Кульджа
| Кульджа уйг. غۇلجا / Ғулҗа кит. 伊宁
| ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 | ||||
.png) | ||||
| Основні дані | ||||
| 43°55′ пн. ш. 81°19′ сх. д. / 43.917° пн. ш. 81.317° сх. д. | ||||
| Країна |
 КНР (Китай) | |||
| Регіон | Синьцзян-Уйгурський автономний район, Ілі-Казахський автономний округ | |||
| Адмінцентр | Q14138225? | |||
| Столиця для | Джунгарське ханство[1] і Second East Turkestan Republic[d][2] | |||
| Поділ |
| |||
| Площа | 629 км² | |||
| Населення | 430 000 (2004) | |||
| Телефонний код | (+86) 0999 | |||
| Часовий пояс | UTC+8 | |||
| Номери автомобілів | 新F | |||
| GeoNames | 8563527 | |||
| OSM | пошук у Nominatim | |||
| Поштові індекси | 835 000 | |||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | zgyn.gov.cn | |||
|
| ||||
|
| ||||
 Кульджа на Вікісховищі | ||||
Кульджа (уйг. غۇلجا, Ғулҗа, каз. Құлжа) або Їнін (кит. 伊宁, пін. Yíníng) — місто у Китаї, центр Ілі-Казахського автономного округу, який входить до складу Синьцзян-Уйгурського автономного району. Розміщене на північному березі річки Ілі приблизно на відстані 100 км на схід від кордону Китаю з Алматинською областю Казахстану на так званій Кульджинській рівнині. Місто має найбільшу вологість зазвичай посушливого регіону Синьцзян.
Адміністративно місто Кульджа і навколишня територія загальною площею 521 км² утворює «місто повітового рівня», з кількістю населення 370 тис. чол. (2002 р.). Основна частина населення — уйгури, казахи, хоча з кожним роком сюди зі сходу країни посилюється потік етнічних китайців. На околицях міста наявні поселення маньчжурів (сібо) та монголів, які займаються скотарством. Протягом 19-20 століть у Кульджі був відчутний вплив татарської інтелігенції та купців, які полишили Російську імперію у зв'язку з подіями після Жовтневої революції. За деякими оцінками у першій половині XX ст. до третини населення міста складали татари. Татари створили й першу новометодну школу у Кульджі, яка у подальшому стала передвісником казахської, киргизької й уйгурської шкіл.
Історія[ред. | ред. код]
Нагірні пасовища у межах Ілійської долини (див Кульджинська рівнина) з давніх-давен приваблювали кочові племена. Назва міста «Кульджа» уперше згадується ще в період Тюркського каганату.
У IX сторіччі в Ілійській долині оселилися уйгурські племена на чолі з Пен Текіном, з якими і перебувала частина племені Яглакар, яка також входила до складу уйгурського племінного союзу.
Саме у Кульджі була розміщена столиця володіння Чагатая, сина Чингісхана (див. Чагатайський улус). Під владу Китаю ця територія відійшла у 1755-57 рр. після закінчення збройних сутичок з джунгарами, під контролем яких вона і знаходилася.
З поширенням у середині XIX ст. в Семиріччі російського впливу Кульджа стає важливим осередком торгівлі між Росією та Китаєм. 1855 р. тут було підписано договір, яким узаконено торгівлю між підданими обох держав.
Місто піддалося великому руйнуванню у 1864–1866 рр. під час уйгуро-дунганського повстання. Увесь Ілійський край, в тому числі і Кульджа, 1871 р. було зайнято російськими військами. 1881 року місто було повернуто Китаю, після чого багато ілійських уйгурів (приблизно 45 тис. ос.) та дунганів (близько 4,6 тис. ос.) пересилилося у межі російських володінь (нинішній південно-західний Казахстан та північна Киргизстан).
У літературі, насамперед у російській, місто Кульджа (Їнін) інколи зустрічається під назвою «стара Кульджа» чи «таранчинська Кульджа», у той час як місто Суйдін (кит. 绥定), розташоване за 40 км на північний захід, іменувалося «нова Кульджа» або «китайська Кульджа». Тоді «таранчинська Кульджа» (тобто місто таранчів — уйгурів) була осередком торгівлі, а «китайська Кульджа», заснована 1762 року та розміщена ближче до кордону, — фортецею і центром китайської адміністрації в регіоні.
1965 року Суйдін було перейменовано, місто одержало політично більш прийнятну назву Шуйдін (水定), від 水 (вода) замість 绥 (угамовувати). Зараз Шуйдін є центром сусіднього повіту Хочэн (霍城县).
5 лютого 1997 року Кульджа стало ареною протестів місцевого населення проти китайської політики. Див. відповідні іншомовні розділи[en]. Події завдали глубокого враження на Рабію Кадир, яка незабаром очолила рух за права уйгурського народу.
Шляхи[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Кульджі (кит.)
- Фотогалерея
|
Це незавершена стаття з географії Китаю. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
