Маньчжури
| Маньчжури | |
|---|---|
.jpg) | |
| Самоназва | монг. Манж |
| Кількість | 10,430,000 |
| Ареал |
 КНР 10,410,585 (2010 перепис)[1]  Тайвань 12,000 (2004 оцінка)[2]  Гонконг 1,000 (1997 оцінка)[3]  Японія 1,000 |
| Близькі до: | Інші Тунгусо-маньчжурські народи, китайці |
| Мова |
Китайська маньчжурськаL |
Маньчжу́ри (монг. Манж, кит. 滿族, пін. Mǎnzú "маньцзю") — тунгусо-маньчжурський етнос, корінний народ Маньчжурії. Численність 10,862 млн, з яких 5,39 млн проживають у провінції Ляонін; 2,12 млн — Хебей; 1,04 млн — Хейлунцзян; 990 тисяч — Цзілінь та 500 тисяч — у Внутрішній Монголії. Розмовляють китайською мовою, що майже повністю витіснила маньчжурську мову із вжитку. Їх пращури — носії глазковської культури.
Історія[ред. | ред. код]
У 12 ст., після перемоги над киданями, маньчжури (чжурчжені) заснували на території сучасного Північно-Східного Китаю імперію Цзінь (Золота). Імперія Цзінь проіснувала більш як 100 років і була знищена монголами. 1644 року маньчжури завоювали Китай, створивши династію Цін, яка правила Китаєм до 1912 року.
Релігія[ред. | ред. код]
При маньчжурському дворі сповідувався шаманізм і культ предків; шаманізм був модифікований і багато в чому з часом змінив свою природу як придворна релігія. Ламаїзм відновив свою присутність на території імперії, що особливо видно в Монголії; конфуціанство залишилося найважливішим інструментом державного будівництва, багато в чому схоластичний і формальний бік конфуціанства був посилений. Сучасні маньчжури в сільських регіонах зберігають шаманські традиції, а ті що живуть в контакті з монголами мають прихильність до ламаїзму.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою2010dataне вказано текст - ↑ manchusoc.org https://web.archive.org/web/20170502114705/http://www.manchusoc.org/contents/history.htm Пропущений або порожній
|title=(довідка). Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 6 березня 2012. Проігноровано невідомий параметр|script-title=(довідка) - ↑ Research. Ethnicity Research (《民族研究》) (zh-Hans) (1–12): 21. 1997.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- Маньчжури // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маньчжури
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Азію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||