Саки (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саки
COA Saky, Crimea, Ukraine.svg FLA Saky, Crimea, Ukraine.svg
Герб Сак Прапор Сак
СакиКримОзеро.JPG
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
(окупована й анексована Росією)
Район Сакська міська рада
Код КОАТУУ 0111400000
Засноване XIV століття
Статус міста з 1952 року
Населення 23 391 (на 2014 рік)[1]
Площа 28.74 км²[2]
Густота населення 813.88 осіб/км²
Поштові індекси 96500-96509
Телефонний код +380-6563
Координати 45°08′ пн. ш. 33°36′ сх. д. / 45.133° пн. ш. 33.600° сх. д. / 45.133; 33.600Координати: 45°08′ пн. ш. 33°36′ сх. д. / 45.133° пн. ш. 33.600° сх. д. / 45.133; 33.600
Висота над рівнем моря 18 м
Водойма Чорне море, Сакське озеро
Міста-побратими Білорусь Гомель
Росія Щигри
Австрія Вельс
Україна Долина
Відстань
Найближча залізнична станція Саки
До обл./респ. центру
 - фізична 44 км
 - залізницею 70 км
 - автошляхами 50,1 км
До Києва
 - фізична 632 км
 - залізницею 877 км
 - автошляхами 801 км
Міська влада
Адреса 96500, АР Крим, м. Саки, вул. Леніна, 15
Веб-сторінка Сакська міськрада
Міський голова Клюй Олег Васильович

Commons-logo.svg Саки у Вікісховищі

Карта
Саки. Карта розташування: Україна
Саки
Саки
Саки. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Саки
Саки

Са́ки (рос. Саки, крим. Saq) — місто республіканського підпорядкування у складі Автономної Республіки Крим, адміністративний центр Сакського району. Розташоване в північно-західній частині Кримського півострова, на березі Каламітської затоки Чорного моря і Сакського озера за 50 км від Сімферополя (автошлях Р25) і за 18 км від Євпаторії.

У 1979 році населений пункт Саки був віднесений до категорії міст обласного підпорядкування, а в 1997 року йому був наданий статус міста-курорту України.

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 24,2 тис. осіб (2011).

Національна структура Сакської міськради за переписом 2001 р.:[3]

чисельність частка, %
росіяни 18 573 65,1
українці 6 938 24,3
кримські татари 1 646 5,8
білоруси 527 1,8
вірмени 130 0,5
татари 118 0,4
євреї 68 0,2
цигани 67 0,2
поляки 51 0,2
німці 49 0,2

Історія[ред. | ред. код]

Історики поки не можуть дати точної відповіді на питання про те, коли вперше з'явилося поселення на місці нинішнього міста Саки. У часи Кримського ханства Саки представляли собою невелике село, що входило у володіння знатного кримського роду Мансур. Походження назви можливо від назви племен саків проживали в цих місцях у давні часи.

У роки Кримської війни недалеко від Сак, між озерами Сакським і Кизил-Яр, висадилася величезна армія військ коаліції, та сама, що тримала багато місяців в облозі Севастополь. А на початку лютого 1855 тут зосереджувалися війська генерала С. А. Хрульова перед штурмом укріплень ворога в Євпаторії. Під час обстрілу противником селище Саки було зруйновано.

За даними на 1864 рік у казенному російському, грецькому, татарському селі Євпаторійського повіту Таврійської губернії мешкало 403 особи (227 чоловіків та 176 жінок), налічувалось 59 дворових господарства, існувала православна церква, 2 мечеті, поштова станція, мінеральні грязі й грязелікувальний заклад[4].

Станом на 1886 рік у селі, центрі Сакської волості, мешкало 155 осіб, налічувалось 32 дворових господарства, існували православна церква, мечеть, лікарня, казенна станція, земська станція, етапне приміщення, 4 лавки, 2 пекарні, соляний промисел[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1228 осіб (668 чоловічої статі та 560 — жіночої), з яких 963 — православної віри, 236 — магометанської[6].

Братська могила жертв фашистського терору

1921 року місто увійшло до складу Кримської АРСР. В ході Другої світової війни 29 жовтня 1941 місто було зайнято німецькими містами. Відвойовано радянською армією 13 квітня 1944.

1954 року у складі Кримської області було передане до Української РСР. З 1991 року - у складі незалежної України.

У березні 2014 року в результаті анексії Криму місто опинилось під контролем Росії.

Природні ресурси[ред. | ред. код]

База відпочинку «Прибой»

Саки — старий курорт Криму. Розвивається на базі власних унікальних, природних лікувальних ресурсів: Сакського солоного озера з лікувальними грязями і ропою, термальних мінеральних вод і морського узбережжя з піщаними пляжами.

Санаторій «Північне сяйво»

Курорт є бальнеогрязелікувальним і призначений для лікування хворих із захворюваннями опорно-рухового апарату, з пошкодженнями і захворюваннями хребта і спинного мозку, периферичної нервової системи, гінекологічними захворюваннями і захворюваннями органів травлення.

