Коростишівський Платонов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Коростишівський Платонов»
KorPlatonov.jpg
Автор Олександр Клименко
Країна Україна Україна
Мова українська
Жанр роман
Видавництво «Ярославів Вал»
Видано 2010
Тип носія друк (оправа)
Сторінок 216
ISBN 978-966-2151-45-9

«Коростишівський Платонов» — роман українського письменника Олександра Клименка, вийшов друком 2010 року у видавництві «Ярославів Вал». Автор передмови Василь Слапчук[1]. В оформленні обкладинки використано картину Рафаеля «Св. Георгій перемагає дракона».

Сюжет[ред. | ред. код]

У романі «Коростишівський Платонов» розповідається про двох побратимів — луцького джазового музиканта Андрія та коростишівського письменника Василя Місяця, чия творчість щільно пов’язана з літературною діяльністю Андрія Платонова. Дійство твору відбувається у Коростишеві, Луцьку, Житомирі, Білій Церкві та селі Травневому. У романі поєднуються реальність дійсна та вигадана. Текст твору складається з двох частин — розповіді про Андрія та «Автобіографічної книги про А. Платонова, написаної коростишівським письменником В. Місяцем». У першій (реалістичній) частині твору розповідається про те, як Андрій, довідавшись про смертельну хворобу дівчинки Ніни, яка навчається в одному класі з його донькою, ціною неабияких душевних зусиль рятує Ніну від неминучої смерті. У сюрреалістичній «Автобіографічній книзі про А. Платонова» розповідається про творче та духовне становлення коростишівського письменника Василя Місяця, який почав писати літературні твори, перебуваючи під враження від прочитання романів «Ювенільне море», «Котлован», «Чевенгур» Андрія Платонова. В художній уяві Місяця Андрій Платонов оживає і розповідає Василеві про смерть свого сина Платона, який, повернувшись зі сталінського табору, помирає від туберкульозу. Місяць, знаючи, що у своїх творах Андрій Платонов писав про Голодомор та померлих від голоду дітей, вирішує за будь-яку ціну посприяти воскресінню Платона та всіх померлих у часи масового голоду дітей. Серед головних героїв роману «Коростишівський Платонов» — Квітка Цісик, Ернест Хемінгуей.

Стиль[ред. | ред. код]

Роман написаний у стилі постмодернізму та сюрреалізму[2][3].

Анотації до роману[ред. | ред. код]

Видавництво «Ярославів Вал» подає[4]:

Роман «Коростишівський Платонов» Олександра Клименка — пронизливий гуманістичний твір, на сторінках якого оживають Андрій Платонов, Квітка Цісик, Сергій Курьохін та Ернест Хемінгуей. Оживають у процесі пристрасного внутрішнього життя побратимів — луцького музиканта Андрія і коростишівського письменника Василя Місяця. Урятувати хвору дівчинку, спасти померлих від голоду дітей, повернути життя синові Андрія Платонова — здавалося б, непосильні для людини завдання. Але мистецтво, як і віра, може здійснювати справжні дива. Тоді з’являється Юрій Переможець. Тоді дійство, яке розпочалося в Коростишеві, у Коростишеві й завершується. Завершується перемогою: все сталося так, бо не могло статися інакше…

Відгуки[ред. | ред. код]

Михайло Слабошпицький:

« Роман «Коростишівський Платонов», на моє глибоке переконання, один із найцікавіших творів української прози останніх літ. «Коростишівський Платонов» — це оригінальна наративна стратегія. Це зухвала містифікація, котра здебільшого супроводжує справді новаторські твори. Клименків роман — це інтонаційне розмаїття, вміле «перемикання швидкостей» і регістрів оповіді, урізноманітнення стилістики там, де починається мовна партія іншого персонажа. «Коростишівський Платонов» — це отой молодий стиль, який завжди вирізняється соковитою свіжістю й не поверховим динамізмом слова. Це відгетьковування монотонної інерційності відпрацьованих у прозі прийомів. Це смілива спроба творення нових творчих канонів[5][6]. «

Галина Пагутяк:

« Свого часу романом був вражений Михайло Слабошпицький і видав у «Ярославовому Валу». Він відчув, що це абсолютно щось нове і справжнє. Знаковий твір української літератури, стильний, написаний твердою і точною рукою професіонала. Музиканти і художники часом пишуть, але їхні твори здебільшого аматорські і космополітичні й не призначені для широкого кола. «Коростишівський Платонов» — щось інше. Це повноцінна література, де автор розвиває тему, інтерпретує, повторює окремі фрагменти, образи, і цим веде за собою до катарсису. У цій трансформації Еолової арфи голоси померлих від голоду дітей, волання в пустелі байдужості, тріумфуючий регіт сильних світа цього, тихий плач вмираючого за прекрасним світом, шепіт ріки і кроки на мосту, що єднає минуле з майбутнім. Там багато надії, віри і любові[7]. «

Рецензії[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

Роман «Коростишівський Платонов» (в авторському перекладі на російську) надруковано в журналі «Подъём» (№5, 2012, Воронеж). Публікацію приурочено до II міжнародного Платонівського фестивалю мистецтв[8][9].

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Коростишівський Платонов (уривок з роману) / Сучасність. — 2010. — № 5. — С. 37-93[11].
  • Бастард: фрагменти з роману «Коростишівський Платонов» / Березіль. — 2010. — № 5-6. С. 38-67.
  • Коростишівський Платонов (уривок з роману) / Золота пектораль. — 2010. — № 3-4. С. 27-32.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Василь Слапчук. Автобіографічний роман «Коростишівський Платонов», написаний луцьким письменником Олександром Клименком [Архівовано 7 Липня 2022 у Wayback Machine.]
  2. Євген Баран. Реінкарнаційний літопис Сашка Клименка — ЛітАкцент, 2011 [Архівовано 23 грудня 2017 у Wayback Machine.]
  3. Володимир Лис: «Втеча в слово і допомогла зберегти душу» — «Українська літературна газета», №7(39), 2011
  4. Анотація до роману «Коростишівський Платонов» — ЛітАкцент, 2010. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 31 грудня 2017. 
  5. Михайло Слабошпицький. Олександр Клименко та його проза і критика — «Золота пектораль», 2013 [Архівовано 31 Грудня 2017 у Wayback Machine.]
  6. Михайло Слабошпицький: «Література — річ жорстока. Це не дитсадок». — «РІЧ», 2010 [Архівовано 14 Лютого 2012 у Wayback Machine.]
  7. Галина Пагутяк: Українська книга. «Коростишівський Платонов» Олександра Клименка — «Кримська світлиця», 08.10.2021 [Архівовано 15 Жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  8. «Коростишівський Платонов» — у журналі «Подъём», №5, 2012. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 31 грудня 2017. 
  9. «Подъём» Платонова, 2012. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. 
  10. Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Г. Сковороди «Сад божественних пісень» за 2011 рік. Архів оригіналу за 8 Грудня 2015. Процитовано 4 Грудня 2015. 
  11. Уривок з роману «Коростишівський Платонов» у журналі «Сучасність». Архів оригіналу за 14 липня 2022. Процитовано 14 липня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]