Кір'ят-Ям

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кір'ят-Ям
קִרְיַת יָם‎ • كريات يام • Kiryat Yam

Герб
герб
Променад на набережній Кір'ят-Яму
Променад на набережній Кір'ят-Яму
Основні дані
32°49′59″ пн. ш. 35°03′59″ сх. д. / 32.83305555558377620° пн. ш. 35.06638888891677652° сх. д. / 32.83305555558377620; 35.06638888891677652Координати: 32°49′59″ пн. ш. 35°03′59″ сх. д. / 32.83305555558377620° пн. ш. 35.06638888891677652° сх. д. / 32.83305555558377620; 35.06638888891677652
Країна Ізраїль Ізраїль
Регіон Хайфський округ
Засновано 1941
Статус міста 1976
Площа 4 339 км²
Населення 39 710 (2017)
· густота 9 200 осіб/км²
Агломерація Крайот
Висота НРМ 10 м
Міста-побратими Фрідріксгайн-Кройцберг (1990), Мако, Кретей, Кисловодськ
Телефонний код (+972) +972 4
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
GeoNames 293822
Поштові індекси 29000
Міська влада
Мер міста Давид Евен-Цур
Веб-сторінка www.kiryat-yam.muni.il
Мапа


Кір'ят-Ям у Вікісховищі?

Кір'ят-Ям (івр. קִרְיַת יָם‎‬, букв. Морське місто; араб. كريات يام‎) — місто в Ізраїлі, засноване у 1941 році. Розташоване в районі затоки Хайфа у 12 км на північ від однойменного міста і має площу у 4 339 дунамів (4 339 км2). Є частиною агломерації Крайот.

Кір'ят-Ям знаходиться на узбережжі Середземного моря між містом Кір'ят-Хаїм[en] та промисловим районом Цур-Шалом на схід від міста Кір'ят-Моцкін. Населення Кір'ят-Яму у 2017 році складало 39,710 осіб. На півночі міста також знаходиться база Збройних сил Ізраїлю.

Мером міста є Давид Евен-Цур.

Історія[ред. | ред. код]

Кір'ят-Ям у 1949 році

Велику ділянку землі на березі Хайфської затоки було придбано у родини Сурсоків[en] з Бейрута Американською сіоністською співдружністю[en] у 1925 році.[1] У 1928 році корпорація Bayside Land — спільне підприємство Палестинської економічної корпорації та Єврейського національного фонду — придбала 2400 дунамів житлової землі для спорудження нафтопроводу для Iraq Petroleum Company.[2] Розвиток житлового району почалось у 1939 році[3], а перші будинки було збудовано у 1940.[2] Основу населення міста, яке тоді називалося Гав-Ям[4], становили іммігранти з Європи. У 1945 році тут проживали 132 родини, що пережили Голокост. У 1946 році до них долучилися демобілізовані бійці британської Єврейської бригади[pl].[5]

У 1955 році Кір'ят-Ям отримав статус місцевої ради[ru], а у 1976 — статус міста.[4] У 1980-х рр. тут оселилися 2 тисячі іммігрантів з Ефіопії, а у 1990-х — близько 20 тисяч іммігрантів з країн колишнього СРСР.[6]

Населення[ред. | ред. код]

Район Псагот-Ям

За даними Центрального статистичного бюро Ізраїлю[ru] населення міста Кір'ят-Ям на початок 2016 року налічувало 39 273 особи.

У північній частині міста проживає велика кількість мігрантів з колишнього Радянського Союзу, Північної Африки та Ефіопії, тому тут за участі міського уряду та зокрема мера міста Шмуеля Сіссо було створено центри для репатріантів та споруджено нові житлові будинки.[7] За соціально-економічною шкалою місто займає середню позицію.[8]

Школи[ред. | ред. код]

У місті є 15 підготовчих закладів, 8 початкових та 3 середні школи (школа Рабіна, Родмана і Левінсона відповідна), загальна кількість учнів у яких налічує 10 тисяч осіб.

