Очікує на перевірку

Кушнір Павло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кушнір Павло Михайлович
рос. Павел Михайлович Кушнир
Народився19 вересня 1984(1984-09-19)[2]
Тамбов, РРФСР, СРСР[3]
Помер27 липня 2024(2024-07-27)[1] (39 років)
Біробіджан, Єврейська автономна область, Росія[4]
·голодування[5]
Країна Росія
Діяльністьпіаніст, активіст, письменник, дисидент
Alma materТамбовский музичний інститут імені С. В. Рахманіноваd (2002) і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (2007)
Знання мовросійська
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кушнір.

Кушнір Павло Михайлович (рос. Кушнир, Павел Михайлович; нар. 19 вересня 1984, Тамбов, РРФСР, СРСР — пом. 27 липня 2024, Біробіджан, Єврейська автономна область, Росія) — російський політичний активіст, піаніст[6], письменник[6]. Перший в історії Російської Федерації[7] політв'язень, що загинув внаслідок голодування[8].

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Павло Кушнір народився у Тамбові 19 вересня 1984 року. Батько — музикант та викладач дитячої музичної школи Михайло Борисович Кушнір (1945—2020)[9]. Мати — музикознавець-теоретик Ірина Михайлівна Левіна (нар. 1944)[10][8]; також Павло мав старшого брата[11]. З раннього дитинства Павло грав на піаніно, навчався у Тамбові у музичній школі у Тетяни Мкртичової. У віці 17 років Кушнір повністю зіграв цикл із 24 прелюдій та фуг композитора Дмитра Шостаковича[10].

У 2002 році закінчив Тамбовське музичне училище імені С. В. Рахманінова[ru] та вступив до Московської консерваторії імені П. І. Чайковського, до класу педагога та піаніста, народного артиста СРСР Віктора Мержанова. Закінчив консерваторію в 2007 році[12][13].

Кар'єра піаніста

[ред. | ред. код]

Працював концертмейстером у ТОДБОУ ВО «Тамбовський державний музично-педагогічний інститут імені С. В. Рахманінова[ru]»[14][15][16]. Після консерваторії поїхав на 2 роки до Єкатеринбурга, після цього сім років працював у філармонії в Курську, три роки — у філармонії Кургана[10]. 2023 року Кушнір став солістом Біробіджанської обласної філармонії[ru][13].

Записав цикл із 24 прелюдій Рахманінова. Музикознавець Михайло Казінік високо оцінив це виконання, зазначивши, що «він зробив цикл, він показав розвиток ідей Рахманінова і очистив від усіх нашарувань, від будь-яких естрадностей — він зробив це кришталево»[17][8]. Для ГТРК «Біра[ru]» записав цикл із 51 передачі «Мазурки по середах», де автор докладно розбирає всі мазурки Шопена[18][19].

Громадське життя

[ред. | ред. код]

Павло Кушнір займався громадянським активізмом: брав участь у протестах на Болотній площі, пікетах проти війни на Донбасі та анексії Криму, займався розклеюванням антивоєнних листівок після російського вторгнення в Україну[20][21][22].

9 травня 2023 року Кушнір оголосив своє перше голодування проти вторгнення Росії в Україну і тримав його протягом 20 днів. Наступне голодування тривалістю 100 днів він тримав до березня 2024[23].

Вів канал на YouTube, де з листопада 2022 року опублікував чотири ролики, в яких у поетичній формі критикував політику влади РФ, ухвалені закони та вторгнення в Україну. В останньому ролику Кушнір міркував про різанину в Бучі, називаючи її «ганьбою нашої Батьківщини» і закликавши чинити опір режиму та війні, а також до звільнення всіх політичних в'язнів[10]. За весь час існування каналу, створеного у 2011 році, на нього підписалося п'ять осіб[20][24].

