Коровін Костянтин Олексійович
Костянтин Коровін | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Константин Коровин | ||||
![]() | ||||
Коровін Костянтин, портрет пензля В. Сєрова (1891) | ||||
При народженні | Костянтин Олексійович Коровін | |||
Народження |
23 листопада (5 грудня) 1861 Москва, Російська імперія[1] | |||
Смерть | 11 вересня 1939 (77 років) | |||
Париж[1] | ||||
Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа | |||
Національність | росіянин | |||
Країна |
![]() | |||
Жанр | пейзаж, натюрморт, портрет | |||
Навчання | Московське училище живопису, скульптури і архітектури | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | імпресіонізм | |||
Вчитель | Саврасов Олексій Кіндратович | |||
Відомі учні | Léopold Survaged, Віктор Колендаd, Rudolf Kronbergsd, Майковський Іполит Данилович, Машков Ілля Іванович[2] і Коновський Петро Сергійович | |||
Твори | пейзаж, натюрморт, портрет | |||
Брати, сестри | Sergey Korovind[3] | |||
Нагороди | ||||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Костянтин Олексійович Коро́він (рос. Константин Алексеевич Коровин; 23 листопада (5 грудня) 1861, Москва — 11 вересня 1939, Париж) — російський художник, колорист. Малював портрети, натюрморти, відоміший як пейзажист і театральний художник, сценограф.
Ранішні роки[ред. | ред. код]
Походить з родини купця, народився в Москві. Батько (купець) мав університетську освіту, а його мати походила з дворян Волкових. В 14 років Костянтина віддали в Московське училище живопису, скульптури і архітектури. Навчання розпочав на архітектурному відділенні, як і Головін Олександр Якович. І як Головін, перейшов на відділення живопису. Вчителем Коровіна був Саврасов Олексій Кіндратович. Але колористичне обдарування Коровіна було значно більшим за обдарування Саврасова і багатьох вчителів училища.
Розчарування в Петербурзькій академії мистецтв[ред. | ред. код]
Аби продовжити навчання, Коровін їде до Петербурга. В Академії мистецтв Коровін розчарувався занадто швидко і через три місяці покинув її. Після волі в Москві навчання в офіціозній і консервативній Академії ні в чому не підходило художнику.
Подорожі Коровіна[ред. | ред. код]
Досить легкий на підйом, Коровін здійснив декілька подорожей, серед яких подорож в Іспанію, Францію, на північ Російської імперії (разом з художником Серовим Валентином у 1888 та 1894 роках). З подорожей він привіз декілька незвичних за тематикою пейзажів і картин.
-
«Хаммерфест.Північне сяйво», 1895
-
Іспанки Леонора та Ампара. Біля балкона
Колористичний дар[ред. | ред. код]

Генерація московських художників після Саврасова, Маковського, Прянішнікова дивувала вже вчителів відсутністю приязні до соціальної тематики, критичного реалізму і значним колористичним обдаруванням. Найменше колористичні здібності виявив Серов Валентин. Але вони компенсувались тонкими гармоніями і цікавими сюжетами. В повному обсязі колористичні здібності виявили в своїх творах Левітан, Костянтин Коровін і Олександр Головін. Дуже швидко змінилася і техніка Коровіна, котрий міг працювати надзвичайно широкими пензлями без втрат для образності картини. В добу його перебування в садибі Абрамцево Савва Мамонтов лякав інших художників колористично сміливою картиною Коровіна «Портрет хористки», видаючи її за твір якогось іспанця. Особливо сильно колористичні здібності Коровіна виявилися в натюрмортах і в пейзажах.
Натюрморти[ред. | ред. код]
-
Гавань в Гурзуфі
-
Натюрморт. Бузок, 1915
-
Сутінки в кімнаті, 1880-ті
Коровін — дизайнер інтер'єру[ред. | ред. код]
Коровін спробував свої сили як дизайнер інтер'єру. У 1903 році в Петербурзі відбулася виставка «Сучасне мистецтво», що організував князь Сергій Щербатов, історик за фахом і художник-аматор. Разом з однодумцем В. В. фон Мекком вони залучили до участі в виставці Бакста, Грабаря, Бенуа, Врубеля, Головіна. Кожному з майстрів доручили розробити якийсь інтер'єр, декор стін і меблі. Коровін розробив інтер'єр Диванної кімнати (чи кімнати для чаювання). Художник декорував стіни текстилем жовтого кольору, на тлі якого було рясно вишите кленове листя. Текстиль Коровін розмежував простими рамами без оздоб з сіро-зеленого дуба. Кімната в цілому мала вигляд альтанки, через тонкі колони якої добре видно рясне зелене листя кленів. Вздовж стін розташував довгий, м'який диван. Як драперія слугувало зелене сукно з вишитими синіми квітами. Для чаювання слугували невеликі столи з того ж сіро-зеленого дуба. Поряд з блідими фарбами будуара роботи Бакста Диванна кімната дивувала затишком і своєрідним рішенням. Інтер'єр Коровіна мав найбільший успіх на виставці 1903 року. Збереглися і його фото.
Пейзажі Коровіна[ред. | ред. код]
Коровін часто звертався до створення пейзажів. Його натхнення приваблювали як стримані сірі кольори Фінляндії чи Середньої Росії, так і яскраві барви буржуазного курорту в Гурзуфі, Ялті, проблеми штучного освітлення в Парижі.
-
«Париж, площа Бастилії», після 1923
-
Весна
-
Арка Сен Дені в Парижі, 1930-ті
-
Париж. 1933
-
Місячна ніч
Родина[ред. | ред. код]

