Біла Церква (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Біла Церква
станція
Білоцерківський залізничний вокзал.jpg
Вокзал станції Біла Церква
Розташування
Адреса Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 34
Координати 49°48′43″ пн. ш. 30°06′35″ сх. д. / 49.812111° пн. ш. 30.109750° сх. д. / 49.812111; 30.109750
Структура
Лінія(ї) Фастів-1 — Миронівка
Платформ 2
Тип платформ 1 берегова, 1 острівна
Колій 7
Послуги
Транспортні Оформлення багажу Квиткова каса Довідкове бюро
Супутні Камера схову Кафе Таксофон
Історія
Відкрито 1876
Перебудовано 1950, 2007—2008
Інша інформація
Власник Південно-Західна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 343808
Код Експрес-3 2200180
Біла Церква на Вікісховищі

Біла Церква — вантажна станція 2-го класу Козятинської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці, розміщена на дільниці Фастів I — Миронівка між залізничною станцією "Роток" та зупинним пунктом "Гай". Розташована в однойменному місті Київської області.

Історія[ред.ред. код]

Довоєнний вокзал, зруйнований німецькою авіацією

Залізнична станція у Білій Церкві була споруджена в 1876 році під час прокладання через місто залізничної лінії Фастів-1 — Миронівка, що значно прискорило розвиток міста[1]. У кінці XIX — на початку XX сторіччя станція Біла Церква посідала друге місце у Київській губернії за обсягом вантажних перевезень після Києва, а за обсягами перевезень хліба випереджала Київ майже вдвічі (4 180 000 пудів на рік проти 2 136 000 пудів на рік у Києві)[2].

Капличка біля вокзалу

Станція зазнала руйнувань під час Другої світової війни. Нове приміщення вокзалу було збудоване у 1950 році, архітектор П. Ф. Красицький.

Вокзал у 2006 році до реконструкції

У 2007 році проведена реконструкція станції. Було виконано капітальний ремонт вокзалу, реконструкцію інженерних мереж та енергетичних систем. Зазнала реконструкції берегова пасажирська платформа, було облаштовано високу острівну платформу, реконструйовані маршові сходи з пішохідного мосту до пасажирських платформ. Також були замінені 2,5 км колій, модернізовано першу та другу головні колії, а також 6-ту приймально-відправну колію. У приміщенні вокзалу відкрито сервісний центр, каси приміського та далекого сполучення. Урочисте відкриття оновленого вокзалу відбулося 29 грудня 2007 року[3].

Нині (кінець 2000-х) у середньому за добу станція обслуговує понад тисячу пасажирів, тут проходить вісім пар потягів далекого сполучення і п’ять пар електропоїздів.

Вокзал[ред.ред. код]

Вокзал залізничної станції Біла Церква

Перший вокзал станції Біла Церква був збудований у 1876 році.

Під час Німецько-радянської війни (194145) першу будівлю Білоцерківського залізничного вокзалу було зруйновано.

У 1950 році за проектом архітектора Петра Красицького було побудовано нове приміщення вокзалу в Білій Церкві, яке експлуатується дотепер.

Наприкінці 2000-х років було прийнято рішення про реконструкцію Білоцерківського залізничного вокзалу. Відтак, у серпні 2007 року реконструкція розпочалась. В ремонтно-відновлювальних роботах були задіяні всі служби Південно-Західної залізниці, працювало понад 250 робітників, але основну роль у реконструкції відіграли козятинські будівельники.[4] Залізничникам довелось майже повністю перебудовувати приміщення, при цьому зберігаючи первинну архітектуру вокзалу. Окрім капітального оновлення фасадів і внутрішнього інтер'єру, будівельники посилили конструкцію стін і більшості перекриттів вокзалу, повністю замінили дах. Одночасно були переобладнані пасажирські платформи і квиткові каси, готель і сервісний центр вокзалу. Проведені масштабні колійні роботи.

Урочисте відкриття відреставрованого вокзалу Білої Церкви відбулося напередодні Нового року (2008 р.).

Інфраструктура[ред.ред. код]

Розташування та колійний розвиток[ред.ред. код]

Станція розташована на 34-му кілометрі лінії Фастів-1 — Миронівка. Відстань до Києва через Фастів-1 — 98 км, до Москви — 954 км[5].

Найближчі зупинні пункти в бік Фастова — з. п. Гай, у бік Миронівки — станція Роток на околиці Білої Церкви. Ділянка від Фастова до Миронівки повністю електрифікована.

Станція має дві платформи: берегову платформу, з якої здійснюється посадка на першу колію, та острівну платформу, яка має вихід на другу та третю колії. За ними розташовані ще дві колії, не обладнані пасажирськими платформами. За будівлею вокзалу в бік Фастова розташовані також дві тупикові колії. Поблизу станції існує місце для відстою потягів на чотири колії.

Пішохідний міст сполучає пасажирські платформи між собою та має два виходи в місто: з боку вокзалу та першої колії — у бік вулиці Привокзальної та у протилежний бік до Сквирського шосе.

Послуги[ред.ред. код]

  • багажне відділення: прийом, зберігання та видача багажу та вантажобагажу, зважування, маркування місця багажу, повідомлення одержувача про отриманий багаж;
  • зберігання ручної поклажі в автоматичних камерах схову та великогабаритних речей;
  • видача усних та письмових довідок;
  • оголошення по вокзальному радіо інформації на прохання пасажира;
  • використання телефону[6].

Пасажирське сполучення[ред.ред. код]

Колії станції

Далеке сполучення[ред.ред. код]

Більшість поїздів далекого сполучення, які зупиняються на станції, прямують зі Сходу на Захід і навпаки (зі сторони станції ім. Т.Шевченка на Козятин, частина поїздів іде з Києва на південь. Декілька поїздів Білу Церкву проходить без зупинки (додаткові, сезонні, не основні) Без пересадок можна доїхати у Київ, Миколаїв, Ковель, Рівне, Вінницю, Хмельницький, Тернопіль, Новоолексіївку, Трускавець, Дніпро, Львів, Запоріжжя, Маріуполь, Херсон та ін.

З 2017 р. на станцію прибувають причіпні вагони Луцьк-Харків, якими можна дістатися Кременчука, Полтави, Харкова.

Приміське сполучення[ред.ред. код]

  • Київ — Фастів - Миронівка (4 пари)
  • Фастів — Миронівка (1 пара)
  • Київ — Роток (2 прискорених електропоїзда у робочі дні). Єдина зупинка в дорозі - Фастів, час в дорозі - 1,5 години.

На станції Миронівка можна зробити пересадку в бік ім.Т.Шевченка - Знам'янки, а також Києва через Трипілля. У Фастові - на Житомир та Козятин.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]