Крістіна Гессенська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Крістіна Гессенська
Christine von Hessen
Christine de Hesse.jpg
1-а герцогиня
Початок правління: 1564
Кінець правління: 1586
Попередник: не було
Наступник: Августа Датська
Дата народження: 29 червня 1543(1543-06-29)
Місце народження: Кассель
Країна: Гольштейн-Готторпу
Дата смерті: 13 травня 1604(1604-05-13) (60 років)
Місце смерті: Кіль
Дружина: Адольф Гольштейн-Готторпський
Діти: Фредерік, Софія, Філіп, Крістіна, Йоганн Адольф, Анна, Крістіан, Агнеса, Йоганн Фрідріх
Династія: Гессенський дім
Батько: Філіп I
Мати: Крістіна Саксонська

Крістіна Гессенська (нім. Christine von Hessen), (нар. 29 червня 1543 — пом. 13 травня 1604) — принцеса Гессенська, донька ландграфа Гессенського Філіпа I та саксонської принцеси Крістіни, дружина першого герцога Гольштейн-Готторпу Адольфа.

Біографія[ред.ред. код]

Крістіна народилась 29 червня 1543 року у Касселі. Вона була дев'ятою дитиною та п'ятою, молодшою, донькою в родині ландграфа Гессенського Філіпа I та його першої офіційної дружини Крістіни Саксонської.[1] Своє ім'я новонароджена отримала на честь матері і, водночас, успадкувала її найкращі якості.[2]

Крістіна Саксонська пішла з життя, коли молодшій доньці було шість. Про ретельну освіту дівчинки подбала тітка з боку батька, Єлизавета Гессенська.

У липні 1562 вів переговори, щодо шлюбу з Крістіною, король Швеції Ерік XIV, однак, йому було відмовлено. Принцеса одружилася 17 грудня 1564 із герцогом Гольштейн-Готторпу Адольфом. Весілля відбулося в Готторпі. У подружжя народилися численні нащадки:

Шведський історик Ґейґер висловлювася з приводу герцогині:«Вона була красивою і обличчям, і фігурою, сильною та благородною духом і розумом. Її син виховувався суворо та став працьовитим, доброчесним і мужнім»[2]

Крістіна сумлінно виконувала домашні обов'язки, водночас, не залишаючи громадської роботи. Вона протегувала церковній та шкільній освіті, підтримувала стипендіями студентів теологічних факультетів. Також займалася медициною, маючи глибокі знання у фармакології, власноруч виготовляла ліки.

Кільський замок у XVI столітті

1586 її чоловік пішов з життя, і Крістіна стала, свого роду, опікуном для чотирьох їхніх синів, що були ще неповнолітніми.

1590 У Шлезвігу вийшла її книга «Духовні псалми та пісні», а 1601 у Любеку — «Молитовник».

Як удовину частку їй було надано замок у Кілі, де вдовіюча герцогиня і померла 13 травня 1604 за часів правління свого третього сина Йоганна Адольфа.

Генеалогія[ред.ред. код]

Людвіг II
 
Мехтільда Вюртемберг-Урахська
 
Магнус II
Magnus 2 mecklenburg.jpg
 
Софія Померанська
 
Альбрехт III
Herzog-Albrecht-der-Beherzt.jpg
 
Сідонія Подебрад
Sidonie von Podiebrad.jpg
 
Казимир IV Ягеллончик
Casimir IV Jagiellon.PNG
 
Єлизавета Австрійська
Elżbieta Rakuszanka.JPG
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм II
 
 
 
 
 
Анна Мекленбург-Шверінська
 
 
 
 
 
Георг Саксонський
Lucas Cranach d.Ä. - Bildnis des Herzogs Georg von Sachsen (Gemäldegalerie, Berlin).jpg
 
 
 
 
 
Барбара Ягеллонка
Lucas Cranach d.Ä. - Bildnis Barbara von Sachsen (Gemäldegalerie, Berlin).jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіп Гессенський
Philippe-1er-de-hesse.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіна Саксонська
ChristenSachsenHessen.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Паралельно, від 1540 він був таємно одружений із Маргаретою фон дер Заале, на що Крістіна дала свою згоду.
  2. а б Karl Bernhardi: Christine. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 4, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, S. 218 f.[1] (нім.)

Література[ред.ред. код]

  • Ludwig Karl James Aegidi: Das Erbfolgerrecht Herzog Friedrich’s VIII. auf die Herzogthümer Schleswig. Kiel 1865, S. 49 [2]
  • Johannes Voigt: Die Erb-Ansprüche des Brandenburgischen Hauses an die Herzogthümer Schleswig-Holstein, in: Allgemeine Zeitschrift für Geschichte, VII (1847), S. 193—261, hier insbesondere: S. 218 f [3]

Посилання[ред.ред. код]