він припускав, що Кароліна стане його помічницею, ким вона спочатку не хотіла ставати. Вона була незадоволена житлом, яке вони займали; у будинку, який вони орендували на три роки, протікала стеля, і Кароліна описувала домівку як "руїни місця". До того ж вона була обурена цінами в місті і тим, що на момент її приїзду домашня служниця була ув'язнена за крадіжку. Поки Вільям працював над каталогом 3000 зірок, вивчав подвійні зірки і намагався виявити причину мінливості зірок Міри та Алгола, Кароліну просили "підмітати" небо, ретельно проглядаючи небо смугами, щоб знайти цікаві об’єкти. Вона була незадоволена цим завданням на початку своєї роботи, прагнучи повернутися до культури Бату і почувала себе ізольованою та самотньою, але поступово розвинула любов до роботи. [6]

28 серпня 1782 року Кароліна почала свій перший власний журнал. Вона оформила перші три вступні сторінки: "Це я називаю рахунки та квитанції моїх комет", [a] "Комети та листи" та "Книги спостережень". Цей журнал, поряд з двома наступними, зараз належить внеску Гершель до Королівського астрономічного товариства в Лондоні. [18]

26 лютого 1783 року Кароліна зробила своє перше відкриття: вона знайшла туманність, яка не була включена до каталогу Мессьє. У ту ж ніч вона самостійно відкрила Мессьє 110 (NGC 205), другий супутник Галактики Андромеди . Тоді Вільям почав шукати туманності, відчуваючи, що їх чекають багато відкриттів. Він відвів Кароліну до драбини на шестиметрововому відбивачі, де вона намагалась зробити неможливі вимірювання подвійних зірок. Вільям швидко зрозумів, що метод пошуку туманностей неефективний, і йому потрібен помічник для ведення записів. Звичайно, він звернувся до Кароліни. [6] [10]


Влітку 1783 року Вільям закінчив будівництво телескопа для шукання комет для Кароліни, який вона почала відразу ж використовувати. З жовтня 1783 року вони використовували шестиметровий телескоп-рефлектор для пошуку туманностей. Спочатку Вільям намагався одночасно спостерігати і записувати об'єкти, але це було неефективно і він знову звернувся до Кароліни. Вона сиділа біля вікна всередині, Вільям викрикував свої спостереження, і Кароліна записувала. Це було не просте завдання, тому що їй доводилось використовувати каталог Джона Фламстида, щоб визначити, які зірки Вільям використовував в якості орієнтира для туманностей. Оскільки каталог Флемстида був організований по сузір'ях, він був не особливо корисний, тому Керолайн створила власний каталог, організований за полярною відстанню.[6] На наступний ранок Кароліна переглядала позначки і записувала формальні спостереження, які вона назвала "нагляд за небесами".[18]

Комети[ред. | ред. код]

Упродовж 1786 - 1797 років Кароліна відкрила вісім комет, першу з них - 1 серпня 1786 року. Вона мала безперечну першість як відкривачка ще п'яти комет [2] [19] і повторно відкрила комету Енке в 1795 році. [20] П'ять її комет були опубліковані в «Філософських працях». Пакет паперів з надписом "Це я називаю рахунками та квитанціями моїх комет" містить деякі дані, пов'язані з відкриттям кожного з цих об'єктів. Вільяма викликали в замок Віндзор, щоб він продемонстрував комету Кароліни королівській родині. Вільям записав це явище сам, назвавши його "Кометою моєї сестри". [21] Кароліну Гершель часто помилково вважають першою жінкою, яка відкрила комету; проте Марія Кірх зробила це ще на початку 1700-х років, але її часто не враховують, оскільки на той час це відкриття приписувалося її чоловікові Готфрід Керху . [7]