Арабо-ізраїльський конфлікт[ред. | ред. код]

Під час Лівансько-ізраїльського конфлікту в 2006 році Кір'ят-Ям був обстріляний ракетами Хезболли. Окрім людських втрат, місто зазнало численних збитків.[9]

В лютому 2008 року один користувач Google Earth додав неправдиву примітку про те, що Кір'ят-Ям був збудований на руїнах покинутого арабського села Гхаваріна. Уряд Кір'ят-Яма подав в суд на Google за надання неправдивої інформації.[10][11]

Міський розвиток[ред. | ред. код]

Вулиця Захаль у місті Кір'ят-Ям

Плани міського розвитку, спрямовані на модернізацію старого кварталу ГІмель, були заблоковані оборонною компанією Rafael Advanced Defense Systems, оскільки у межах мста розташований її основний завод з виробництва зброї.[12]У 2009 році комітет з планування Хайфського округу схвалив висотне будівництво для району та скасував заперечення компанії Rafael.[13]

Спорт[ред. | ред. код]

У місті є великий спортивний комплекс, який надає можливість займатися водними видами спорту. Зокрема тут тренувався чемпіон Олімпійських ігор 2004 року з віндсерфінгу Галь Фрідман.[6]

Райони міста[ред. | ред. код]

  • Кір'ят-Ям (Далет) — разом з Альмогім
  • Кір'ят-Ям (ГІмель) — збудований у 1950-х рр.
  • Кір'ят-Ям (Бет)
  • Кір'ят-Ям (Алеф)
  • Савйоней-Ям
  • Псагот-Ям та Бне-Бейтха

Транспорт[ред. | ред. код]

Численні автошляхи сполучають місто Кір'ят-Ям з сусідніми містами Хайфою і Кір'ят-Моцкін, звідки можна виїхати на шосе 4[pl] (Ерец[pl]Рош-га-Нікра) та шосе 79[pl] (Кір'ят-Бялік[pl]Машхад[pl]).

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Вулиця Кір'ят-Ям у місті Кретей, Франція

Примітки[ред. | ред. код]

  1. * Glass, Joseph B. (2002). From new Zion to old Zion : American Jewish immigration and settlement in Palestine, 1917 - 1939. Wayne State University Press. с. 192. 
  2. а б Glass, 2002, p. 236
  3. Palestine Post, May 12, 1939
  4. а б Municipality of Qiryat Yam. Flags Of The World (en). Процитовано 10 lutego 2009. 
  5. Rory Kress. Israeli town sues Google over claim it was built on Arab village. San Francisco Chronicle (en). 11 stycznia 2008. Процитовано 10 lutego 2009. 
  6. а б Samuel Sisso. About Kiryat Yam. Kiryat-yam Sea of Opportunities (en). 2006. Процитовано 10 lutego 2009. 
  7. cbs.gov.il. Local councils and municipalities, by socio-economic index, ranking and cluster membership.
  8. Local councils and municipalities, by socio-economic index, ranking and cluster membership
  9. Einav, Hagai (2006-08-05). Western Galilee: 3 women killed in rocket attack. Ynetnews. Процитовано 2009-03-04. 
  10. Israeli town sues Google over claim it was built on Arab village Haaretz, 11 February 2008
  11. Glickman, Eitan; Shlomi, Ro'i (2008-02-11). Kiryat Yam is Searching Google. Yedioth Ahronoth. 
  12. In Kiryat Yam, urban renewal program faces off with Rafael armaments
  13. Kiryat Yam renewal gets go-ahead
  14. Makó külkapcsolatai – előtérben a kultúra és a gazdaságélénkítés |Makó. Mako.hu. 2005-07-11. Процитовано 2009-05-05.  [недоступне посилання з 01.11.2010]

Посилання[ред. | ред. код]