Лебідь Юрій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лебідь Юрій Анатолійович
Погон генерал-лейтенанта ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-лейтенант
8th anniversary of the reestablishment of the National Guard of Ukraine, 26.03.2022 (03-cropped).jpg
Загальна інформація
Народження 2 травня 1967(1967-05-02) (55 років)
Суми, СРСР
Alma Mater Сумське вище артилерійське командне училище (1988) і Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (2004)
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Формування Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Національна гвардія
Командування
2022 — н.ч. Командувач Національної гвардії України
2014 — ? Начальник Східного ТрУ Нацгвардії України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
CMNS: Лебідь Юрій Анатолійович у Вікісховищі

Ле́бідь Ю́рій Анато́лійович[1] (нар. 2 травня 1967, Суми, СРСР) — український військовик, генерал-лейтенант, начальник Східного територіального управління Національної гвардії України[2]. З 25 лютого — Командувач Національної гвардії України[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Лебідь народився у Сумах. У 1988 році закінчив Сумське вище артилерійське командне училище. У 2004 році закінчив Національну академію оборони України. Пройшов шлях від командира взводу до командира полку спеціального призначення «Тигр».

Під час Євромайдану командував полком внутрішніх військ «Тигр», який 9 грудня 2013 року у Василькові здійснював прорив блокади мітингувальників, що заважали прибуттю силовиків до Києва[4].

Навесні 2014 року призначений на посаду тимчасово виконуючого обов'язки начальника Східного територіального управління Національної гвардії України. 12 травня був викрадений в Донецьку невідомими озброєними особами під час повернення зі служби додому[5]. За тиждень звільнений[6].

13 червня 2019 року Президент України Володимир Зеленський призначив Лебедя заступником командувача НГУ[7].

27 січня 2022 року призначений в.о Командувача[8], з 25 лютого — Командувачем Національної гвардії України[3]. З 24 лютого включено до складу Ставки Верховного Головнокомандувача.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (25 березня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[9]

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, має доньку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Часто у ЗМІ зустрічається варіант написання прізвища «Лебедь».
  2. Указ Президента України №-89/2019 від 25.3.2019. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019. 
  3. а б Указ Президента України від 25 лютого 2022 року № 73/2022 «Про призначення Ю. Лебедя командувачем Національної гвардії України». Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  4. Установлена личность полковника «Тигра», под командованием которого силовики избивали жителей Василькова (рос.). «Цензор». Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 28 вересня 2014. 
  5. У Нацгвардії підтвердили, що полковника Лебедя викрали терористи. «ZIK». Процитовано 28 вересня 2014. [недоступне посилання]
  6. У Нацгвардії заявили про звільнення з полону українського полковника. «ТСН». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 вересня 2014. 
  7. Указ Президента України від 13 червня 2019 року № 410/2019 «Про призначення Ю Лебедя заступником командувача Національної гвардії України»
  8. Указ Президента України від 27 січня 2022 року № 352/2022 «Про призначення Ю.Лебедя виконуючим обов’язки командувача Національної гвардії України»
  9. Указ Президента України від 25 березня 2016 року № 112/2016 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України»

Посилання[ред. | ред. код]

Декларація[ред. | ред. код]