Кормільцев Ілля Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кормільцев Ілля Валерійович
Илья Валерьевич Кормильцев
Kormilz.jpg
Народився 26 вересня 1959(1959-09-26)
Свердловськ, РРФСР
Помер 4 лютого 2007(2007-02-04) (47 років)
Лондон Велика Британія
рак
Поховання Троєкурівський цвинтар
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність поет, перекладач, публіцист
Відомий автор текстів гурту «Наутилус Помпилиус»
Alma mater Уральський державний університет ім. А. М. Горького[d]
Санкт-Петербурзький державний університет
Конфесія іслам
Нагороди
Премія Ленінського комсомолу

Ілля Валерійович Кормільцев (рос. Илья Валерьевич Кормильцев); (*26 вересня 1959, Свердловськ, РРФСР — †4 лютого 2007, Лондон, Велика Британія) — радянський та російський поет, перекладач з англійської, італійської та французької, публіцист, музикальний та літературний критик. Відомий як автор текстів пісень російського гурту «Наутилус Помпилиус».

Біографія[ред.ред. код]

Навчався у англійській спецшколі, пізніше на хімічному факультеті Ленінградського університету. Після року навчання у Ленінграді перевівся до Уральського державного університету, який закінчив у 1981 р.

Після закінчення університету писав тексти пісень для гурту «Урфін Джюс» та для декількох інших виконавців. З 1983 р. почав писати тексти пісень для «Наутілуса Помпіліуса». Пісні написані Кормільцевим у виконанні гурту стали згодом культовими у СРСР. Разом із піснями також продовжував писати вірші — у 1990 р. вийшла збірка «Зковані одним ланцюгом», де були не тільки пісні Кормільцева, але і малюнки В'ячеслава Бутусова — основного виконавця гурту. У 1989 «Наутілус» був удостоєний премії Ленінського комсомолу, від якої Кормільцев відмовився[1].

У 1990—2000 роках робив переклади з англійської, італійської, французької та польської мов. Після розпаду «Наутілуса» заснував власний літературний проект. Друкувався у декількох провідних російських журналах. У 2003 р. очолив видавництво «Ультра. Культура.» де друкував часом дуже контроверсійні матеріали пов'язані, крім іншого, із наркотиками, порнографією та націоналізмом. Його політичні погляди були теж дещо відмінними — виступав проти російських націоналістів та проти виконання його пісень перед прокремлівською аудіторією. Особливого розголосу набули його висловлювання стосовно росіян, хоча сам Кормільцев стверджував що мав на увазі імперців, а не росіян:[2]

«

Я обожнюю росіян. Вони завжди точно знають, кого потрібно заборонити. Я вже років 20 сподіваюся, що нарешті хто-небудь прийде і заборонить їх. Як клас. Разом зі всією їхньою тисячолітньою історією сраколизання начальству, батога і нагайки, пияцтва і звиродніння, насильства і нелюдської злості, разом з кожним підорасом, який знає кого точно потрібно заборонити. На жаль, ці дивні творіння не зовсім розуміють, що для решти світу вони виглядають нікчемними маленькими потворами... Вони сіпаються, повзають і звиваються, сподіваючись, що їх хто-небудь помітить... а ніхто... не помічає... Одного боюся – у цієї сволоти вистачить розуму спробувати заборонити людство.[3]

Оригінальний текст (рос.)

Я обожаю русских. Они всегда точно знают, кого нужно запретить. Я уже лет 20 надеюсь, что наконец кто-нибудь придет и запретит их. Как класс. Вместе со всей их тысячелетней историей жополизства начальству, кнута и нагайки, пьянства и вырождения, насилия и нечеловеческой злобы, вместе с каждым пидорасом, который знает кого точно нужно запретить. Увы, эти странные создания не вполне понимают, что для всего остального мира они выглядят как ничтожные уродцы... Они дергаются, ползают и кочевряжатся, надеясь, что их кто-нибудь заметит... а никто... не замечает... Одного боюсь – этой сволочи хватит ума попытаться запретить человечество.

 »

Під час подорожі до Великої Британії у січні 2007 р. у Кормільцева знайшли рак хребта у розвиненій, невиліковній стадії. 4 лютого 2007 р. він помер у лондонській лікарні. Поета поховали 9 лютого у Москві.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]