У 1797 році спостереження Вільяма показали, що в зірковому каталозі, опублікованому Джоном Фламстідом, було дуже багато неточностей, які було важко використовувати, оскільки він був опублікований у двох томах, власне у формі каталогу та обсязі оригінальних спостережень, і містив багато помилок. Вільям зрозумів, що йому потрібна належна індексація, щоб правильно вивчити ці відмінності, але він неохоче присвячував цьому час, не бажаючи жертвувати своєю цікавішіою астрономічною діяльністю. Тому він рекомендував Кароліні, щоб вона взялася за завдання, яке в кінцевому рахунку зайняло 20 місяців. Отриманий Каталог зірок, взятий із спостережень містера Фламстеда, що міститься у другому томі «Історії неба» та не вставлений у Британський каталог [22] був опублікований Королівським товариством у 1798 р. Він містив позначення кожного спостереження за кожною зіркою складеного Фламстедом, список одруківок та список понад 560 зірок, які не були включені. [3] У 1825 році Кароліна пожертвувала твори Фламстеда Королівській академії Геттінген . [23]

Стосунки з Вільямом[ред. | ред. код]

В усіх її записах вона неодноразово давала зрозуміти, що хоче заробляти та бути здатною утримувати себе. Коли корона почала платити їй за допомогу своєму братові в 1787 році, вона стала першою жінкою, яка отримувала заробітну плату за наукову роботу в той час, коли навіть чоловіки рідко її отримували. [2] Її зарплата становила 50 фунтів на рік, і це були перші гроші, які Каролайн коли-небудь заробляла сама.

Коли Вільям одружився з багатою вдовою Мері Пітт (у дівоцтві Болдуін) у 1788 році, союз викликав напругу у стосунках між братом та сестрою. Кароліну називали злою, ревнивою жінкою, яка поклонялася братові і ображала тих, хто ліз у їхнє домашнє життя. [24] У своїй книзі «Епоха чудес» біограф Річард Холмс прихильніше ставиться до позиції Кароліни, зазначаючи, що зміни багато в чому були негативними для неї. З появою дружини Вільяма Кароліна втратила управлінські та соціальні обов'язки в домашньому господарстві та супроводжуючий їх статус. Вона також переїхала з будинку до окремої квартири, щодня повертаючись, щоб працювати з братом. Вона більше не мала ключів від обсерваторії та робочої кімнати, де вона виконувала велику частину власної роботи. Оскільки вона знищила свої щоденники з 1788 по 1798 роки, її почуття щодо періоду не зовсім відомі. У серпні 1799 року роботу Кароліни визнали, коли вона провела тиждень у Ґрінвічі, як гість королівської родини.

Бартелемі Фаухас де Сен-Фонд зазначив, що вона та її брат продовжували активно працювати в цей період. Коли її брат з родиною були далеко від дому, вона часто поверталася до будинку, щоб тримати все в порядку. У подальшому житті вона обмінювалась з леді Гершель ласкавими листами, і вона глибоко прив'язалась до свого племінника, астронома Джона Гершеля . [4]

Одруження Вільяма, ймовірно, призвело до того, що Кароліна стала більш незалежною від свого брата. [25] Вона зробила багато відкриттів окремо від Вільяма і продовжувала працювати сама над багатьма астрономічними проектами, які сприяли її піднесенню до слави.

Новий загальний каталог[ред. | ред. код]

У 1802 році Королівське товариство опублікувало каталог Кароліни у своїх Філософських працях Королівського товариства А від імені Вільяма. У ньому перелічувалось близько 500 нових туманностей та скупчень у додаток до вже відомих 2000. [18] До кінця життя Кароліна групувала дві з половиною тисячі туманностей та зіркових скупчень у зони подібних полярних відстаней, щоб її племінник Джон Гершель міг систематично їх переглядати. Список згодом було розширено та перейменовано на Новий загальний каталог . Багато об'єктів, які не є зорями, досі ідентифікуються за їх NGC номером. [26]

Пізніше життя[ред. | ред. код]

1847 р. Літографія Каролайн Гершель, близько 97 років.

