Кізім Петро Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кізім Петро Анатолійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Кізім Петро Анатолійович.jpg
Загальна інформація
Народження 3 червня 1991(1991-06-03)
УРСР Олександрівка, Кіровоградська область
Смерть 3 березня 2015(2015-03-03) (23 роки)
Україна Гранітне, Донецька область
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Формування
72 ОМБр (1).png
72 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Петро́ Анато́лійович Кізім (нар. 3 червня 1991(19910603), с. Олександрівка, Маловисківський район, Кіровоградська область, Українська РСР — пом. 3 березня 2015, с. Гранітне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, танкіст, солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред.ред. код]

Народився 1991 року в селі Олександрівка на Кіровоградщині. Закінчив Олександрівську загальноосвітню школу. У багатодітній родині Кізімів виховувались шестеро дітей. Після смерті батьків переїхав на постійне проживання на Черкащину, до родини тітки в смт Цибулів. Працював слюсарем на Цибулівському цукровому заводі. 2011 проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Одружився.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 14 березня 2014 був призваний за частковою мобілізацією.

Солдат, головний сержант взводу — командир бойової машини (танк) 7-го взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Брав участь у боях в районі Амвросіївки на кордоні з РФ, Волновахи та населених пунктів Волноваського району.

Загинув 3 березня 2015 близько 15:30, під час перевезення продуктів на автомобілі ЗІЛ-131 до взводного опорного пункту поблизу села Гранітного Волноваського району. Вантажівка була обстріляна терористами з РПГ (за іншими даними, з ПТРК). Солдат Кізім загинув, ще двоє військовиків дістали поранення, автомобіль було знищено. Обстріл вівся з району на 3,5 км західніше с. Первомайського (балка Глибока)[1].

На Маловисківщині, де народився Петро Кізим, до глибокої ночі його чекали кілька сотень земляків, аби віддати останню шану Герою, перш ніж бойові побратими повезуть загиблого на Черкащину[2]. 7 березня в Цибулеві воїна проводжали в останню дорогу на колінах, з військовими почестями. Похований на кладовищі Цибулєва[3].

Залишилися дружина Ірина та маленький син Андрійко, брати та сестри[4].

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

1 вересня 2015 в рідному селі Олександрівка на будівлі Олександрівського НВК встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Петра Кізіма. Іменем Петра Кізіма названо шкільну дитячу організацію «Козацька родина»[7].

У червні 2016 Маловисківська міська рада прийняла рішення про перейменування вулиці Радянської в селі Олександрівка Маловисківської міської територіальної громади на вулицю Петра Кізіма[8].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]