Єврейська автономна область
Єврейська автономна область  | |||
|---|---|---|---|
| рос. Еврейская автономная область ייִדישע אװטאָנאָמע געגנט | |||
 | |||
| |||
| Країна |  Росія | ||
| Фед. округ | Далекосхідний | ||
| Адмін. центр | Біробіджан | ||
| Глава | Maria Kostyukd  | ||
| Дата утворення | 7 травня 1934 | ||
| Оф. вебсайт | eao.ru(рос.) | ||
| Географія | |||
| Координати | 48°28′43″ пн. ш. 132°08′21″ сх. д. / 48.478611° пн. ш. 132.139167° сх. д. | ||
| Площа | 36 300 км² (64-а) | ||
| • найвища точка | Q132733440 | ||
| Часовий пояс | MSK+7 (UTC+10) | ||
| Населення | |||
| Чисельність | 145 802 [1] (82-а) (2024) | ||
| Густота | 4.88 осіб/км² | ||
| Оф. мови | російська і їдиш | ||
| Економіка | |||
| Економ. район | Далекосхідний | ||
| Коди | |||
| ISO 3166-2 | RU-YEV | ||
| ЗКАТО | 99 | ||
| Суб'єкта РФ | 79 | ||
| Телефонний | (+7)426 | ||
| Карти | |||
 | |||
 Єврейська автономна область у Вікісховищі | |||
.svg)
Євре́йська автоно́мна о́бласть (рос. Евре́йская автоно́мная о́бласть; їд. ייִדישע אװטאָנאָמע געגנט — їдише автономе ґеґнт)[2] — автономна область Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.
Адміністративний центр — м. Біробіджан.
Межує на півдні з Китаєм (по річці Амур), на заході — з Амурською областю, на сході — з Хабаровським краєм.
Утворено 28 березня 1928.
За своїми природними і кліматичними умовами область належить до одного зі сприятливих куточків Далекого Сходу Росії. Її територію представлено двома типами рельєфу — гірським і рівнинним. Гірські області — південна частина великої Хінгано-Буреїнської гірської системи, що займає приблизно половину всієї площі. Рівнинна частина, що простирається на півдні й сході, представляє західну окраїну Середньо-Амурської низовини.
Клімат помірний, мусонний. Зима мало сніжна й холодна (середні температури -25…-40 °C), літо тепле й вологе. Значний вплив на клімат робить рельєф місцевості. Протягом року на рівнині випадає 450—500 мм опадів, причому близько 75 відсотків опадів випадає в період із травня по вересень.
Головне багатство області — родючі землі, різноманітні корисні копалини, річки Амур, Біра, Біджан і їхні притоки з різноманітною іхтіофауною, великі ліси. З 2,2 млн га лісових угідь 170 тис. га зайнято кедровими лісами, 223 тис. га — ялиново-ялицевими, 145 тис. га — листяними. Запас деревини становить 167 млн м³.
З південного заходу, півдня й південного сходу протягом 584 км територія області омивається водами однієї з найбільших річок Євразії — Амуру. Ширина русла в західних межах області (біля села Пашково) — 1,5 км, у східних — 2,5 км. Амур покритий льодом 5 місяців — з кінця листопада до двадцятих чисел квітня. Узимку товщина льоду досягає 2 м, що дозволяє здійснювати по річці вантажні й пасажирські перевезення. Навігація триває в середньому 180 днів. До басейну Амуру належить ряд великих (завдовжки більше 10 км) і 1146 малих (завдовжки менш 10 км) річок. Це Біра, Біджан, Біракан, Ін, Урмі, Ікура й інші. Загальна довжина річкової мережі становить 8231 км. Верхів'я річок Біра й Біджан служать нерестовищем для далекосхідної кети.
Флора області налічує сотні найменувань рослин, у тому числі більше 200 медоносних, близько 300 видів лікарських, тайга багата ягодами, грибами й горіхом. Різноманітний тваринний світ: тут водяться бурий і гімалайський ведмеді, непальська куниця, лисиця, норка, соболь, кабан, лось, ізюбр, фазан, різні породи качок. Фауна ссавців нараховує 59 видів.
