Алголь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алголь
Position Beta Per.png
Розташування Алголя у сузір'ї Персея
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Персей
Пряме піднесення 03h 08m 10,1315s
Схилення +40° 57′ 20,332″
Видима зоряна величина (V) 2.21[1]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 4 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 2,99 мас/р
Схил.: -1,66 мас/р
Паралакс (π) 36.27 ± 1.40 мас
Відстань 90 ± 3 св. р.
(28 ± 1 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
0,15
Характеристики
Спектральний клас B8V (A) / K02IV (B) /A5V (C)[2]
Показник кольору (B−V) -0,05
Показник кольору (U−B) -0,37
Тип змінності типу Алголя (прототип)
Інші позначення
β Персея, Горгона, El Ghoul, 26 Per, GJ 9110, HR 936, BD +40°673, HD 19356, GCTP 646.00, SAO 38592, FK5 111, Wo 9110, ADS 2362, WDS 03082+4057A, HIP 14576.
Посилання
SIMBAD дані для ALGOL

Алголь (від араб. الغول‎ — гуль, чудовисько, також — β Персея) — змінна зоря, друга за блиском у сузір'ї Персея, прототип затемнюваних змінних. На зображеннях сузір'я Алголь розташований на місці ока відрубаної голови Медузи.

Історія спостережень[ред.ред. код]

Розповсюдженою є думка, що змінність Алголя була відома ще середньовічним арабам (за що він і отримав свою назву). Втім, дослідники вважають такі відомості непідтвердженими й пояснюють арабську назву зорі лише її розташуванням у сузір'ї на тлі вочевидь нечистого чудовиська (Медуза — у грецькій міфології, гуль — в арабській традиції)[3]. Документально змінність Алголя першим відзначив Джемініано Монтанарі 1667 року[4]. Однак лише в наступному сторіччі Джон Гудрайк зафіксував періодичну природу змін та 1782 року пояснив їх[5]. За це відкриття він отримав медаль Коплі 1783 року[6]

Алголь дав назву цілому класу затемнюваних змінних. У четвертому виданні загального каталогу змінних зір налічується понад 3,5 тисячі зір такого типу[7].

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Схематична ілюстрація затемнень у системі Алголя

Алголь — потрійна зоря. Зорі Алголь Aa та Алголь Ab утворюють дуже тісну подвійну систему, відстань між ними становить 0,062 а.о. (11 млн км), період обертання становить 2,86731 доби (68 год. 49 хв.) Під час обертання компоненти по черзі затемнюють одна одну, внаслідок чого спостережуваний блиск зорі змінюється від 2,1 до 3,4 зоряної величини.
За сучасними уявленнями головним компонентом тісної подвійної системи є молода гаряча зоря масою 5 M з температурою поверхні близько 12 000К, що випромінює приблизно в 80 разів більше енергії, ніж Сонце. Друга компонента — холодний субгігант — має приблизно такий же розмір, однак випромінює набагато менше, оскільки його температура не більше 4500K[8].

Третя зоря системи (Алголь C) обертається на відстані 2,69 а.о. від центру мас перших двох із періодом 681 доба (1,86 років).

Парадокс Алголя[ред.ред. код]

Докладніше у статті Парадокс Алголя

Ситуацію, коли масивніша зоря подвійної системи перебуває на головній послідовності, тоді як менш масивна зоря вже залишила її й зсунулася в зону субгігантів (тобто, перебуває на пізнішій стадії еволюції), називають парадоксом Алголя. Справа в тому, що за теорією зоряної еволюції, масивніші зорі мають залишати головну послідовність першими.

Парадокс пояснюють перетіканням речовини між зорями в тісній подвійній системі.


Джерела[ред.ред. код]

  1. Database entry for Algol A, SIMBAD. Перевірено 2013-09-15
  2. Database entry for Algol B, SIMBAD. Перевірено 2010-05-20.
  3. Н. Н. Самусь Введение // Переменные звёзды / Учебное пособие по курсу «Астрономия».
  4. G. Montanari (1671). Sopra la sparizione d'alcune stelle et altre novità celesti. У Zani, V. and Accademia dei Gelati (Bolonia). Prose de' Signori Accademici Gelati di Bologna distinte ne' seguenti trattati ... Per li Manolessi. с. 369-392. Bibcode:zani1671prose. 
  5. И.Г. Колчинский, А.А. Корсунь, М.Р. Родригес (1977). Гудрайк Джон (Goodricke, John). Астрономы (Биографический справочник) [Астрономи (Біографічний довідник)] (російською). на сайте Астронет. Київ: «Наукова думка». 
  6. John Goodricke: The Discovery of the Occultating Variable Stars. 2003-08-06. Процитовано 29.02.2016. 
  7. N.N. Samus, O.V. Durlevich (18-June-2015). GCVS Variability Types and Distribution Statistics of Designated Variable Stars According to their Types of Variability. 
  8. Алголь // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 16—17. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.