Користувач:Yaroslava Melnychenko/Чернетка
«Під мінаретами» - оповідання українського письменника Михайла Коцюбинського, написане в 1904 р. під час перебуання на урядовій службі в Криму. У творі зображується негативний вплив засилля і забобонів ісламу на людину, що спонукає Рустема, юнака з новаторським демократичним світоглядом, боротися проти феодалізму, мракобісся, релігійного мусульманського фанатизму [1] та за рівні права людей, не залежно від гендеру та статусу в суспільстві.
Назва[ред. | ред. код]
Мінарет - в ісламській архітектурі баштеподібна культова споруда при мечеті, з якої глашатай скликає мусульман на молитву.[2] В оповіданні вони є уособленням ісламу, яким фанатично захоплювався Абібул, як і "струнким мінаретами". Отже, назву твору, також, можна трактувати як "Під ісламом".
Історія написання[ред. | ред. код]
Під час роботи у складі Одеської філоксерної комісії працював в селах Бесарабії та Криму (Бессарабської і Таврійської губерній ), Коцюбинський ознайомився з особливостями культури та побуту місцевого населення, що не могло не залишити слід на його творчому доробку. "Під мінератами" став один з трьох творів саме "кримського циклу", до якого, також, входили «В путах шайтана» (1899) та «На камені» (1902). Саме враження від перебування влітку в Бахчисараї відображилися в оповіданні "Під мінератами", написаному в жовтні 1904 року та вперше опублікованому в журналі «Кіевская старина» в 1905 році.[3]
Сюжет[ред. | ред. код]
Автор зображує протистояння "старих" і "молодих", фанатичну відданість традиціям ісламу Абібула і новаторські думки Рустема. Герої мають різні погляди на вчення Корану, систему освіти, ставлення до жінок, станову нерівність. Рустем виступає за реформу освіти у мектебетах та медресе, він переконаний, що освіта має бути доступною для всіх однаково. Юнак навіть має написану програму осучаснення татарських законів і культури, а також знаходить однодумців як Бекір, який є уособленням єдиної соціальної сили. Суспільство не сприймає новаторство та різним чином намагається зупинити "єресь" хлопця. Кульмінація твору - Рустема жорстоко б'ють та ранять ножем за його "інакші" погляди. Він має кохану Мір'єм, ніжність якої і до якою трансюється в листах, але дівчина так і не змогла відмовитися від давніх традицій, і після жорстокого побиття хлопця, вона покидає його, не наважившись залишити батьківський дім. Єдиним, хто щиро підтримав юнака після краху, став Беркір. Рустем не втрачає волю навіть втративши рідний дім і кохану, а навпаки, охоче прагне продовжити свою просвітницьку діяльність, адже має віру в свою правду.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кримськотатарські мотиви в оповіданнях Михайла Коцюбинського. Іслам в Україні (укр.). Процитовано 14 лютого 2021.
- ↑ Мінарет — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 14 лютого 2021.
- ↑ Електронна бібліотека "Культура України". elib.nlu.org.ua. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ Кримськотатарські мотиви в оповіданнях Михайла Коцюбинського. Іслам в Україні (укр.). Процитовано 14 лютого 2021.