У водоймах області живе 73 види риб, у тому числі білий і чорний амур, верхогляд, желтощек, калуга, кета, ленок, амурський лящ, осетер, короп, минь, таймень, товстолоб, харіус, щука й інші. Сім видів, що перебувають під особливою охороною, занесені в Червону книгу Росії. Для відтворення далекосхідної популяції лососевих риб в області діє два риборозплідні заводи потужністю закладки 64,5 млн ікринок на рік.
П'ять державних природних комплексних заповідників займають 225 тис. га, що становить 7% території області.
Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, значна тривалість вегетаційного періоду, висока річна сума позитивних температур і достаток опадів у теплий період року дозволяють вирощувати багато сільськогосподарських культур — зернові й зернобобові (у тому числі сою), овочі, картоплю, баштанні. Важливими галузями сільськогосподарського виробництва є м'ясне й молочне тваринництво, птахівництво.
Земельні ресурси області становлять 36 266 км². Є 391,1 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі близько 136,1 тис. га орних земель. При проведенні меліоративних робіт площа ріллі може бути збільшена в 3-4 рази.
28 березня 1928 Президія ЦВК СРСР ухвалює постанову «Про закріплення за КОМЗЄТом для потреб суцільного заселення працюючими євреями вільних земель у приамурській смузі Далекосхідного краю». 20 серпня 1930 ЦВК РРФСР приймає постанову «Про утворення в складі Далекосхідного краю Біро-Біджанського національного району».
Після перетворення всіх інших автономних областей РРФСР/РФ у республіки на початку 1990-х років Єврейська АО залишилася єдиною автономною областю РФ. Від інших національних автономій у складі Росії (а раніше й усього СРСР) Єврейська АО відрізняється унікальною історією; вона створена на початку 1930-х років як національно-територіальне утворення для переселенців, що прибули туди вже в роки Радянської влади, на території, що ніколи раніше не була місцем компактного проживання цього народу. Євреї-переселенці, що прибули в Приамур'я в 1930-і роки, і їхні нащадки ніколи не становили більшості населення АО, а після масштабної еміграції в Ізраїль в 1990-і роки стали дуже невеликою меншістю. Однак назва й статус автономної області, що підтримується неповторним символічно-культурним колоритом і історичною долею, зберігається.
- 1934—1937 — Хавкін Матвій Павлович
- 1937—1937 — Риськін Арон Борисович
- 1937—1941 — Сухарєв Гірш Нохимович
- 1941—1943 — Савік Павло Степанович
- 1943—1949 — Бахмутський Олександр Наумович
- 1949—1952 — Симонов Павло Васильович
- 1952—1955 — Шитиков Олексій Павлович
- 1955—1957 — Бенькович Лев Єфремович
- 1957—1959 — Патлай Інокентій Якимович
- 1959—1962 — Чорний Олексій Клементійович
- 1962—1970 — Подгаєв Григорій Юхимович
- 1970—1987 — Шапіро Лев Борисович
- 1987—1990 — Корсунський Борис Леонідович
- 1990—1991 — Капеїстов Анатолій Володимирович
- 1934—1936 — Ліберберг Йосип Ізраїльович
- 1936—1937 — Каттель Михайло Абрамович
- 1937—1938 — Геллер Мирон Борисович, в.о.
- 1938—1939 — Біглер Микола Соломонович, в.о.
- 1939—1940 — Усик Єгор Дмитрович, в.о.
- 1940—1941 — Захаров Петро Матвійович
- 1941—1947 — Зільберштейн Михайло Нафтулович
- 1947—1949 — Левітін Михайло Євелевич
- 1949—1955 — Бенькович Лев Єфремович
- 1955—1960 — Клименко Пилип Трохимович
- 1961—1962 — Подгаєв Григорій Юхимович
- 1962—1971 — Оковитов Андрій Іванович
- 1971—1985 — Дувакін Сергій Тимофійович
- 1985—1991 — Кауфман Марк Матвійович
Населення області — 188,7 тис. осіб (на 1 січня 2005); ЄАО — один із найменше населених суб'єктів РФ. За даними Всеросійського перепису населення 2002 та 2012 року національний склад області такий:
| Народ | Чисельність, 2002. (* [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite]) | 2012. (* [Архівовано 1 травня 2020 у Wayback Machine.]) |
|---|---|---|
| Росіяни | 171 697 (89,94 %) | 160 185 (92,7 %) |
| Українці | 8 483 (4,44 %) | 4 871 (2,8 %) |
| Євреї | 2 327 (1,22 %) | 1 628 (1,0 %) |
| Татари | 1 196 (0,63 %) | 879 (0.5 %) |
До 1917 територія ЄАО перебувала у складі Амурської області та була переважно заселена амурськими козаками, а також українськими та російськими селянами.
