Лапченко Григорій Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Гнатович Лапченко
Народження 25 січня (6 лютого) 1801
Валява (Городищенський район)
Смерть 1876[1][2]
  Санкт-Петербург
Поховання Cemetery of the Victims of January 9d
Національність українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр живопис, портрет
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність художник
Напрямок Класицизм, Натуралізм, Романтизм
Покровитель Воронцов Михайло Семенович
Вплив Превлоцький Степан Степанович, Іванов Андрій Іванович, Іванов Олександр Андрійович
Твори «Сусанна і старці», «Купальниця»

Лапченко Григорій Гнатович у Вікісховищі?

Григорій Гнатович Лапченко (25 січня 1801, Валява — 1876[3], Санкт-Петербург) — художник, історичний живописець, портретист, академік Петербурзької академії мистецтв (1842). Був одружений на відомій італійській натурниці Вітторії Кальдоні (Vittoria Candida Rosa Caldoni). В силу ряду життєвих та історичних обставин його художня спадщина в значній мірі втрачена. В живописі демонстрував поєднання канонів класицизму та натуралізму, характерні для академічного мистецтва 1840-х р. та «ортодоксальної лінії романтизму».

Біографія[ред. | ред. код]

Про життя і творчість Григорія Лапченка існують тільки розрізнені відомості, в основному, з листування художника з другом, Олександром Андрійовичем Івановим та довідника Петербурзької академії мистецтв.

Близько століття в мистецтвознавчій літературі панувала версія, що Г. Лапченко був кріпаком графа М. С. Воронцова. Однак в XX столітті була виявлена ​​його автобіографія (анкета 1869 р. заповнена ним для довідника Академії), з якої випливало, що він — син козака Ігнатія Васильовича Лапи і Ірини Іванівни Петрученко (або Петренко), його батько служив церковним старостою в рідному селі Валява. За твердженням італійської дослідниці Ріти Джуліані (Римський університет ла Сап'єнца), все ж одне могло не виключати іншого — родина художника могла бути закріпачена в період правління Катерини ІІ[4]. Кріпаком було названо також Г. Лапченка і в довіднику Академії мистецтв в 1879 р.

З 11-річного віку він навчався в Корсуні у художника-іконописця Степана Превлоцького, а потім в Білій Церкві у Якова Нікітіна — колишнього художника князя Григорія Потьомкіна. Талант живописця був помічений графом М. С. Воронцовим, і завдяки його клопотанням в 1822—1829 роках Лапченко навчався в Петербурзькій Академії мистецтв в класі Андрія Івановича Іванова. Майстерня художника його розташовувалася в будинку Воронцова, за відсутністю у Іванова «зручного місця для занять».

У 1825 р. за малюнки з натури удостоєний срібної медалі ІІ ступеня. У 1829 р. представив Раді Академії випускну роботу «Киянин, що несе Претичу вість про печенігів». Робота була нагороджена Великою золотою медаллю, наданої Товариством заохочення художників, що за твердженням Р. Джуліані, підтверджувало кріпосний статус Лапченка, який навчався в Академії у званні «стороннього учня». Про місцезнаходження своєї випускної роботи Г. Лапченко нічого не знав уже в 1869 р. Разом з О. А. Івановим він відправився в Рим (поїздку наполовину оплачували М. С. Воронцов і Товариство заохочення художників), виконувати копії з творів італійських художників. До цього періоду відносяться деякі його роботи, які зберігалися в Одесі в колишньому палаці Воронцових до 1941 року. Серед робіт, виконаних на замовлення Воронцова, згадувалися «Сілоамская купіль» і «Філомена у в'язниці, яка вишиває на полотні». Художник також писав портрети, збереглося виконане ним зображення педагога та історика Івана Кузьмича Кайданова.

Творчість[ред. | ред. код]

Сусанна. 1842 рік.

Відомі його твори:

  • Картина «Киянин сповіщає Претича про наближення до Києва печенегів» (1829);
  • Картина «Сусанна і старці» (закінчена не пізніше 23.11.1831) — полотно, олія, розмір 200х149 см, з 1833 року експонувалася на виставці в Імператорській академії мистецтв, з 1897 р. експонується в Російському музеї;
  • Картина «Купальниця» (1840);
  • Картина «Ранок»;
  • портрети Кайданова і Звєрєва.

Примітки та посилання[ред. | ред. код]

  1. Artnet — 1998.
  2. RKDartists
  3. в різних джерелах зустрічаються 1877 і 1879 роки [джерело?]
  4. Giuliani, Rita (2016-01-03). Виттория Кальдони-Лапченко: Девушка из Альбано в русском искусстве, эстетике и литературе (en). Gangemi Editore spa. с. 47. ISBN 9788849295986.