Після того, як у 1822 році помер її брат, Кароліна у траурі переїхала назад до Ганновера в Німеччину, продовжуючи астрономічні дослідження для перевірки та підтвердження знахідок Вільяма і створила каталог туманностей, щоб допомогти племіннику Джону Гершелю в його роботі. Однак її спостереженням заважала архітектура в Ганновері, тож вона проводила більшу частину часу, працюючи над каталогом. У 1828 році Королівське астрономічне товариство подарувало їй золоту медаль за цю роботу - жодна жінка не отримала її надалі до Віри Рубін у 1996 році. [27] Після смерті Вільяма її племінник Джон Гершель взяв на себе спостереження за будинком. Кароліна дала йому поштовх в астрономію, коли показала сузір'я в Атласі Фламстеда. Кароліна додала остаточні записи до своєї книги спостережень 31 січня 1824 р. про Велику комету 1832 р., яку вже було виявлено 29 грудня 1823 р. [18] Протягом усього подальшого свого життя Кароліна залишалася фізично активною та здоровою, а також регулярно спілкувалася з іншими науковими світилами. Останні роки вона провела, пишучи свої спогади і оплакуючи обмеження свого тіла, що більше не дозволяло їй робити оригінальних відкриттів. [8]

9 січня 1848 року Кароліна Гершель мирно померла в Ганновері. Її поховано на Маріенштрассе,35 в Ганновері на кладовищі Гартенгемінде поруч з її батьками та із локоном волосся Вільяма. На її надгробному написі вказано: "Очі тої, хто тут прославлений нижче, були звернені до зоряного неба". [26] З братом вона відкрила понад 2400   астрономічні об’єкти за понад двадцять років. Астероїд 281 Лукреція (відкритий у 1888 р.) був названий другим іменем Кароліни [28] а кратер С. Гершель на Місяці названий на її честь. [29]

Поема "Планетарій" Адрієнни Річ 1968 року описує життя та наукові досягнення Кароліни Гершель. [30] У художньому творі "Вечеря", який відзначає жінок, які зробили надзвичайний історичний внесок, є місце для Кароліни Гершель. [31] Google вшанував її за допомогою Doodle Google у її 266-й день народження (16 березня 2016 року). [32]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Гершель була нагороджена королем Пруссії та Королівським астрономічним товариством. [16] Її нагородили Золотою медаллю від Астрономічного товариства у 1828 р. "За недавнє зведення данних до січня 1800 року про 2500 туманностей, виявлених її знаменитим братом, що може вважатися завершенням праці, яка, ймовірно, не має собі рівних ані за величиною, ані за значенням у історії астрономічної науки". Вона закінчила цю роботу після смерті брата та переїзду до Ганновера. [4] [19] [33]

Королівське астрономічне товариство обрало її почесним членом у 1835 році разом з Мері Сомервілл. Вони стали першими жінками у товаристві. Також її обрали почесним членом Королівської ірландської академії в Дубліні в 1838 році. [8]

У 1846 році, коли їй було 96 років, король Пруссії нагородив її Золотою медаллю за науку, переданою їй Олександром фон Гумбольдтом, «за визнання цінних послуг, наданих Астрономії Вами, як товаришем по роботі Вашого безсмертного брата, сера Вільяма Гершеля, шляхом відкриттів, спостережень та копітких розрахунків ". [4]

На її честь названо астероїд 281 Лукреція . [34]