У складі курорту:

  • 7 цілорічних санаторіїв місткістю понад 3500 чоловік, з власною лікувальною базою та специфічним профілем:
    • Сакський центральній військовий клінічний санаторій імені Н. І. Пирогова
    • Санаторій імені академіка М. Н. Бурденка
    • Санаторій «Саки»
    • Санаторій «Сакрополь»
    • Санаторій «Полтава-Крим»
    • Санаторій «Північне сяйво»
    • Санаторій «Юрмино»
  • 4 літні пансіонати і кемпінги, місткістю близько 3 тис. місць:
    • Пансіонат «Танжер»
    • Пансіонат «Сонячний берег»
  • 3 дитячих літніх оздоровчих центри для відпочинку на 1 тис. дітей;
  • Загальнодоступний дендропарк площею 30 га, створений понад 100 років тому;
  • Бювет мінеральної води.
  • База відпочинку «Прибой»

Вперше про те, що сакська земля «зцілює всякі рани» писали ще давньоримський письменник і вчений Гай Пліній Секунд (I століття) і грецький географ Клавдій Птолемей (II століття).

У 1837 році у Саках було відкрите відділення Сімферопольського військового шпиталю, надалі перетворене на самостійну здравницю. На Міжнародній виставці гігієни в Дрездені 1911 року Сакська грязелікарня одержала почесний диплом. Властивості сакської грязі вивчали академіки Олександр Ферсман та Микола Бурденко, професор Н.Головкинський.

Протяжність морського узбережжя у межах міста — 6 км. Кількість сонячних днів на рік — 260.

Економіка[ред. | ред. код]

У місті знаходиться один з найбільших в Криму хімічний завод, який спеціалізується на випуску перманганату калію, метилу бромистого, персолі і кухонної солі. Зараз не працюе. На базі мінеральних джерел працює завод по випуску мінеральної води. У 1990 році завод розливав 40,9 млн пляшок, в 1994 — 16,7 млн пляшок. Місцева переробна промисловість представлена молокоцехом Євпаторійського міськмолокозаводу та комбінатом хлібопечення.

У місті був заснований і одержав свій розвиток НДІ прикладної хімії з науковою, конструкторською і експериментальною промисловою базою по розробці технології йодобромної промисловості і марганцевих з'єднань.

Через місто проходять транспортні магістралі: республіканська автодорога з міжміським автовокзалом, електрифікована залізниця. Протяжність міських доріг — 62 км. У місті є 6 автобусних маршрутів.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Культура[ред. | ред. код]

Заклади культури Сак — 2 будинки культури, кінотеатр, 8 бібліотек, дитяча музична школа, дитячий центр дозвілля, 3 клуби в здравницях. Значний культурний осередок міста — Сакський історико-краєзнавчий музей, історія створення якого сягає 1908 року, коли вперше зацікавились дослідженням і матеріально-документальною фіксацією Сакського грязелікувального курорту. Нині у 4 виставкових залах музею висвітлено не лише становлення курорту, а й окремі стенди розповідають про лікування в Саках відомих осіб, чимала частина музейної експозиції присвячена природі Сакського району.

Культурне життя міста представлене також багатьма чудовими колективами і ансамблями. Серед них: 3 фольклорні танцювальні колективи, 2 народні хорові колективи, фольклорні сімейні вокальні ансамблі. У концерті, що проводився в Києві, присвяченому 50-річчю Перемоги, Саки були представлені ансамблем «Мевзу». Учасники народних колективів давали концерти в Німеччині, Франції та Польщі.

Спорт[ред. | ред. код]

Пам'ятник Лабренцису

У системі державної освіти діє дитяча спортивна школа, де займається близько 1,5 тис. дітей. У дитячому спорті розвиваються футбол, фехтування, легка атлетика, вітрильний спорт, настільний теніс, східні єдиноборства, шахи, спортивні і бальні танці.

Учасником 4 Олімпіад (19962008) і чемпіоном світу 2006 року є серфініст Максим Оберемко, який жив у Саках. Команда міста з настільного тенісу брала участь у Чемпіонаті Європи 1996 року. Успішно виступають в міжнародних змаганнях команди східних єдиноборств, фехтування, спортивних і бальних танців.

Місто має професійну футбольну команду «Динамо». У місті є стадіон з футбольним полем і біговими доріжками з гумовим покриттям, волейбольні майданчики, тенісні корти. У місті знаходиться Республіканський центр інвалідів спорту. Саки були організатором перших Всесоюзних спартакіад інвалідів.

Освіта[ред. | ред. код]

У місті функціонує 6 загальноосвітніх шкіл, гімназія, професійно-технічне училище.

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Військовий санаторій ім. М. І. Пирогова

Є регіональний лікарняний центр, поліклініка, шпиталь фізіотерапевтичного лікування, територіальний центр допомоги людям похилого віку.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У Саках існує також курортний дендропарк площею 30 га, створений понад 100 років тому. Він є парком-пам'ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення. З архітектурних пам'ятників слід виділити будівлю міського музею. В місті встановлено пам'ятник Фріцису Лабренцису.

Військова справа[ред. | ред. код]

Поблизу міста на аеродромі «Саки» розміщений унікальний навчально-тренувальний комплекс морської авіації «НИТКА», що не має аналогів на пострадянському просторі і у Східній Європі.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Саки Автономної Республіки Крим»
  3. http://sf.ukrstat.gov.ua/perepis1.htm#_jaz
  4. (рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 721)
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-219)
  7. а б Статут територіальної громади міста Саки на офіційному сайті Сакської міської ради

Посилання[ред. | ред. код]

Додаткові джерела[ред. | ред. код]