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

Павло Кушнір любив читати книги Курта Воннеґута і написав антивоєнний роман «Російська нарізка», опублікований у 2014 році[10] і посмертно перевиданий у Німеччині у 2024 році[25]. Колажний, написаний шляхом нарізок[en] роман на матеріалі особистих щоденників, «Фауста», щоденника Анни Франк та 14 романів про Другу світову войну[6]. За словами[26] видавця Дмитра Волчека, що випускає авангардну літературу російською мовою з середини 1980-х, «значна частина роману — це його щоденник, що йде назад, що ніби тікає від подій 2014 року [на сході України], які шокували автора. і які він порівнює з приходом гігантської свині»[9]. Поетеса і прозаїк Ольга Седакова у своєму фейсбуці написала[27], що не читала такої талановитої прози російською з часів роману Венедикта Єрофєєва[ru] «Москва — Пєтушки»: "Є просто незабутні образи, є напрочуд точно названі речі, і головне — є РИТМ, якого вигадати не вийде "[9]. Єдиний опублікований твір Кушніра також оцінив[28] філолог і лінгвіст Іван Соколов: «Вражаючий твір — справжнє панно, нескінченний хорал, у якому сходяться міріади голосів пам'яті»[9].

Також Кушнір написав роман «Ноель», присвячений німецькому ліворадикальному угрупованню «Фракція Червоної Армії», за словами автора, у романі використовується лексика 67 мов та нарізки зі 117 творів «авторів усіх часів та народів»[10].

Останні дні життя

[ред. | ред. код]

Кушніра заарештували у травні 2024 року у справі про публічні заклики до здійснення терористичної діяльності. Загинув у віці 39 років у СІЗО Біробіджана 27 липня 2024 року внаслідок п'ятиденного «сухого» голодування[29][13][30]. Прощання пройшло у Біробіджані 8 серпня[18]. На тілі було виявлено сліди побоїв[31][29]. Друзі загиблого хотіли провести незалежну експертизу тіла, щоб встановити справжню причину смерті, проте мати піаніста Ірина Левіна наполягала на негайній кремації[29].

Головний прес-секретар ЄС із закордонних справ і політики безпеки Петер Стано заявив, що загибель Кушніра нагадує «про репресії, що продовжуються, з боку Кремля. ЄС закликає Росію дотримуватися Конституції, звільнити всіх в'язнів совісті та припинити репресії проти антивоєнних протестувальників»[32][33][34].

Бібіліографія

[ред. | ред. код]
  • Павел Кушнир. Русская нарезка / редактор Евгения Жмурко. — Дюссельдорф : ZA-ZA Verlag, 2014. — С. 235. — ISBN 978-1-326-07822-5. (рос.)
    •  — 2-е изд. — Berlin : ISIA Media Verlag, 2024. — С. 288. — ISBN 9783689599072. (рос.)