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ According to astronomer John Louis Emil Dreyer, "Rec.ds" probably means Records.[17]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Nysewander, Melissa. Caroline Herschel. Biographies of Women Mathematicians, Atlanta: Agnes Scott College, 1998.
  2. ↑ а б в Brock, Claire (2004). Public Experiments. History Workshop Journal. Oxford University PRess (58). JSTOR 25472768.
  3. ↑ а б Ogilvie, Marilyn Bailey (1986). Women in Science: Antiquity through the Nineteenth Century. MIT Press. с. 97–98. ISBN 978-0-262-65038-0.
  4. ↑ а б в г д е ж и Herschel, Caroline Lucretia (1876). Herschel, Mrs. John (ред.). Memoir and Correspondence of Caroline Herschel. London: John Murray, Albemarle Street.
  5. ↑ HERSCHEL, SIR WILLIAM:. Jewish Encyclopedia. Процитовано 25 December 2019.
  6. ↑ а б в г д е ж и Hoskin, Michael (2014). William and Caroline Herschel:Pioneers in Late 18th-Century Astronomy. SpringerBriefs in Astronomy. Springer. doi:10.1007/978-94-007-6875-8. ISBN 978-94-007-6874-1.
  7. ↑ а б в г д Ogilvie, Marilyn B. (8 November 2011). Searching the Stars: The Story of Caroline Herschel (англ.). History Press. ISBN 9780752475462.
  8. ↑ а б в Brock, Claire (1 January 2007). The Comet Sweeper: Caroline Herschel's Astronomical Ambition (англ.). Icon. ISBN 9781840467208.
  9. ↑ Roberts, Jacob (2017). A Giant of Astronomy. Distillations. 3 (3): 6—11. Процитовано 16 May 2018.
  10. ↑ а б Herschel, Caroline Lucretia (1876). Herschel, Mrs. John (ed.). Memoir and Correspondence of Caroline Herschel. London: John Murray, Albemarle Street.Oxford Dictionary of National Biography (вид. онлайн). Oxford University Press. {{cite encyclopedia}}: Cite має пусті невідомі параметри: |HIDE_PARAMETER15=, |HIDE_PARAMETER13=, |HIDE_PARAMETER21=, |HIDE_PARAMETER30=, |HIDE_PARAMETER14=, |HIDE_PARAMETER17=, |HIDE_PARAMETER32=, |HIDE_PARAMETER16=, |HIDE_PARAMETER25=, |HIDE_PARAMETER33=, |HIDE_PARAMETER24=, |HIDE_PARAMETER9=, |HIDE_PARAMETER3=, |HIDE_PARAMETER1=, |HIDE_PARAMETER4=, |HIDE_PARAMETER2=, |HIDE_PARAMETER28=, |HIDE_PARAMETER18=, |HIDE_PARAMETER20=, |HIDE_PARAMETER5=, |HIDE_PARAMETER19=, |HIDE_PARAMETER22=, |HIDE_PARAMETER38=, |HIDE_PARAMETER31=, |HIDE_PARAMETER29=, |HIDE_PARAMETER11=, |HIDE_PARAMETER26=, |HIDE_PARAMETER6=, |HIDE_PARAMETER8=, |HIDE_PARAMETER7=, |HIDE_PARAMETER10=, |HIDE_PARAMETER23=, |HIDE_PARAMETER27= та |HIDE_PARAMETER12= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка) (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
  11. ↑ а б Fernie, J. Donald (November–December 2007), The Inimitable Caroline, American Scientist
  12. ↑ Caroline Lucretia Herschel Facts, information, pictures | Encyclopedia.com articles about Caroline Lucretia Herschel. www.encyclopedia.com. Процитовано 24 April 2016.
  13. ↑ Lemonick, Michael (2009). The Georgian Star: How William and Caroline Herschel Revolutionized Our Understanding of the Cosmos. W.W. Norton & Company. с. 84. ISBN 978-0-393-33709-9.
  14. ↑ Ashworth, Wilhelm. "Untitled Review." The British Society for the History of Science Vol. 37 No. 3, 2004: 350–351.
