Лази (Ярославський повіт)
| Село
|
Лази (пол. Łazy) — давнє українське село в Польщі, у гміні Радимно, Ярославського повіту, Підкарпатського воєводства. Населення — 1047 осіб (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
Давні часи[ред. | ред. код]
У 1340—1772 роках село входило до Перемишльської землі Руське воєводства.
У 1772—1918 роках село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1883 році село нараховувало 1195 греко-католиків і 100 римо-католиків, місцева греко-католицька парафія також включала села Корабники, Мудре, Лощани, Дунковичі Великі, Михайлівка і Ямки, належала до Ярославського деканату Перемишльської єпархії.
У 1919—1939 роках — у складі Польщі. Село належало до Ярославського повіту Львівського воєводства. На 1 січня 1939 року в селі мешкало 1680 осіб, з них було 1515 українців-грекокатоликів, 40 українців-римокатоликів, 80 поляків та 15 євреїв[2].
Друга світова війна[ред. | ред. код]
З початком другої світової війни чоловіків села мобілізовано до польської армії, троє з них згинули безвісти. У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мали відступити з правобережжя Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова воно належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село включене до Любачівського повіту[3]. 17 січня 1940 року територія ввійшла до Ляшківського району Львівської області. Нові окупанти також мобілізували чоловіків, з мобілізованих у 1940—1941 роках п'ятеро згинули безвісти. Заарештовано НКВС і зникли безслідно восьмеро жителів села. У червні 1941 року, з початком німецько-радянської війни, територія знову була окупована німцями. За три роки німецької окупації замучені четверо селян, троє безвісно загинуло в похідних групах ОУН, п'ятеро зникли безвісти в рядах німецької поліції, така ж доля п'ятьох мобілізованих у дивізію «Галичина». У липні 1944 року радянські війська окупували цю територію. Радянські окупанти знову мобілізували чоловіків, з мобілізованих у 1944—1945 роках 10 згинули безвісти.
У жовтні 1944 року західні райони Львівської області віддані Польщі. Польським військом та бандами цивільних поляків почалися пограбування та вбивства, селяни гуртувалися в загони УПА і відділи самооборони, у складі яких загинув 21 житель села. Також загинули 6 учасників українського підпільного руху опору ОУН. Четверо цивільних замучені польськими військовими і міліцією, іще четверо замучені в польських в'язницях (поза концтабором Явожно).
Повоєнний період[ред. | ред. код]
Українське населення було піддане етноциду. 202 родини (802 особи) виселені в СРСР у 1945—1946 роках. У березні 1946 року відділ УПА спалив міст через річку Шкло і порожні хати — задля недопущення поселення поляків.
1—20 червня 1947 року під час операції «Вісла» Військом польським були депортовані[4] 111 родин — 402 особи на понімецькі землі, 24 жителі села ув'язнені в концтаборі Явожно, четверо з них там загинули. В хати виселених українців поселені поляки.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 449 | 104 | 310 | 35 |
| Жінки | 598 | 100 | 342 | 156 |
| Разом | 1047 | 204 | 652 | 191 |
Церква[ред. | ред. код]
Збереглася інформація про наявність церкви в селі у 1225 році.
У 1894 році була збудована мурована церква святого Миколая на місці згорілої у 1889 році дерев'яної. Зруйнована на початку 1960-х років поляками з дозволу влади попри спроби кількох українських родин врятувати святиню.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
В селі вціліла мурована капличка (так звана фіґура), встановлена з нагоди скасування панщини у 1848 році в Галичині.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — С. 28.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Łazy (5) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 626. (пол.)
- Łazy [Архівовано 6 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Apokryf ruski. Otwarte Ukraińskie Zasoby Naukowe. (пол.)
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |