Кізім Петро Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кізім Петро Анатолійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Кізім Петро Анатолійович.jpg
Загальна інформація
Народження 3 червня 1991(1991-06-03)
Олександрівка
Смерть 3 березня 2015(2015-03-03) (23 роки)
Гранітне
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Формування
72 ОМБр (1).png
72 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Петро́ Анато́лійович Кізім (3 червня 1991 — 3 березня 2015) — солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред.ред. код]

Після смерті батька переїхав на постійне проживання до родини тітки у Цибулів. Працював на Цибулівському цукровому заводі. Відслужив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Одружився, згодом у родини народився син Андрій.

Навесні 2014-го пішов до війська по мобілізації, головний сержант-командир бойової машини, 72-га окрема механізована бригада. Брав участь у боях за Амвросіївку, Волноваху, Гранітне.

3 березня 2015-го загинув під час перевезення продуктів на автомобілі ЗІЛ-131 до взводного опорного пункту біля Гранітного. Вантажівка була обстріляна терористами з РПГ. Тоді іще двоє військовиків були поранені, автомобіль ЗІЛ-130 знищений.

Без Петра лишилися дружина Ірина, маленький син.

11 березня 2015-го похований в Цибулеві, проводжали в останню дорогу на колінах, з військовими почестями.

Нагороди[ред.ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • Почесною Грамотою Черкаської облради та відзнакою «За особливі заслуги перед Черкащиною»

Джерела[ред.ред. код]