  15. ↑ Letter from Caroline Herschel (Upton) to Margaret Maskelyne (at Greenwich). Cambridge Digital Library. Cambridge Digital Library. Процитовано 16 March 2016.
  16. ↑ а б Warner, Deborah. "Review, Untitled." Chicago Journal, 2004: 505.
  17. ↑ Herschel, William (2013). Dreyer, John Louis Emil (ред.). The Scientific Papers of Sir William Herschel. Т. 1. Cambridge University Press. с. xlv. ISBN 9781108064620.
  18. ↑ а б в г Olson, Roberta J. M.; Pasachoff, Jay M. (2012). The Comets of Caroline Herschel (1750–1848), Sleuth of the Skies at Slough. Culture and Cosmos. 16 (1–2): 9. arXiv:1212.0809. Bibcode:2012arXiv1212.0809O.
  19. ↑ а б Obituary of Miss Caroline Lucretia Herschel. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 8 (4): 64—66. 1847. Bibcode:1848MNRAS...8...57.. doi:10.1093/mnras/8.4.57.
  20. ↑ Obituary of John Francis Encke. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 26: 129—134. 1865. Bibcode:1865MNRAS..26....1.
  21. ↑ Herschel, William; Dreyer, John Louis Emil (5 September 2013). The Scientific Papers of Sir William Herschel. Т. 2. Cambridge University Press. с. 196. ISBN 9781108064637. Процитовано 12 July 2016.
  22. ↑ Herschel, Caroline (1798). Catalogue of Stars, Taken from Mr. Flamsteed's Observations Contained in the Second Volume of the Historia Coelestis, and Not Inserted in the British Catalogue. Royal Society.
  23. ↑ Caroline Lucretia Herschel Facts, information, pictures | Encyclopedia.com articles about Caroline Lucretia Herschel. www.encyclopedia.com. Процитовано 11 April 2016.
  24. ↑ Fernie, Donald. The Inimitable Caroline. American Scientist. 2007: 486—488. JSTOR 27859053.
  25. ↑ The Age of Wonder by Richard Holmes pp. 182–196
  26. ↑ а б Caroline Herschel Biography. Space.com. Процитовано 23 April 2016.
  27. ↑ Holmes, 2009, с. 409.
  28. ↑ Bailey Slagle, Judith (1999). The Collected Letters of Joanna Baillie. Fairleigh Dickinson Univ Press. с. 788. ISBN 9780838638163.
  29. ↑ Planetary Names: Crater, craters: C. Herschel on Moon. planetarynames.wr.usgs.gov. IAU. 18 October 2010. Процитовано 19 June 2016.
  30. ↑ Planetarium. www.poetryfoundation.org. Процитовано 30 April 2016.
  31. ↑ Place Settings. Brooklyn Museum. Retrieved on 6 August 2015.
  32. ↑ Caroline Herschel, Caroline Herschel's 266th Birthday. 15 March 2016.
  33. ↑ List of Officers for the ensuing year. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). 1 (9): 64. 8 February 1828. doi:10.1093/mnras/1.9.64. ISSN 0035-8711.
  34. ↑ Schmadel, Lutz D. (2007). (281) Lucretia. Dictionary of Minor Planet Names – (281) Lucretia. Springer Berlin Heidelberg. с. 38. doi:10.1007/978-3-540-29925-7_282. ISBN 978-3-540-00238-3.

Джерела[ред. | ред. код]

[[Категорія:Жінки-астрономи]] [[Категорія:Нагороджені золотою медаллю Королівського астрономічного товариства]] [[Категорія:Персоналії:Ганновер]] [[Категорія:Британські астрономи]] [[Категорія:Німецькі астрономи]] [[Категорія:Відкривачі комет]] [[Категорія:Астрономи XIX століття]] [[Категорія:Астрономи XVIII століття]] [[Категорія:Померли 1848]] [[Категорія:Народились 1750]] [[Категорія:Статті, що включають текст з Британської енциклопедії 1911 року]]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:MariiaTiurina/Кароліна_Гершель&oldid=27417141