Косинов Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Косинов Олександр Павлович
Дата народження 28 липня 1936(1936-07-28) (82 роки)
Місце народження Ворошиловськ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія режисер
Член у Спілка кінематографістів СРСР
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1973 Заслужений діяч мистецтв України Орден Дружби народів, Почесна Грамота Президії Верховної Ради України, Срібна медаль ім. О. Довженка

Олекса́ндр Па́влович Косинов (* 28 липня 1936(19360728), Ставрополь — † 2005[джерело?], Київ) — український режисер документального кіно, 1973 — лауреат Шевченківської премії за документальний фільм «Радянська Україна», 1976 — заслужений діяч мистецтв УРСР, відмінник кінематографії СРСР, нагороджений Почесною грамотою ВР України та Азербайджану, кавалер ордену Дружби народів.

Народився в родині військовослужбовця. 1964 року закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії, навчався в майстерні Р. Л. Кармена; з того ж року працює на Київській студії хронікально-документальних фільмів.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Зрежисував фільми:

  • 1964 — «Перший взвод»,
  • 1966 — «Влас Чубар», співавтор,
  • 1967 — «9 95»,
  • 1967 — «Мужність», приз і диплом зонального огляду, Київ
  • 1968 — «50 років Радянській Україні»,
  • 1970 — «Україна, земля і люди»,
  • 1972 — «Радянська Україна», співавтор сценарію, Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка,
  • 1974 — «Поема про Донецький край», співавтор,
  • 1975 — «Від з'їзду до з'їзду. Радянська Україна»,
  • 1975 — «Генерал Ватутш»,
  • 1977 — «Розум, честь та совість епохи», Диплом і перший приз XI Всесоюзного кінофестивалю, Єреван, 1978,
  • 1978 — «Дорогю батьків»,
  • 1980 — «Донецький край»,
  • 1980 — «Незабутні зустрічі»,
  • 1981 — «Слово про п'ятирічку»,
  • 1981 — «Мир і творення» — співавтор сценарію,
  • 1982 — «Улюблений Київ»,
  • 1982 — «Київ — 1500»,
  • 1982 — «Дев'ять хвилин наодинці з Києвом»,
  • 1983 — «На Вкраїні милій»,
  • 1983 — «Донбас: немає землі прекраснішої, натхненнішої»,
  • 1984 — «Мамо, мамо, чому мені так жарко?…», премія у Тампере і Лейпцізі,
  • 1984 — «Ханой. Вулиці Фасія»,
  • 1984 — «Зірка братерства» — премія фестивалю в Хошиміні, В'єтнам,
  • 1985 — «Птахи летять наді мною», премія ЮНЕСКО,
  • 1986 — «Чорнобиль. Хліб на розломі»,
  • 1987 — «Кубинський монтаж»,
  • 1987 — «Зірка Сібеліуса»,
  • 1987 — «Кому дякувати — скажіть мені…»,
  • 1989 — «В армію йду служити» — срібна медаль ім. О. Довженка,
  • 1990 — «Переміна місць, мінливість щастя: Шолом Алейхем»,
  • 1992 — «Перший малюнок до „Кобзаря“»,
  • 1992 — «Останній день і ніч Шевченка»,
  • 1995 — «Степан Бандера. Дитинство», співавтор,
  • 1995 — «Зіновій Красівський… Я перестав бачити кольорові сни…», співавтор,
  • 1996 — «Земля полковника», співавтор.

Література[ред. | ред. код]

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.79;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987 — С.212;
  • Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.:
  • «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 321. — ISBN 5-88500-042-5.
  • Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За редакцією А. В. Кудрицького. —
  • К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 322. — ISBN 5-88500-071-9.
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999 — С.706;
  • Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.228;
  • Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.263.

Джерела[ред. | ред. код]