Лавочкін Семен Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семен Олексійович Лавочкін
рос. Семён Ла́вочкин
Народження 29 серпня (11 вересня) 1900 або 1900
місто Смоленськ,
Російська імперія
Смерть 9 червня 1960(1960-06-09)
Сари-Шаган,
в Карагандинській області,
Казахська РСР, СРСР
серцева недостатність
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Приналежність Російська імперія
СРСР СРСР
Освіта Московський державний технічний університет імені Баумана (1927) і Kursk Men's Gymnasiumd (1917)
Партія КПРС
Член Академія наук СРСР
Звання [генерал-майор інженерно-авіаційної служби]
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — тисячу дев'ятсот сорок три Герой Соціалістичної Праці — +1956
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Суворова II ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія — тисячі дев'ятсот сорок одна Сталінська премія — тисячу дев'ятсот сорок три Сталінська премія — 1 946 Сталінська премія — тисяча дев'ятсот сорок вісім
CMNS: Лавочкін Семен Олексійович у Вікісховищі
Зовнішні зображення
Фотографія С. А. Лавочкіна

Семен Олексійович (Алтерович, Айзікович) Лавочкін (нар. 11 вересня 1900(19000911), Смоленськ — пом. 9 червня 1960, полігон Сари-Шаган, Карагандинська область) — радянський авіаційний конструктор.

Член-кореспондент Академії наук СРСР, генерал-майор інженерно-авіаційної служби (19.08.1944), чотириразовий лауреат Сталінської премії, двічі Герой Соціалістичної Праці (1943, 1956).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Смоленську в єврейській родині. Батько — Алтер Ілліч Лавочкін, меламед[1]; мати Гіта Савеліївна — домогосподарка.

Закінчив міське училище в Рославлі, потім, із золотою медаллю, курську гімназію (1917). З 1918 року — в Червоній Армії — воював червоноармійцем. У 1920 році служив у прикордонній охороні. У наприкінці 1920 року був демобілізований і направлений на навчання до Москви. Закінчив в 1927 році Московське вище технічне училище (зараз — Московський державний технічний університет імені М. Е. Баумана) та отримав кваліфікацію інженера-аеромеханіка.

Заслуги[ред. | ред. код]

Літак Ла-5.

У 1939—1940 роках під керівництвом Володимира Горбунова в ОКБ-301 (місто Хімки Московської області) був одним з ініціаторів і учасників створення радянського сучасного літака-винищувача ЛаГГ-3 з дельта-деревини.

Разом з Володимиром Горбуновим і Михайлом Гудковим у 1939 отримав службове звання — Головний конструктор з літакобудування.

Ряд подальших моделей цього літака — Ла-5, Ла-7 і різні їх модифікації, створені вже в ОКБ-21 під керівництвом Лавочкіна в місті Горькому (призначений начальником ОКБ 23 листопада 1 940 року), виявили високі бойові якості і зіграли важливу роль в ході Німецько-радянської війни.

Удостоєний Сталінської премії першого ступеня в 1941 разом з Горбуновим та Гудковим за створення винищувача ЛаГГ-3 за підсумками 1940 року.

В 1943 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці і став лауреатом Сталінської премії першого ступеня за створення винищувача Ла-5 .

У жовтні 1945 року після повернення з міста Горького призначений начальником ОКБ-301 в місті Хімки Московської області (нині — ФГУП «Науково-виробниче об'єднання імені С. А. Лавочкіна»).

У 1946 році за Ла-7 удостоєний Сталінської премії другого ступеня.

В 1948 році за створення нових типів літаків удостоєний Сталінської премії першого ступеня.

Після війни Семен Олексійович працював над створенням реактивних літаків. У його ОКБ-301[2] були розроблені серійний (Ла-15) і багато дослідних реактивних винищувачів.

В 1954 році Лавочкін починає роботу над міжконтинентальною надзвуковою крилатою ракетою «Буря» (керівник робіт — Н. С. Черняков).[3]

В 1956 році присвоєно службове звання — Генеральний конструктор з літакобудування.

З 19.08.1944 року Лавочкін — генерал-майор інженерно-авіаційної служби, з 1958 року — член-кореспондент АН СРСР. Лавочкіну двічі (1943, 1956) присвоювалося звання Героя Соціалістичної Праці, чотири рази (1941, 1943, 1946, 1948) присуджувалася Сталінська премія, він нагороджений багатьма орденами і медалями. Лавочкін був обраний депутатом Верховної Ради СРСР третього-п'ятого скликань (1950—1958), член КПРС з 1953 року.

Помер від наслідків гострої серцевої недостатності на полігоні Сари-Шаган 9 червня 1960 при випробуванні системи ППО «Даль». Похований на Новодівичому кладовищі у Москві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'я С. А. Лавочкіна носять вулиці в містах:

Меморіальні дошки встановлені:

  • На будинку № 19 по Тверській вулиці (Москва), де жив С. А. Лавочкін
  • На вулиці Агуріна (Ахтубінськ Астраханській області)
  • На будинку № 16 по вулиці Чаадаєва (Нижній Новгород), де С. А. Лавочкін в жив 1940—1944 роки, очолюючи ОКБ-21.

Література[ред. | ред. код]

  • Арлазоров М. С. Лавочкін. — 3-е изд. — М. : Знання, 1987. — 208 с. — (Життя в мистецтві)
  • Якубович Н. Ст. Літаки С. А. Лавочкіна. — М. : Російське авіаційне товариство (РУСАВИА), 2002. — 160 с. — 1500 прим. — ISBN 5-900078-15-9.
  • Якубович Н. Ст. Невідомий Лавочкін. — М. : Яуза, Ексмо, 2012. — 352 с. — (Війна і ми. Авіаконструктори) — 3000 прим. — ISBN 978-5-699-55886-5.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Судьба. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 10 січня 2013. 
  2. ОКБ С. А. Лавочкіна. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015. 
  3. Виріб «350» — «Буря». Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 7 жовтня 2015. 
  4. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Социалистического Труда товарищу  Лавочкину С. А.» от 21 июня 1943 года [Архівовано 5 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 3 июля (№ 24 (230)). — С. 1

Посилання[ред. | ред. код]