Користувач:WeT/De Havilland Comet
| DH 106 Comet | |
|---|---|
| |
| Comet 4B авіакомпанії British European Airways (BEA) прибуває в аеропорт Берлін-Темпельгоф у 1969 році | |
| Призначення | вузькофюзеляжний реактивний авіалайнер |
| Походження | Велика Британія |
| Виробник | de Havilland |
| Перший політ | 27 липня 1949 року |
| Дата прийняття на службу | 2 травня 1952 року в BOAC |
| Списання | 14 березня 1997 року (Comet 4C XS235)[1] |
| Основні користувачі | BOAC British European Airways Dan-Air Royal Air Force |
| Виробництво | 1949-1964 |
| Кількість | 114 (разом з прототипами)[2] |
| Наступна модель | Hawker Siddeley Nimrod |
Де Гевіленд DH.106 «Комета» (англ. de Havilland DH.106 Comet) — перший в світі комерційний реактивний авіалайнер, призначений для виконання рейсів малої і середньої протяжності.
Хоча «Comet» фактично не був першим реактивним пасажирським літаком (першим вважається експериментальна реактивна версія Vickers VC.1, побудована в єдиному екземплярі), тим не менш цю модель по праву вважають першим справжнім авіалайнером, який з самого початку саме таким і замислювався, проектувався і будувався серійно.
У 1942 році у Великобританії почалося обговорення ідей і принципів, згідно з якими повинні були будуватися пасажирські літаки після закінчення війни. До травня 1943 року комітет, очолюваний бароном Брабазоном, виробив концепції чотирьох типів повоєнних літаків, у тому числі середньомагістрального реактивного «тип 4» (Type IV). У 1944 році з'явилися перші креслення літака DH.106, який пізніше був названий «Комета» (англ. Comet). Літак мав фюзеляж без хвостового оперення з турбореактивным двигуном «Ghost» фірми «De Havilland» (англ. de Havilland), розташованим у хвостовій частині. До 1945 році розміри літака збільшили таким чином, щоб він міг перевозити 14 пасажирів на дуже короткі відстані. Але головним завданням залишалося збільшення тривалості польоту, і на початку року був затверджений проект транспорту, здатного перевозити лише кілька пакунків пошти і, можливо, одного або двох VIP-пасажирів через Атлантичний океан. В якості двигунів були обрані три De Havilland «Ghost». Після цього розпочали будівництво дослідницького літака DH.108, призначеного для випробування безхвостової конструкції. У лютому 1945 року групі конструкторів під управлінням Р. В. Бішопа (англ. R. E. Bishop) було дано завдання приступити до детального проектування.
В той момент менеджмент компанії De Havilland зійшовся з конструкторами в тому, що весь проект повинен бути перероблений у двох напрямках: незвичайна схема без хвостового оперення була замінена на більш звичну і традиційну схему з кілем, а розмір був збільшений таким чином, щоб літак міг вміщати від 24 до 32 пасажирів. Раніше передбачалося, що літак буде використовуватися на північноатлантичних лініях, і його швидкість повинна була складати рекордні по тим часам 813 кілометрів на годину. 21 січня 1947 року Британська компанія трансокеанських повітряних сполучень (BOAC) розмістила попереднє замовлення на 8 «Комет», пізніше збільшивши його ще на одну машину, після чого почалася детальна розробка проекту і підготовка виробництва.
Перший прототип, G-ALVG, піднявся в повітря 27 липня 1949 року. Двигуни були встановлені в основі крил, по два з кожної сторони. Між соплами кожної пари були вмонтовані ракетні прискорювачі, що дозволяли збільшувати загальну тягу на зльоті. До особливостей цього літака можна віднести пристрій вирівнювання тиску, що дозволяє підтримувати його на рівні еквівалентному тиску на висоті 2438 метрів (8000 футів), аж до висоти 12 200 метрів (40 000 футів). Більш ретельні вимірювання і розрахунки характеристик другого прототипу показали, що літак не може бути використаний на дуже довгих північноатлантичних магістралях, але буде дуже корисний на європейському та африканському напрямках.
Перший серійний літак піднявся в небо 9 січня 1951 року. Регулярні реактивні польоти почалися 2 травня 1952 року, коли G-ALYP (Yoke Peter) залишив Лондон, щоб здійснити політ згідно з розкладом за маршрутом Лондон — Рим — Бейрут — Хартум — Ентеббе — Лівінгстон — Йоганнесбург. Надалі дев'ять «Комет-1», що належать BOAC, обслуговували лінії компанії в Африці і на Далекому сході.
Поступово виробництво переключилася на випуск більш потужних «Комет-1А», і паралельно почалася розробка і виробництво більш досконалих «Комет-2», з двигунами Rolls-Royce Avon і численними інженерними змінами, що включають, зокрема, збільшений фюзеляж, що дозволяло збільшити кількість пасажирів, з 36 до 44. Перший літак з новими двигунами піднявся в повітря 16 лютого 1952 року, і оскільки в цей час авіакомпанії почали серйозно сприймати реактивні авіалайнери, замовлення на «Комета-2» надійшли від British Overseas Airways Corporation, Canadian Pacific Airlines, UAT, Air France, British Commonwealth Pacific, Japan Airlines, LAV (Venezuela) і Panair do Brazil. Ще більш вражаючою була розробка моделі «Комета-3», з набагато більш потужними двигунами «Avon 16», додатковими паливними баками, винесеними на передню кромку крил, і збільшеним на 5,64 метра фюзеляжем, що дозволяло вміщати до 78 пасажирів.
