Лаза Костич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаза Костич
(серб. Лаза Костић, Laza Kostić)
Laza Kostić 2.jpg
Псевдо Laza
Народився 31 січня 1841(1841-01-31)
Ковіль
Помер 9 грудня 1910(1910-12-09) (69 років)
Відень
Поховання Сомбор
Громадянство
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Національність Сербія Сербія
Діяльність письменник, політик, журналіст, поет, перекладач, адвокат
Alma mater Будапештський університет (1864)
Мова творів угорська і сербська[1]
Членство Сербська академія наук і мистецтв і Serbian Learned Society[d]
Партія United Serbian Youth[d]

Лаза Костич у Вікісховищі?

Лаза Костич (серб. Лаза Костић, Laza Kostić; * 31 січня 1841, Ковіль — † 9 грудня 1910, Відень) — сербський поет, політик, філософ, поліглот. Перекладач і популяризатор творів Вільяма Шекспіра сербською мовою. Вважається одним із найбільших сербських поетів нового часу.

Академік Академії Наук Сербії. Успішний юрист.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив 1864 університет у Пешті. Учасник сербського молодіжного культурно-освітнього руху «Омладина» (18661872), зазнав переслідування австрійської влади.

В історичних драмах «Максим Црноєвич» (1866) та «Пера Сегединац» (1882) створив образ «сербського Гамлета».

Видав три збірки «Віршів» (1873, 1874, 1909), у яких поєднав фольклор із зразками класичної і європейської поезії.

Першим запровадив у сербській поезію античні мотиви та образи (алегоричні вірші «Розмова», «Прометей», «Адріатичний Прометей» та інші), експериментував із вільним віршем. Цілком модерністськими є вірші «Між дійсністю і сном», «Виникнення пісні» (обидва — 1863).

Літературно-критична праця «Засади прекрасного у світі» (1880) написана з позицій ідеалістичної естетики. Згодом виступив проти демократичних ідей у літературі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література[ред. | ред. код]

  • Народна енциклопедија, Ст. Станојевић, Загреб, 19251929.pp. 401—403 В. Петрович