Очікує на перевірку

Купроаурид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Купроаурид
Загальні відомості
Статус IMAсумнівний (Q)[d][1]
АбревіатураCua[2]
Хімічна формулаAuCu3
Nickel-Strunz 101.AA.10a
Ідентифікація
КолірЖовтувато-рожевий
СпайністьНі
Твердість2—3
БлискМеталічний
ПрозорістьНепрозорий
Колір рисиЖовтий
Інші характеристики
Названо на честьмідь[3],
золото[3]
Особливі характеристикиКовкий

Купроаури́д (рос. купроаурид,англ. cuproauride; нім. Cuproaurid) — Аурикуприд - природний сплав золота і міді. Відкритий в Au-родовищі на горі КарабашСоймонівська долина (річка Сак-Елга[ru]), Південний Урал; зараз родовище відоме під назвою «Золота Гора» (інші назви: прійськ № 9, Карабаське родовище медистого золота[4][5]); воно знаходиться на околиці міста Карабаш[6][7]. Цей уже відпрацьований об'єкт по-своєму унікальний: інтерметаліди системи Au-Cu тут були головними рудними мінералами, локалізуючись у родингітових тілах серед серпентинітів. Докладний мінералогічний опис «медистого золота» з Карабаша дано М. П. Ложечкіним в 1935 і 1939 рр.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Аналог купроауриду — аурикуприт.

За складом близький до мідистого золота — AuCu3. Під мікроскопом звичайно виявляються два компоненти: мідисте золото і золотиста мідь. Густина складає 11,5 г/см³

Ковкий.

Зустрічається в золоторудних родовищах.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. а б P L. M. New data on the chemical composition of «gold cupride» // Proceedings of the [Russian] Academy of Sciences / под ред. В. Е. ФортовНаука, 1939. — Т. 24. — С. 451–454. — 4 с. — ISSN 0869-5652
  4. Прийск № 9 «Золотая Гора» [Архівовано 2020-09-25 у Wayback Machine.] // иллюстрированная статья от 16.10.2011 г. на сайте «Минералы Урала».
  5. Ложечкин М. П. Карабашское месторождение медистого золота // Труды Уральского филиала АН СССР, вып. 4, № 37, 1935 г.
  6. Плетнев П. А. Генетическая минералогия медистого золота гидротермальных месторождений на примере Золотой горы: Урал [Архівовано 2012-04-27 у Wayback Machine.] // Диссертация по ВАК 25.00.05, 2002 г. 211 с.
  7. Спиридонов Э. М., Плетнев П. А. Месторождение медистого золота Золотая Гора (О «золото-родингитовой» формации) / Глава 5 Геология месторождения Золотая Гора [Архівовано 2021-03-07 у Wayback Machine.] // М.: Научный мир, 2002. — 220 с. ISBN 5-89176-169-6.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]