Незважаючи на величезний успіх «Комет», не все йшло гладко. Першою була втрачена «Комета 1А», що належить авіакомпанії СиПиЭй. Літак розбився під час зльоту в аеропорту Карачі на шляху в Ванкувер. Розслідування з'ясувало, що пілоти занадто круто задерли носа літака при наборі висоти, що призвело до значного скорочення надходження повітря в двигуни і, як наслідок, різкого падіння їх потужності в самий критичний момент польоту. Потім в районі Калькутти при прольоті потужного шторму зазнала катастрофу «Комета», що належить BOAC. Справедливості заради треба сказати, що експерти зійшлися на тому, що літак зруйнувався в повітрі через потужні шквальні вітри.
10 січня 1954 року перша «Комета-1», що вступила в лад (Yoke Peter), зникла з екранів радарів над Середземним морем через кілька хвилин після зльоту з аеропорту Риму. 8 квітня 1954 року та ж доля спіткала ще одну «Комету» (Yoke Yoke).
Відразу за цим відбулося анулювання свідоцтва льотної придатності. Це поклало край стрімкого успіху перших модифікацій «Комет». Незвичайною для сучасних авіалайнерів особливістю «Комет» були два квадратних ілюмінатора для приймальних антен автоматичного радіокомпаса (АРК) у даху салону біля кабіни пілотів. Інтенсивні випробування літака в спеціальному басейні з водою, і в польоті з датчиками напруг, проведені після низки аварій, показали, що їх причиною була технологія кріплення цих квадратних ілюмінаторів методом клепки — отвори розташовувалися занадто близько, і вже на стадії виготовлення літака заклепки могли порушити структуру обшивки з тонкого (0,5 мм), але міцного сплаву алюмінію на мікроскопічному рівні. В результаті виникала мікроскопічна тріщина, яка з часом (і числом польотів) збільшувалася при підйомі «Комети» на висоту крейсерського польоту її фюзеляж роздувався значним тиском, підтримуваним у салоні, а при зниженні брав колишні розміри, тим самим наражаючись циклічного навантаження, що сприяло розвитку втоми металу. Кути ілюмінаторів і люка двері служили зонами концентрації напруг). Комбінація цих факторів зрештою призводила до взрывообразному розвитку втомної тріщини і руйнування всього фюзеляжу.
| Comet 1 | Comet 2 | Comet 3 | Comet 4 | |
|---|---|---|---|---|
| Екіпаж | 4 (2 пілоти, бортінженер та радист/штурман)[3] | |||
| Кількість пасажирів | 36–44[11][12] | 58–76[6] | 56–81[7] | |
| Довжина | 28 м[5] | 29,29 м[5] | 33,99 м[6][8] | |
| Розмах крила | 35 м[8][9] | |||
| Висота хвоста | 8,99 м[8] | |||
| Площа крила | 187,2 м²[5] | 197 м²[8] | ||
| Максимальна злітна маса (MTOW) | 50 000 кг[8] | 54 000 кг[5] | 68 000 кг[5] | 71 000 кг[8] |
| Практична стеля | 13000 м[5][9] | 14000 м[9] | 13000 м[3] | |
| Максимальна крейсерська швидкість | 740 км/год[5] | 790 км/год[9] | 840 км/год[9][10] | |
| Максимальна дальність | 2400 км[13] | 4200 км[9] | 4300 км[14] | 5190 км[3] |
| Двигуни (×4 турбореактивні) | Halford H.2 Ghost 50[5] | Rolls-Royce Avon Mk 503/504[5] | Rolls-Royce Avon Mk 502/521[6] | Rolls-Royce Avon Mk 524[10] |
| Тяга двигунів (×4) | 22 кН | 31 кН | 44 кН | 47 кН |
.svg){kind=small}
- Seymour Collection — аерофілателістична колекція пов'язана з Comet в Британській Бібліотеці.
- Схожі розробки
- Hawker Siddeley Nimrod
- Hawker Siddeley Nimrod R1
- British Aerospace Nimrod AEW3
- BAE Systems Nimrod MRA4
- Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою
- Схожі переліки
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюwalker 169не вказано текст - ↑ Lo Bao 1996, pp. 36–47.
- ↑ а б в г Taylor 1965, pp. 153–154.
- ↑ Jackson 1987, p. 464.
- ↑ а б в г д е ж и к л Commercial Aircraft 1953: De Havilland Comet, Flight, 6 March 1953., процитовано 1 May 2012
- ↑ а б в г The New Comet, Flight, 30 July 1954, с. 132, процитовано 1 May 2012
- ↑ а б Flight, 28 March 1958, pp. 422–423.
- ↑ а б в г д е ж Comet 4C: More Payload on Medium Stages., Flight, 15 грудня 1957, с. 764, процитовано 1 May 2012
- ↑ а б в г д е ж Transport Aircraft – 1955, Flight, т. 67, № 2407, 11 March 1955, с. 337, процитовано 1 May 2012
- ↑ а б в The De Havilland Aircraft Co., Ltd., Flight, т. 72, № 2536, 30 August 1957, с. 302, процитовано 1 May 2012
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюWinchester p. 109не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюTimes52516не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюbbcне вказано текст - ↑ Darling 2001, p. 35.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: de Havilland Comet |