Красицький Петро Фотійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Фотійович Красицький
Красицький Петро Фотійович 1940-ві.jpg

Петро Красицький, 1940-ві роки

Дата народження 10 (23) червня 1906(1906-06-23)
Місце народження Київ, Київська губернія, Російська імперія
Дата смерті 11 квітня 1968(1968-04-11) (61 рік)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР
Навчання Київський будівельний інститут
Працював у містах Київ, Москва
Найважливіші споруди будівля Верховної Ради України, вокзал залізничної станції Дарниця, станція «Дніпро» Київського метрополітену
Підпис Krasytskyi Petro Signature 1964.png
CMNS: Красицький Петро Фотійович на Вікісховищі
Могила Петра Красицького на Байковому кладовищі

Краси́цький Петро́ Фо́тійович (10 [23] червня 1906(19060623), Київ, Київська губернія, Російська імперія — 11 квітня 1968, Київ, Українська РСР, СРСР[1]) — український радянський архітектор.

Біографія[ред.ред. код]

Петро Красицький народився 10 (23) червня 1906(19060623) року в Києві в родині українського художника Фотія Красицького, класика українського малярства і графіки, внучатого небожа Тараса Шевченка. Мати — Ганна Фотієвна, була домогосподаркою та виховувала п'ятеро дітей. Охрестили Петра Красицького в Покровській церкві на Подолі, хрещеним батьком його став художник Григорій Дядченко.

1923 року Красицький закінчив середню школу та розпочав трудову діяльність. Праював у київській філії «Книгоспілки», одночасно в 1926–1927 роках навчався в Київському кооперативному інституті ім. В. Я. Чубаря.

1930 року почав навчання на архітектурному факультеті Київського будівельного інституту, який закінчив у лютому 1936 року. Серед його викладачів були Костянтин Єлева, Василь Кричевський, Валеріян Риков, Іполит Моргілевський, Йосип Каракіс, Павло Хаустов.

З 1934 року працював архітектором у київських проектних організаціях: у бригаді з проектування будівлі Верховної Ради УРСР, держуправлінні ЦВК УРСР, Київтрансвузолпроекті. Під керівництвом архітектора Володимира Заболотного брав участь у проектуванні будинку Верховної Ради УРСР (складання ескізного проекту та робочих креслень, бригадир з розробки планів).

У 1939 році одружився та переїхав до Москви, де працював на посаді старшого інженера відділу житлово-комунального господарства Наркомату шляхів сполучення СРСР. У грудні 1944 року повернувся до Києва.

З 1944 по 1961 рік працював на посаді головного архітектора в проектному інституті Київдіпротранс (до 1951 року — Київтрансвузолпроект), займався проектуванням вокзалів залізничних станцій. У жовтні 1945 року Красицькому було присвоєне звання інженер-майор шляхів і будівництва. 1954 року Красицький був нагороджений знаком «Ударник Сталінського заклику». 1960 року в Києві за проектом Київдіпротрансу (архітектори Слава Павловський, Геннадій Гранаткін, Анатолій Ігнащенко, Петро Красицький, Станіслав Крушинський) було побудовано станцію метрополітену «Дніпро»[2]. У 1961 році перейшов працювати до Науково-дослідного інституту експериментального проектування на посаду головного архітектора сектору.

1964 року Петро Красицький знову переїжджає до Москви, де працює головним архітектором архітектурно будівельної майстерні Мосдіпротрансу. У 1966 році вийшов на пенсію.

Помер 11 квітня 1968 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Зображення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дата та місце смерті вказані в листі Анни Іванівни Красицької (дружини Петра Красицького) на адресу директора ЦДАМЛМ УРСР, 31 січня 1971 року // ЦДАМЛМ України, справа фонду 350, арк. 2, 2зв. На могилі помилковий рік смерті — 1969.
  2. Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, пам'ятка архітектури та містобудування, науки і техніки, охоронний номер 529/1-Кв.

Джерела[ред.ред. код]


Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.