Костел святої Дороти (Славута)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костел святої Дороти
Славута. Костел святої Дороти.png
50°18′14″ пн. ш. 26°51′47″ сх. д. / 50.3039444° пн. ш. 26.8632083° сх. д. / 50.3039444; 26.8632083Координати: 50°18′14″ пн. ш. 26°51′47″ сх. д. / 50.3039444° пн. ш. 26.8632083° сх. д. / 50.3039444; 26.8632083
Розташування Україна, Славута
Засновник Євстахій Санґушко
Початок будівництва 1822
Кінець будівництва 1841
Архітектурний стиль палладіанство
Належність РКЦ

Костел святої Дороти — пам'ятка християнської сакральної архітектури XIX століття, розташована в місті Славута на Волині. Родинна усипальниця князів Санґушків.

Історія[ред.ред. код]

Будівлю костелу зведено протягом 18221827 років як копію костелу св. Евстахія в Парижі як родову усипальницю Санґушків.[1] Прикінцеві будівельні роботи тривали у 18291831 роках. Будівельними роботами керував славутський будівничий А. Брунак. За роботи з тинкування, зокрема, високого рівня виконання декоративні елементи, відповідав невідомий на прізвище Жуковський. Металічні елементи виконали слюсарі Шостаковський і Павло Ріхтер. Малярські роботи виконав Е. Островський.

У 1839-1840 роках встановлено головний вівтар, амвони і лавки роботи антонінського теслі Ґаспара Давмановича. Автором головного вівтаря був архітектор Міклер (дивіться розділ «Архітектура»).

Підлогу виконав Михайло Камінський з Теребовлі. Камінський займався також встановленням мармурового надгробку, привезеного з Кракова і побудовою двоспадових сходів, що провадять до святині.

1841 року встановлено рококовий орган, придбаний Евстахієм Потоцьким з колишнього, зачиненого 1832 року, монастиря кармелітів у Городищі. Орган роботи Матвія Зєлінського з 1766 року, відремонтував віденський майстер Ян Зеленой.

У головному вітарі розташовувався італійський образ «Мучеництво святої Дороти», а в одному з бічних вівтарів робота «Розп'яття на хресті», виконана Войцехом Статлером на замовлення Романа Санґушка.

1917 року до костелу був перенесений образ святої Терези, що залишився неушкодженим після спалення палацу князів Санґушків[2].

Поховання[ред.ред. код]

У крипті костелу святої Дороти були поховані представники князівської родини Санґушків: Євстахій Санґушко, Клементина Санґушкова, Дорота Санґушківна (померла від запалення легень в Римі; забальзамоване тіло мама Климентина привезла сюди 1822 р.[3], Роман Адам Санґушко і Роман Даміан Санґушко.

Архітектура[ред.ред. код]

Костел святої Дороти має досить скромне опрацювання екстер'єру. Автор проекту славутської святині використав пізньобарокову схему характерну для костелів святого Антонія Падуанського в Старій Котельні та святої Барбари в Бердичеві, подавши спрощено форму, членування і архітектурні деталі. Замкненість зовнішнього храмового фасаду різко контрастує з високого архітектурного рівня опрацюванням інтер'єром, добре вирізьбленими коринфськими капітелями, ефектним розвиненим антаблементом, увінчаним карнизом з кронштейнами і розетками роботи майстра Жуковського.

За автора головного вівтаря ймовірно слід вважати архітектора і садівника Деніса Макклера.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Elżbieta Оrman. Sanguszko Eustachy Erazm, książę (1768-1844)… S. 476
  2. Дзіковецький Ю. З недавнього минулого // Літопис Волині. — 1953. — Ч. І. — Вінніпег. — С. 89.
  3. Elżbieta Оrman. Sanguszko Eustachy Erazm, książę (1768-1844)… S. 477

Література[ред.ред. код]

  • Józef Skrabski. Fundacje artystyczne Sanguszków ze Sławuty // Sztuka kresów wschodnich. Kraków 2006. T. 6. (пол.)
  • Elżbieta Оrman. Sanguszko Eustachy Erazm, książę (1768-1844) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993.— Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143.— S. 477 (пол.)

Посилання[ред.ред. код]