Левантійське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Левантійське море
Зображення
Вливаються Яркон
Водозбір Mediterranean Sea drainage basind
Країни басейну Туреччина, Сирія, Ліван, Ізраїль, Єгипет і Кіпр
Названо на честь Левант
Держава Flag of Turkey.svg Туреччина, Flag of Syria.svg Сирія, Flag of Lebanon.svg Ліван, Израильd, Flag of Egypt.svg Єгипет і Flag of Libya.svg Лівія
Розташовується на водоймі Середземне море
Спільний кордон із Східне Середземномор'я
Вертикальна глибина 4482 м
Площа 320 000 км²
CMNS: Левантійське море у Вікісховищі

Координати: 34° пн. ш. 30° сх. д. / 34° пн. ш. 30° сх. д. / 34; 30

Межі Левантійського басейну

Левантійське море — найсхідніша частина Середземного моря.

Географія[ред. | ред. код]

Левантське море обмежено Туреччиною з півночі, Сирією, Ліваном, Ізраїлем і сектором Гази на сході, Єгиптом на півдні, і Егейським морем на північному заході. Західна межа до відкритого Середземномор'я (також знаного як Лівійське море) визначається як лінія від мису Рас аль-Хелаль[en] у Лівії до острова Гавдос, на південь від Криту. Найбільшим островом Левантійського моря є Кіпр. Найбільша глибина — 4384 м у жолобі Пліній, приблизно за 80 км на південь від Криту. Левантійське море має площу 320 000 км².

Північна частина Левантійського моря між Кіпром і Туреччиною називається Кілікійським морем. Також на півночі розташовані дві великі затоки: Іскендерун (північний схід) та Анталія (північний захід).

Басейни[ред. | ред. код]

Газове поле Левіафан розташоване під Левантійським басейном у південно-східній частині Середземномор'я[1][2].

На захід від Левантійської котловини розташована котловина дельти Нілу, за якою розташовано басейн Геродоту, площею 130 тис. км² і глибиною до 3200 м[3], підмурівком є найдавніша відома океанічна кора — 340 млн років[4].

Екологія[ред. | ред. код]

Суецький канал було побудовано в 1869 році, що пов'язує Левантійське море з Червоним морем. Рівень Червоного моря вище, ніж у Східному Середземномор'ї, тому канал служить припливної протокою[en], що виливає воду Червоного моря в Середземне море. Гіркі озера, які є природними озерцями, що входять до складу каналу, блокували міграцію червономорських видів у Середземне море протягом багатьох десятиліть, але, як солоність озер поступово зрівнялася з водою Червоного моря, перешкода для міграції була усунута, флора і фауна з Червоного моря почала колонізувати східне Середземномор'я. Ця міграція видів відома як Лессепська міграція[en], на честь Фердинанда де Лессепса, головного інженера каналу.

Будівництво Асуанської греблі на річці Ніл в 1960-х роках зменшило подачу прісної води і мулу в Левантійське море. Це зробило море відносно солонішою і біднішою поживними речовинами, ніж раніше, що призвело до краху історично важливого рибальства сардин і надало додаткову перевагу видам Червоного моря, які пристосовані до солоного та бідного поживними речовинами Червоного моря.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Archived copy. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 17 липня 2011. 
  2. Archived copy. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 12 лютого 2011. 
  3. Hydrocarbon Potential in Herodotus Basin, Eastern Mediterranean [Архівовано 20 вересня 2015 у Wayback Machine.], p. 2
  4. Ben-Gurion University of the Negev: Three Hundred Million Years Under the Sea. Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 20 червня 2019. 

Література[ред. | ред. код]

  • Özsoy, E. and H. Güngör (1993). The Northern Levantine Sea Circulation Based on Combined Analysis of CTD and ADCP Data, In: P. Brasseur (editor), Data Assimilation: Tools for Modelling the Ocean in a Global Change Perspective, NATO ASI Seeries, Springer-Verlag, Berlin.
  • Sur, H. İ., Özsoy, E., and Ü. Ünlüata, (1992). Simultaneous Deep and Intermediate Depth Convection in the Northern Levantine Sea, Winter 1992, Ocean.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Левантійське море