Прорізна вулиця (Київ, Шевченківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прорізна вулиця
Київ
Kiev one street.jpg
Прорізна вулиця
Місцевість Старий Київ
Район Шевченківський
Історичні відомості: колишні назви
Мартинівська, Золотохрещатицька, Васильчиковська, Свердлова
Загальні відомості
Протяжність 530 м
Координати початку 50°26′51″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д. / 50.447722° пн. ш. 30.521833° сх. д. / 50.447722; 30.521833Координати: 50°26′51″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д. / 50.447722° пн. ш. 30.521833° сх. д. / 50.447722; 30.521833
Координати кінця 50°26′56″ пн. ш. 30°30′53″ сх. д. / 50.448889° пн. ш. 30.514722° сх. д. / 50.448889; 30.514722
Поштові індекси 01001, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Third Line logo.svg «Золоті ворота»,
Kiev Metro Second Line logo.svg «Майдан Незалежності»,
Kiev Metro First Line logo.svg «Хрещатик»
Автобуси А 24 (будні, Хрещатиком)
Трамваї лінія існувала протягом 1905—1946 років
Рух односторонній (вуд початку до вул. Пушкінської),
двосторонній (від вул. Пушкінської до кінця)
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Державні установи Комісія з питань вищого корпусу державної служби
Навчальні заклади ЗОШ № 57
зовнішні посилання
Код у реєстрі 11381
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Прорізна вулиця у Вікісховищі

Прорізна́ ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Хрещатика до Володимирської вулиці.

Прилучаються вулиці Пушкінська, Бориса Грінченка та Паторжинського.

У Києві також існує інша Прорізна вулиця — у Біличах.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця виникла наприкінці 40-х — на початку 50-х років XIX століття (на картосхемі Києва 1848 року зображена як запроектована). Найдавніша з відомих назв — Мартинівська, від прізвища місцевого домовласника. У 1850-ті роки, крім цієї назви, набула також найменування Золотохрещатицька і Прорізна (прорізана крізь земляний вал Старокиївських укріплень). У 1861 році віднесена до вулиць 1-го розряду, на ній дозволялося споруджувати лише кам'яні будинки висотою не менш ніж у два поверхи[1]. З 1863 року отримала офіційну назву Васильчиковська, на честь київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова. Але як паралельна також вживалася її сучасна назва. З 1919 року — вулиця Свердлова, на честь Якова Свердлова[2] (назву підтверджено 1944 року[3]). Історичну назву повернуто в 1990 році[4].

Нижня частина вулиці (від Хрещатика до Пушкінської вулиці) була зруйнована восени 1941 року, по війні замість старої забудови зведено нові будинки, натомість за рахунок «відсунення» забудови на 50—100 метрів від червоної лінії утворено зелену зону.

Особистості[ред.ред. код]

У будинку № 10 мешкали академіки АН УРСР Олександр Топачевський, Вадим Лашкарьов, член-кореспондент АН УРСР Іван Гуржій.

Пам'ятники та пам'ятні знаки[ред.ред. код]

В зеленій зоні з періодичністю в декілька років з'явилося три пам'ятники — першим було встановлено скульптуру героя роману «Золоте теля» Паніковському (якого в однойменному фільмі зіграв Зиновій Гердт), 2001 року відкрито пам'ятник туркменському поету та мислителю Махтумкулі Фрагі, а 2002 року з'явився пам'ятник Лесю Курбасу.

Пам'ятну дошку Лесю Курбасу встановлено і на будинку № 17 — саме в цьому будинку розміщувався заснований митцем «Молодий театр», з 1990 року відновлений «Київський академічний Молодий театр» також розташовується в цій будівлі.

Зображення[ред.ред. код]

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

  • № 17 (1902, будівля, де працював і працює «Молодий театр»);
  • № 25 (кінець XIX — початок XX століття, житловий будинок).

Будинки № 8, 9, 11, 12, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 27 споруджені наприкінці XIX — у 1-й третині XX століття.

Установи та заклади[ред.ред. код]

  • Гімназія № 48 (буд. № 14)
  • Спеціалізована загальноосвітня школа № 57 з поглибленим вивченням англійської мови (буд. № 19), в якій понад 30 років працювала вчителем російської мови Рада Щербицька — дружина Першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вѣдомость о раздѣленіи улицъ на разряды въ г. Кіевѣ, по ВЫСОЧАЙШЕ утвержденному 11 мая 1861 года плану // ДАКО: ф. 35, оп. 1, спр. 535, арк. 1–3. (рос. дореф.)
  2. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  3. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  4. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 3 квітня 1990 року № 329 «Про повернення вулицям історичних назв» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 3750, арк. 146, 147. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1990. — № 3. — С. 20–21.) Архівовано з першоджерела 8 березня 2013.

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.