Ксенія Харченко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ксенія Харченко
Народилася 1984(1984)
м. Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність журналістка, письменниця
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Мова творів українська
Роки активності з 2001 року
Magnum opus «Історія» (2005)

Ксенія Харченко (нар.. 1984, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська письменниця, редакторка, перекладачка, копірайтерка, культурна менеджерка.

Життєпис та творчість[ред. | ред. код]

Ксенія Харченко народилася 1984 року в Києві. Після закінчення загальноосвітньої школи вступила на факультет журналістики (згодом — Інститут журналістики) Київського національного університету імені Тараса Шевченка[1]. Почала літературну творчість у 17-річному віці. Паралельно з навчанням також працювала коректором, лінгвістичним та літературним редактором у видавництві «Наукова думка». Після здобуття другого (магістерського) освітнього ступеня в 2007 році одержала диплом з відзнакою. Пізніше, у 2009 році, Ксенія була призначена керівником редакційної групи телеканалів «Інтер» та К1[2], а також на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA (з 2008 року як редакторка каталогу, програмна координаторка та модераторка), Міжнародному мультидисциплінарному фестивалі сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST, у Польському Інституті в Києві, видавництві Yakaboo Publishing.

Крім рідної української мови, письменниця вільно володіє польською, англійською та російською мовами, також вивчає німецьку[1]. 2005 року отримала літературну премію українського місячника літератури, мистецтва та суспільного життя «Сучасність» за свою першу повість «Історія». Наступного 2006 року повість-візія була видана окремою книжкою у видавництві «Кальварія», а потім перевидана у 2008 році.

Художні та публіцистичні твори Ксенії Харченко входили до збірок та антологій, зокрема, «Сновиди» («Абаба-галамага», 2010), Ludzie, miasta (Ha!art, 2008), а також збірки «Зросла собі квітка» (Грані-T, 2008). Її твори друкувалися польською, німецькою, чеською, фінською мовами. Авторка також публікувалася в багатьох журналах та антологіях («Сучасність», «Потяг 76», «Кур'єр Кривбасу», а також Lichtungen, Korespondencja z ojcem, Radar, PLAV тощо), брала участь у багатьох літературних заходах (зокрема, Noc poezji Lwów 2005, II Львівський міжнародний літературний фестиваль у 2007 році). Вже багато років працює над другою своєю книгою «Захарія». У вересні 2013 року авторка представили фрагменти свого нового тексту на літературному майданчику ГогольFestу в рамках літературно-мистецького проекту «Генезис»[1][3]. Очікувалось завершення роботи на початку 2014 року[4]. Ксенія Харченко — авторка серії публікацій «Щоденники про війну», де описує страждання українців внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Ксенія Харченко була стипендіаткою програми «Study Tours to Poland», а з вересня по листопад 2007 року — проєкту «Homines Urbani» в Кракові Асоціації Вілла Деціуша[pl][1][5]. Крім того, брала участь у стипендійних програмах «Gaude Polonia» (2012, Вроцлав Польща), а також «Lahti International Writer's Reunion» (2009, Гельсінкі-Лахті, Фінляндія), «Kurzstipendien Residency Program» (2008, Грац, Австрія), резиденції в Міжнародному будинку письменників і перекладачів (2014, Вентспілс, Латвія).

Критика[ред. | ред. код]

Ксенію Харченко після виходу дебютної книжки «Історія» називають «Маркесом у спідниці».

«Якщо кортить дізнатися, чого людині справді бракує на цьому світі, то варто прочитати текст Ксені Харченко, написаний у середньовічному стилі visio. Кожен побачить там щось своє — вимріяно-вистраждано недосяжне» — оцінили її дебют у 2006 році критики[1].

Літературні праці[ред. | ред. код]

  • Харченко, Ксеня. Історія. Київ: Кальварія, 2006. 96 с. (Категорія: «Сучасна українська проза»). ISBN 9666632187.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • 2005 — літературна премія українського місячника літератури, мистецтва та суспільного життя «Сучасність»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Інфотека - письменники. Харченко Ксенія. Буквоїд (укр.). Процитовано 9 листопада 2022. 
  2. а б Журнал: 4 интервью с украинскими писательницами. История Ксении Харченко. https://vogue.ua (рос.). 27 серпня 2015. Процитовано 9 листопада 2022. 
  3. Ксенія Харченко представить «Захарію» на ГогольFesti. Буквоїд (ua). 16 вересня 2013. Процитовано 9 листопада 2022. 
  4. Ксенія Харченко: «Щоразу волію завершувати письмо з думками про те, що саме буде зроблено наступного дня». https://akhmetovfoundation.org (ua). 14 січня 2014. Процитовано 9 листопада 2022. 
  5. Villa Decius Association. https://willadecjusza.pl (англ.). Процитовано 9 листопада 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]