Коровін довго не одружувався. А коли узяв шлюб, родина була невдалою, бо художник не був дісциплінованим і не міг обмежувати себе. Дружина хворіла на туберкульоз. Мав сина Олексія, який був інвалідом.
Вважають, що дружина художника (Анна Фідлер), була головною моделлю для твору художника Китайські паперові ліхтарики.
Коровін і література[ред. | ред. код]

Коровін був змалку завзятим читачем і добре знав твори Пушкіна, Шекспіра, Лермонтова. Вже працюючи художником в Імператорських театрах, Коровін встигав перечитувати багатьох письменників, хоча чомусь сильно це приховував. Цікавість до сучасної літератури Коровіна підживлювало і особисте знайомство художника з Горьким, Чеховим, Мельниковим-Печерським,Буніним, Купріним та ін. Саме Коровін буде літературним редактором мемуарів Шаляпіна, чим здивував і Шаляпіна, і багатьох інших. Наприкінці життя він сам напише вже свої спогади. Їх надрукують лише в часи розвалу і зникнення СРСР, бо його як емігранта, в СРСР не друкували.
Частково зберігся і архів художника. В Росії залишилися переважно матеріали та картини до перевороту 1917 року. В роки відновлення капіталізму в Росії надійшло декілька робіт художника років еміграції. Ще 1914 в декораційному депо московського Малого театру, де зберігали декорації до вистав, сталася пожежа. Вона знищила твори багатьох театральних художників. Були серед них і декорації Костянтина Коровіна до вистави " Золотий півник ". Коровін відновив декорації у 1918. в надії на нові постановки. Вони відбулися у Франції у 1937, де мешкав Коровін останні роки життя і де залишились і самі декорації. У 1986 їх і придбав на аукціоні меценат Олександр Ляпін, що передав їх у Театральний музей імені Бахрушина.
Сценограф Коровін[ред. | ред. код]
Ця сторінка життя художника недостатньо відома. Як театральний художник, Коровін розпочинав у Савви Мамонтова. Після цього отримав замову на роботу в московські Імператорські театри, яка проходила важко, в атмосфері протидії і спротиву. Але Коровін мав цікаві замови на декорації в Москві, Китайському театрі Царського Села, в Петербурзі, в Маріїнському театрі і працював там. Адже Приватна опера Мамонтова перестала існувати після його вимушеного банкрутства і продажу з аукціону усього майна.
-
Ескіз театральної декорації Коровіна
-
«Храм Таніт», декорація до балету Арендса «Саламбо»
-
«Садиба Лариних», декорація до опери П. Чайковського «Євген Онєгін»
-
«Кімната Саламбо», декорація до балету Арендса «Саламбо»
-
Декорація до балету Арендса «Саламбо», 1910
Еміграція[ред. | ред. код]
В царській Росії художник досяг визнання і заможності. Але експансивний характер художника і його витівки створили йому авторитет людини з богеми. Мала місце і аполітичність художника. Він ніяк не міг пристосуватися до надзвичайно різких суспільних змін після 1917 року і емігрував за кордон у 1923 р. Попереду були 16 років еміграції, хвороби і злиднів, бо він не став комерсантом і не міг сам продавати свої твори. Коровін помер в Парижі сильно збіднілим.
Див. також[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Коровін Костянтин Олексійович |
Джерела[ред. | ред. код]
- Головин, А. Я. Встречи и впечатления. Письма. Воспоминания о Головине. /Сост. и комм. А. Г. Мовшенсона; вступит.статья Ф. Я. Сыркиной. Л., М., 1960
- Коган Д. Константин Коровин. М., 1964
- Комаровская, Надежда Ивановна. О Константине Коровине. Л., 1961
- Константин Коровин вспоминает… Составители И. С. Зильберштейн, В. А. Самков, М., «Изобразительное искусство», 1990, издание 2-е, дополненное.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Коровин Константин Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Машков // Ломбард — Мезитол — 1974. — Т. 15. — С. 540.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Коровін Костянтин Олексійович |
- Константин Коровин — русскоязычный сайт о художнике [Архівовано 6 грудня 2020 у Wayback Machine.](рос)
- - К. А. Коровин в Абрамцеве(рос)
|
- Народились 5 грудня
- Народились 1861
- Уродженці Москви
- Померли 11 вересня
- Померли 1939
- Померли в Парижі
- Поховані на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Художники Російської імперії
- Російські художники
- Художники-імпресіоністи
- Художники XIX століття
- Емігранти з Російської імперії до Франції