Легкоступова Валентина Валеріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Легкоступова Валентина Валеріївна
рос. Валентина Валерьевна Легкоступова
Основна інформація
Дата народження 30 грудня 1965(1965-12-30)
Місце народження Хабаровськ, РРФСР, СРСР
Дата смерті 14 серпня 2020(2020-08-14) (54 роки)
Місце смерті Москва, Росія
Роки активності з 1985
Громадянство СРСР і Росія
Професії співачка, музична педагогиня, музична продюсерка, продюсерка
Освіта Сімферопольське музичне училище імені Петра Чайковського (1985) і Російська академія музики імені Гнесіних (1990)
Вчителі Кобзон Йосип Давидович
Нагороди
Заслужений артист Росії
legkostupova.com

Валентина Валеріївна Легкоступова (нар.. 30 грудня 1965, Хабаровськ, Хабаровський край, РРФСР, СРСР — 14 серпня 2020, Москва)[1] — радянська і російська естрадна співачка, педагог, продюсер. Заслужена артистка Російської Федерації (2001)[2].

Внесена до бази «Миротворець» за свідоме порушення державного кордону України, підтримку та популяризацію терористичного режиму ЛНР. 10 травня 2017 року перебувала у місті Луганськ.

У лютому 2018 року була призначена російськими окупантами на посаду «начальника відділу культури» захопленої агресором Феодосії[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 30 грудня 1965 року в Хабаровську.

Батько — Валерій Володимирович[4], мати — Галина Іванівна[5]. Коли їй було три роки, родина переїхала до Феодосії.

У 1985 році закінчила Сімферопольське музичне училище імені П. І. Чайковського (по класу скрипки).

З 1985 по 1990 роки навчалася в Державному музично-педагогічному інституті імені Гнесіних у Москві на відділенні естрадного вокалу професора Йосипа Кобзона.

Дебют співачки на естраді відбувся в 1985 році в місті Херсоні Української РСР — сольний концерт з групою під управлінням Сєні Сона[6].

30 червня 1986 року отримала другу премію 1-го Всесоюзного телевізійного конкурсу молодих виконавців радянської естрадної пісні в місті Юрмалі Латвійської РСР, де виступила з піснями «Берег щастя» (В. Данілін, С. Сон — Ілля Резнік) і «Я все одно сподіваюся» (Маргарита Пушкіна — Кріс Кельмі)[7]. У тому ж році почала співпрацювати з композитором Раймондом Паулсом («Двоє», «В білих клавішах беріз» та інші пісні). З 1986 по 1992 роки працювала в Тульській обласній філармонії.

У 1987 році брала участь у фестивалі молоді в Чехословаччині і в Польщі (Зелена Гура), записала найпопулярнішу свою пісню «Ягода-малина» (музика В'ячеслава Добриніна, слова Михайла Пляцковського), яка була вперше показана на Центральному телебаченні в новорічному «Блакитному вогнику» 1 січня 1987 року. В кінці року пісня також увійшла до фіналу фестивалю «Пісня року».

У 1988 році стала дипломантом конкурсу «Сопот-88» (спеціальний приз журі). У тому ж році з'являються пісні «Крапля в морі» і «Кримський пляж». У 1989 році гастролювала по Німеччині в складі делегації від Міністерства культури СРСР, а в 1990 році — по Африці разом з групою Йосипа Кобзона. Після перерви в концертній діяльності, пов'язаної з народженням в 1991 році дочки, Легкоступова з 1993 по 1995 рік працювала в «Театрі естрадної пісні» під керуванням Льва Лещенка. У 1995 році виступала на фестивалі російської пісні в Болгарії.

У 2001 рік Валентина Легкоступова була солісткою Московського концертного об'єднання «Естрада»[2].

В кінці 2016 року артистка стала гостею програми Юлії Меньшової «Наодинці з усіма».

Смерть[ред. | ред. код]

У серпні 2020 року Легкоступова була госпіталізована зі своєї квартири в Москві в тяжкому стані, з черепно-мозковою травмою.

14 серпня 2020 померла в Москві

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружена з Олексієм Григор'євим — сином відомого звукоімітатора, режисера Юрія Григор'єва. У них двоє дітей. Донька Анетта (нар.. 1991) не є рідною донькою Олексія[8], за даними 2008 року, жила в Москві, син Матвій (нар.. 2001) — в селі[9].

У 2014 році Валентина Легкоступова переїхала на постійне місце проживання на острів Тенеріфе (Канарські острови, Іспанія). В основному займалася нерухомістю, але не припиняла концертну та викладацьку діяльність[10].

В серпні 2016 року розпочав роботу продюсерський центр Валентини Легкоступової «VL Music»[11].

На початку 2018 року переїхала у Феодосію, де очолила Феодосійський міський відділ культури[12].

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 1994 — збірка пісень «Ягода-малина»
  • 2001 — «Я посміхаюся»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Умерла певица Валентина Легкоступова. РИА Новости (рос.). 20200814T1833. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2020. 
  2. а б Указ Президента Российской Федерации В. Путина № 1473 от 23 декабря 2001 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 12 вересня 2018 у Wayback Machine.]. Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru(рос.)
  3. Легкоступова Валентина Валерьевна / Легкоступова Валентина Валеріївна / Legkostupova Valentina Valerevna [Архівовано 31 серпня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  4. «Когда все дома с Тимуром Кизяковым», время 10:33—10:37.
  5. «Когда все дома с Тимуром Кизяковым», время 10:47—10:51.
  6. Екатерина Щеглова (21 квітня 2003). «Моё интервью — это моя игра». Интервью с Сеней Соном. Jewish.ru. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 22 травня 2013. 
  7. Фестиваль молодых исполнителей Юрмала-Ялта-Москва. — Проведён впервые в июле 1986 года в Юрмале (Латвийская ССР), после проявления сепаратистских настроений в 1990 году — в Юрмале и параллельно в Ялте, в 1991 году — в Ялте, с 1992 по 1996 годы — в Москве. Архив с сайта «Песня года» (pesnyagoda.nm.ru) // archive.li
  8. «Когда все дома с Тимуром Кизяковым», время 22:57—23:05.
  9. Валентина Легкоступова: «Мои победы — муж и дети». Комсомольская правда. 7 жовтня 2008. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 7 жовтня 2008. 
  10. Певица Валентина Легкоступова покинула Россию ещё два года назад. Суть событий. 10 січня 2016. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 23 листопада 2016. (рос.)
  11. Продюсерский центр Валентины Легкоступовой VL Music. Архів оригіналу за 24 листопада 2016. Процитовано 23 листопада 2016. (рос.)
  12. «Я не артистка Легкоступова, а муниципальный служащий» [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання[ред. | ред. код]