Коростишівський Платонов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Коростишівський Платонов»
KorPlatonov.jpg
Автор Олександр Клименко
Країна Україна Україна
Мова українська
Жанр роман
Укр. видавництво «Ярославів Вал»
Виданий 2010
Тип носія друк (оправа)
Сторінки 216
ISBN 978-966-2151-45-9

«Коростишівський Платонов» — роман Олександра Клименка, вийшов друком 2010 року у видавництві «Ярославів Вал».

Автор передмови Василь Слапчук[1].

В оформленні обкладинки використано картину Рафаеля «Св. Георгій перемагає дракона».

Анотації до роману[ред. | ред. код]

Олександр Клименко[2]:

«Коростишівський Платонов» — зізнання у любові. Я присвятив книгу своєму батькові Іванові Архиповичу Клименку, який був артистичною натурою  музикантом, художником, заядлим бібліофілом. Він вчив мене самовіддано любити музику і літературу, був категоричним до книжкового сурогату, якого й раніше у книгарнях лежали купи. У романі я пишу про митців, які завжди мене надихали,  це геніальний російський письменник Андрій Платонов, дивовижна українська співачка Квітка Цісик, класик американської літератури Ернест Хемінгуей, культовий джаз- і рок-музикант Сергій Курьохін, відомий своєю «Поп-механікою» та участю в «Акваріумі», і видатний композитор Владислав Золотарьов, котрий помер у тридцятитрьохрічному віці, встигнувши здійснити революційний переворот у баянному мистецтві.

Щодо історії написання книги… Колись, живучи у рідному місті Коростишеві, придбав у книгарні книжку творів Андрія Платонова у синьому коленкорі. Пізніше її прочитав. Враження можу порівняти з вибухом – він освітив мою свідомість. Недаремно Борис Гребенщиков співає, що душа має силу атомної бомби. Душа Платонова — це високий космос, у якому запилену бадилинку при дорозі, могили дорогих людей та імена найсвітліших пророків виліплено з одного й того ж самого тіста, замішаного на чистому, наче сльоза дитини, гуманізмі. На щастя, письменницька душа ще за життя кодує себе у словах. Тож і до душі Платонова можна притулитися серцем у процесі читання, у процесі ж писання з нею можна зріднитися, злитися — цілком дивовижна емпатія… А ще, навчаючись у консерваторії, я вперше послухав записи Квітки Цісик, американської співачки українського походження. Квітка — моя улюблена виконавиця українських пісень, вона співає серцем. Тільки займаючись мистецтвом із такою самовіддачею, можна осягнути радість творчості. Квітка померла у молодому віці — з цим, слухаючи її записи, я не міг змиритися. Тому вирішив написати про неї, про ті почуття, які вона розворушує своїм співом».

Видавництво «Ярославів Вал» подає[3]:

Роман «Коростишівський Платонов» Олександра Клименка — пронизливий гуманістичний твір, на сторінках якого оживають Андрій Платонов, Квітка Цісик, Сергій Курьохін та Ернест Хемінгуей. Оживають у процесі пристрасного внутрішнього життя побратимів — луцького музиканта Андрія і коростишівського письменника Василя Місяця. Урятувати хвору дівчинку, спасти померлих від голоду дітей, повернути життя синові Андрія Платонова — здавалося б, непосильні для людини завдання. Але мистецтво, як і віра, може здійснювати справжні дива. Тоді з’являється Юрій Переможець. Тоді дійство, яке розпочалося в Коростишеві, у Коростишеві й завершується. Завершується перемогою: все сталося так, бо не могло статися інакше…

Відгуки[ред. | ред. код]

Михайло Слабошпицький:

« Роман «Коростишівський Платонов», на моє глибоке переконання, один із найцікавіших творів української прози останніх літ. «Коростишівський Платонов» — це оригінальна наративна стратегія. Це зухвала містифікація, котра здебільшого супроводжує справді новаторські твори. Клименків роман — це інтонаційне розмаїття, вміле «перемикання швидкостей» і регістрів оповіді, урізноманітнення стилістики там, де починається мовна партія іншого персонажа. «Коростишівський Платонов» — це отой молодий стиль, який завжди вирізняється соковитою свіжістю й не поверховим динамізмом слова. Це відгетьковування монотонної інерційності відпрацьованих у прозі прийомів. Це смілива спроба творення нових творчих канонів[4]. »

Володимир Лис:

« Цікава, розкішна мова — по-перше. А по-друге — філософія пошуку людиною свого, співзвучного в інших людях. Тут уміло поєднані різні прийоми — постмодерністські, сюрреалістичні... У творі присутні і Хемінгуей, і Платонов, і Квітка Цісик... Усе це, на перший погляд, ніби наївно. Але жодного разу не відчуваєш якоїсь навмисності. Після «Коростишівського Платонова» про Олександра Клименка можна говорити як про майстра[5]. »

Рецензії[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

Роман «Коростишівський Платонов» (в авторському перекладі на російську) надруковано в журналі «Подъём» (№5, 2012, Воронеж). Публікацію приурочено до II міжнародного Платонівського фестивалю мистецтв[6].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Коростишівський Платонов (уривок з роману) / Сучасність. — 2010. — № 5. — С. 37-93.
  • Бастард: фрагменти з роману «Коростишівський Платонов» / Березіль. — 2010. — № 5-6. С. 38-67.
  • Коростишівський Платонов (уривок з роману) / Золота пектораль. — 2010. — № 3-4. С. 27-32.

Посилання[ред. | ред. код]