Кульджа

Кульджа; уйг. غۇلجا / Ғулҗа‎; кит. 伊宁
	Кульджа ввечері
	Основні дані
	43°55′ пн. ш. 81°19′ сх. д. / 43.917° пн. ш. 81.317° сх. д.
Країна	КНР Китай
Регіон	Синьцзян-Уйгурський автономний район, Ілі-Казахський автономний округ
Адмінцентр	Q14138225?
Столиця для	Джунгарське ханство, Східно-Туркестанська Революційна республіка і Ілі-Казахська автономна область
Поділ	Q14138023?, Q10931399?, Q10885063?, Q10923410?, Q14138146?, Q14138176?, Q14138225?, Q14138276?, Q10884953?, Q11058985?, Yingye'er Townshipd, Q11133235?, Q10930691?, Q10923354?, Q11076054?, Q10890857?, Q14138460?, Q14138483?;
Площа	629 км²
Населення	430 000 (2004)
Телефонний код	0999
Часовий пояс	UTC+8
Номери автомобілів	新F
GeoNames	8563527
OSM	r2751497 ·R
Поштові індекси	835 000
	Міська влада
Вебсайт	zgyn.gov.cn
	Мапа
	Кульджа Кульджа (Китайська Народна Республіка)
	Кульджа у Вікісховищі

Кульджа (уйг. غۇلجا, Ғулҗа‎, каз. Құлжа) або Їнін (кит. 伊宁, пін. Yíníng) — місто у Китаї, центр Ілі-Казахського автономного округу, який входить до складу Синьцзян-Уйгурського автономного району. Розміщене на північному березі річки Ілі приблизно на відстані 100 км на схід від кордону Китаю з Алматинською областю Казахстану на так званій Кульджинській рівнині. Місто має найбільшу вологість зазвичай посушливого регіону Синьцзян.

Адміністративно місто Кульджа і навколишня територія загальною площею 521 км² утворює «місто повітового рівня», з кількістю населення 370 тис. чол. (2002 р.). Основна частина населення — уйгури, казахи, хоча з кожним роком сюди зі сходу країни посилюється потік етнічних китайців. На околицях міста наявні поселення маньчжурів (сібо) та монголів, які займаються скотарством. Протягом 19-20 століть у Кульджі був відчутний вплив татарської інтелігенції та купців, які полишили Російську імперію у зв'язку з подіями після Жовтневої революції. За деякими оцінками у першій половині XX ст. до третини населення міста складали татари. Татари створили й першу новометодну школу у Кульджі, яка у подальшому стала передвісником казахської, киргизької й уйгурської шкіл.

Клімат[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у степовій зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 21.7 °C (71 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -8.3 °С (17 °F).^[1]

Клімат Кульджі
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	7	17	27	32	32	36	37	37	35	30	18	8	37
Середній максимум, °C	−2	1	9	18	23	27	28	29	25	17	5	−1	15
Середня температура, °C	−8	−4	3	10	16	19	21	21	17	9	0	−6	8
Середній мінімум, °C	−14	−10	−2	3	9	12	14	13	9	2	−5	−11	1
Абсолютний мінімум, °C	−27	−20	−16	−7	−2	7	8	3	−2	−6	−22	−32	−32
Норма опадів, мм	0	20	10	20	20	40	10	10	10	20	30	20	260
Днів з дощем	2	5	2	4	3	5	2	3	1	3	4	5	44
Вологість повітря, %	77	79	71	53	55	58	60	56	55	63	75	79	65
Джерело: Weatherbase

Історія[ред. | ред. код]

Нагірні пасовища у межах Ілійської долини (див Кульджинська рівнина) з давніх-давен приваблювали кочові племена. Назва міста «Кульджа» уперше згадується ще в період Тюркського каганату.

У IX сторіччі в Ілійській долині оселилися уйгурські племена на чолі з Пен Текіном, з якими і перебувала частина племені Яглакар, яка також входила до складу уйгурського племінного союзу.

Саме у Кульджі була розміщена столиця володіння Чагатая, сина Чингісхана (див. Чагатайський улус). Під владу Китаю ця територія відійшла у 1755-57 рр. після закінчення збройних сутичок з джунгарами, під контролем яких вона і знаходилася.

З поширенням у середині XIX ст. в Семиріччі російського впливу Кульджа стає важливим осередком торгівлі між Росією та Китаєм. 1855 р. тут було підписано договір, яким узаконено торгівлю між підданими обох держав.

Місто піддалося великому руйнуванню у 1864–1866 рр. під час уйгуро-дунганського повстання. Увесь Ілійський край, у тому числі і Кульджа, 1871 р. було зайнято російськими військами. 1881 року місто було повернуто Китаю, після чого багато ілійських уйгурів (приблизно 45 тис. ос.) та дунганів (близько 4,6 тис. ос.) пересилилося у межі російських володінь (нинішній південно-західний Казахстан та північна Киргизстан).

У літературі, насамперед у російській, місто Кульджа (Їнін) інколи зустрічається під назвою «стара Кульджа» чи «таранчинська Кульджа», у той час як місто Суйдін (кит. 绥定), розташоване за 40 км на північний захід, іменувалося «нова Кульджа» або «китайська Кульджа». Тоді «таранчинська Кульджа» (тобто місто таранчів — уйгурів) була осередком торгівлі, а «китайська Кульджа», заснована 1762 року та розміщена ближче до кордону, — фортецею і центром китайської адміністрації в регіоні.

1965 року Суйдін було перейменовано, місто одержало політично більш прийнятну назву Шуйдін (水定), від 水 (вода) замість 绥 (угамовувати). Зараз Шуйдін є центром сусіднього повіту Хочэн (霍城县).

5 лютого 1997 року Кульджа стало ареною протестів місцевого населення проти китайської політики. Див. відповідні іншомовні розділи^[en]. Події завдали глубокого враження на Рабію Кадир, яка незабаром очолила рух за права уйгурського народу.