Від 1928 цей терен, що входив до складу Далекосхіднього краю, починає інтенсивно колонізуватися єврейськими переселенцями з західної частини СССР (зокрема і з України) та інших країн світу.
У 1970-1990-х відбувалася інтенсивна репатріація єврейського населення до Ізраїлю.
За переписом 1926 в тодішньому Біробіджанському районі мешкало 2252 українців (6,9 %).
У 1989 році Біробіджанським відділенням Фонду культури СССР було проведено свято української культури «Ласкаво просимо на свято», у межах якого було влаштовано виставки української літератури, народної творчості та української національної кухні. У святі взяв участь український поет Станіслав Тельнюк.
У 1990 в ЄАО побували українські літератори — поети Л. Горлач, А. Мищенко, письменник А. Деко.
На початку 1990-х у Біробіджані робилися спроби організації українського громадського життя — створено клуб української культури «Світанок» (голова — Ніна Бредова), гуртки української пісні та вишивки, проводилися дні української культури тощо. Представники ЄАО брали участь у V Українському Далекосхідному з'їзді (1993).
У селі Тельмана діяла незареєстрована парафія Української Православної Церкви — Київського Патріархату, організована ієреєм о. В. Бубнюком (1999—2001). У с. Камишовка Смидовицького району діє український фольклорний ансамбль «Камишинка».
Нині українське населення області неухильно скорочується через смертність старшого покоління та тотальну русифікацію молодшого, а також через від'їзд уродженців України до батьківщини.
На 1 жовтня 2004 р. в області зареєстровано 34 релігійні юдейські організації, а також 17 організацій євангельських християн-баптистів та інші. У дні святкування 70-річчя Єврейської автономної області відбулося відкриття Головної синагоги, побудованої за всіма канонами юдаїзму.
Міський округ:
- Місто Біробіджан
Райони:
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 2 тисяч 2007 | ||||||||||||||||||||||||||||
|
На території ЄАО виявлені й розвідані родовища більше 20 видів корисних копалин, у тому числі великі родовища заліза, марганцю, олова, золота, графіту, брусита, магнезитів, цеолітів, будматеріалів, є цілющі мінеральні джерела. По насиченості родовищ і рудопроявлений, концентрації корисних копалин область є однієї з найбагатших територій Росії. Однак потенціал її природних ресурсів до кінця не вивчений і не розвіданий. До того ж переважна частина продукції мінерально-сировинного комплексу вивозиться,переробних підприємств украй мало. Найперспективніші поклади корисних копалин можуть і повинні привернути увагу вітчизняних і закордонних інвесторів. Це дозволило б повніше використовувати мінерально-сировинну базу ЄАО.
- ↑ https://rosstat.gov.ru/storage/mediabank/Сhisl_MO_01-01-2024.xlsx
- ↑ У стандартному ідиші: ייִדישע אױטאָנאָמע געגנט, їдише ойтономе ґеґнт
- Єврейська автономна область — офіційний сайт [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Єврейська автономна область в довіднику-каталозі «Уся Росія» (рос.)
- Біробіджан // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Геральдика області (рос.)
- Гриневич В.А. Біробіджанський проект [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011
 Амурська область
|
 Хабаровський край
|
Хабаровський край
|
 КНР
|
|
Хабаровський край
|
| КНР
|
КНР
|
| Муніципальні райони |  | |
|---|---|---|
| Міста | ||
|  | |||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Географія та географічні карти | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