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Иван Соколов. Ему была известна тайна : [рос.] // Radio Echo GmbH. — 2024. — 4 августа. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Russischer Pianist stirbt nach Hungerstreik — 2024.
  2. ↑ https://vk.com/uwelausen
  3. ↑ https://www.sibreal.org/a/pianist-kushnir-arestovannyy-za-antivoennye-posty-umer-v-sizo-birobidzhana/33064940.html
  4. ↑ Le Canard enchaîné — 2024. — ISSN 0008-5405; 2513-7956
  5. ↑ https://www.rmf24.pl/raporty/raport-wojna-z-rosja/news-smierc-glodowa-dzialacza-antywojennego-w-rosji,nId,7750112 — 2024.
  6. ↑ а б в Соколов, 2024.
  7. ↑ Какие процессы может ускорить смерть Кушнира, страшно даже представить. ЭХО (рос.). 6 серпня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  8. ↑ а б в «Милый, прекрасный Дон Кихот». Пианист Павел Кушнир стал первым в России погибшим после голодовки политзаключенным. Такие дела (ru-RU) . 6 серпня 2024. Процитовано 7 серпня 2024.
  9. ↑ а б в г Амелина Александра (16 серпня 2024). «Они забывают, из-за чего я умер. А умер я из-за войны» Пианист Павел Кушнир погиб в российском СИЗО после голодовки — и теперь о нем говорит весь мир. Вот его история. Meduza (рос.). Процитовано 16 серпня 2024. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  10. ↑ а б в г д е «Этот винтик не подходил никакой машине». Кем был Павел Кушнир — пианист, который умер в СИЗО от голодовки против войны. BBC News Русская служба (рос.). 7 серпня 2024. Процитовано 7 серпня 2024.
  11. ↑ Валерия Федоренко. Кровь на губах. Про пианиста Павла Кушнира, о котором мир узнал лишь после его гибели // Новая газета, 10 августа 2024
  12. ↑ Кушнир, П., Егерев, Д. (радиожурналист) (13 січня 2023). Народ хочет знать: Про пианиста областной филармонии. Запись трансляции (YouTube). Авторадио Биробиджан. Процитовано 3 серпня 2024.
  13. ↑ а б в "Жизнь – это то, чего никогда не будет при фашизме". Пианист Кушнир, арестованный за антивоенные посты, умер в СИЗО Биробиджана. www.sibreal.org. 4 серпня 2024. Процитовано 4 серпня 2024.
  14. ↑ КУШНИР Павел Михайлович
  15. ↑ Кушнир Павел Михайлович. Тамбовский государственный музыкально-педагогический институт им. С. В. Рахманинова, концертмейстер, концертирующий пианист
  16. ↑ Мастер-класс преподавателей ТГМПИ им. С.В. Рахманинова. Детская школа искусств Рассказовского муниципального округа. 29 листопада 2018.
  17. ↑  Михаил Казиник о пианисте Павле Кушнире на YouTube
  18. ↑ а б Батова, Мария (8 серпня 2024). Сегодня, 8 августа, хоронят Павла Кушнира... Facebook. Процитовано 8 серпня 2024.
  19. ↑ Софья Малинникова (8 серпня 2024). Пианист Павел Кушнир умер в СИЗО. Театрал. Процитовано 8 серпня 2024.
  20. ↑ а б Как пианист Павел Кушнир из Биробиджана играл Рахманинова, голодал в знак протеста против войны в Украине и погиб в СИЗО. Настоящее Время (рос.). 6 серпня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  21. ↑ «Он был как скелет». «Медиазона» поговорила с человеком, который видел пианиста Павла Кушнира незадолго до смерти в СИЗО после голодовки. Медиазона (рос.). Процитовано 6 серпня 2024.
  22. ↑ "Жизнь - это то, чего никогда не будет при фашизме". Пианист Кушнир, арестованный за антивоенные посты, умер в СИЗО Биробиджана. ОКНО (ru-RU) . 4 серпня 2024. Процитовано 7 серпня 2024.
  23. ↑ «ОТДАЛ СВОЮ ЖИЗНЬ, ПОЛУЧАЕТСЯ, НИ ЗА ЧТО». РОДНЫЕ ПОГИБШЕГО В СИЗО ПИАНИСТА НЕ ХОТЯТ ВЫЯСНЯТЬ ОБСТОЯТЕЛЬСТВА ПРОИЗОШЕДШЕГО (рос.). Окно. 6 серпня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  24. ↑ В СИЗО в Биробиджане после голодовки погиб пианист Павел Кушнир Его задержали из-за видео против войны и Путина. На его ютьюб-канал были подписаны всего несколько человек. Meduza (рос.). Процитовано 6 серпня 2024.
  25. ↑ Книгу умершего в российском СИЗО пианиста издали в Германии. DW (рос.). 09.08.2024. Процитовано 9 серпня 2024.
  26. ↑ Волчек Дмитрий (4 серпня 2024). Митин журнал. Telegram (рос.). Процитовано 16 серпня 2024.
  27. ↑ Ольга Седакова (5 серпня 2024). Читаю «Русскую нарезку»... www.facebook.com (рос.). Процитовано 16 серпня 2024.
  28. ↑ Иван Соколов (5 серпня 2024). И ещё: статья Кушнира о немецком «трагическом авангардисте»... www.facebook.com (рос.). Процитовано 16 серпня 2024.
  29. ↑ а б в "Синяк у левого глаза и зубы в крови". В Биробиджане простились с погибшим в СИЗО музыкантом Павлом Кушниром. Сибирь.Реалии (рос.). 9 серпня 2024. Процитовано 9 серпня 2024.
  30. ↑ В СИЗО Биробиджана после голодовки умер антивоенный активист. DW (рос.). 03.08.2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  31. ↑ На лице — смерть. Каким был пианист и писатель Павел Кушнир, погибший в СИЗО-1 Биробиджана: он протестовал против войны, о нем никто не знал до его гибели. Новая газета Европа. 11 листопада 2084. Процитовано 17 серпня 2024.
  32. ↑ Anti-war Russian pianist dies in prison after hunger strike.
  33. ↑ Russia: Pianist Pavel Kushnir accused of terrorism.
  34. ↑ Пианист Павел Кушнир.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кушнір_Павло_Михайлович&oldid=43414040