Кізім Петро Анатолійович

Кізім Петро Анатолійович
Сержант
Загальна інформація
Народження	3 червня 1991(1991-06-03) Олександрівка, Кіровоградська область
Смерть	3 березня 2015(2015-03-03) (23 роки) Гранітне, Донецька область
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Петро́ Анато́лійович Кізім (нар. 3 червня 1991(19910603), с. Олександрівка, Маловисківський район, Кіровоградська область, Українська РСР — пом. 3 березня 2015, с. Гранітне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, танкіст, сержант Збройних сил України.

Життєвий шлях

Народився 1991 року в селі Олександрівка на Кіровоградщині. Закінчив Олександрівську загальноосвітню школу. У багатодітній родині Кізімів виховувались шестеро дітей. Після смерті батьків переїхав на постійне проживання на Черкащину, до родини тітки в смт Цибулів. Працював слюсарем на Цибулівському цукровому заводі. 2011 проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Одружився.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 14 березня 2014 був призваний за частковою мобілізацією.

Солдат, головний сержант взводу — командир бойової машини (танк) 7-го взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Брав участь у боях в районі Амвросіївки на кордоні з РФ, Волновахи та населених пунктів Волноваського району.

Загинув 3 березня 2015 близько 15:30, під час перевезення продуктів на автомобілі ЗІЛ-131 до взводного опорного пункту поблизу села Гранітного Волноваського району. Вантажівка була обстріляна терористами з РПГ (за іншими даними, з ПТРК). Солдат Кізім загинув, ще двоє військовиків дістали поранення, автомобіль було знищено. Обстріл вівся з району на 3,5 км західніше с. Первомайського (балка Глибока).

На Маловисківщині, де народився Петро Кізим, до глибокої ночі його чекали кілька сотень земляків, аби віддати останню шану Герою, перш ніж бойові побратими повезуть загиблого на Черкащину. 7 березня в Цибулеві воїна проводжали в останню дорогу на колінах, з військовими почестями. Похований на кладовищі Цибулєва.

Залишилися дружина Ірина та маленький син Андрійко, брати та сестри.

Нагороди та відзнаки

• За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (23.05.2015, посмертно).
• Нагороджений почесною Грамотою Черкаської облради та відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).

Вшанування пам'яті

1 вересня 2015 в рідному селі Олександрівка на будівлі Олександрівського НВК встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Петра Кізіма. Іменем Петра Кізіма названо шкільну дитячу організацію «Козацька родина».

У червні 2016 Маловисківська міська рада прийняла рішення про перейменування вулиці Радянської в селі Олександрівка Маловисківської міської територіальної громади на вулицю Петра Кізіма.

Джерела

• Кізім Петро Анатолійович [Архівовано 18 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Кізім Петро Анатолійович [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
• Вже втретє сумна звістка прилетіла на Монастирищину… [Архівовано 14 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Монастирищенської районної ради, 7 березня 2015.
• 3 березня виповнюється річниця з дня загибелі у зоні проведення антитерористичної операції воїна-захисника Петра Кізіма // Сайт Монастирищенської РДА, 2 березня 2016.
• На спомин про односельця [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Блог Світлани Ємельяненко, 3 березня 2016.