Перейти до вмісту

Леопольдо Алас

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леопольдо Алас
Ім'я при народженніісп. Leopoldo Enrique García-Alas y Ureña[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоClarín Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився25 квітня 1852(1852-04-25)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Самора, Кастилія і Леон, Іспанія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер13 червня 1901(1901-06-13)[2][3][…] (49 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ов'єдо, Іспанія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняCementerio municipal de El Salvadord Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Іспанія[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпрозаїк-романіст, письменник, викладач університету, журналіст, літературний критик, правник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Ов'єдо і Мадридський центральний університетd Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніFabriciano González Garcíad Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіспанська[2][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Ов'єдо і Сарагоський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокреалізм і натуралізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusLa Regentad і Q16636356? Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіLeopoldo Alas Mínguezd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриGenaro García-Alas y Ureñad Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Премії-
IMDbID 0016078 Редагувати інформацію у Вікіданих

Леопольдо Енріке Гарсіа-Алас-і-Уренья, відомий як Леопольдо Алас, або ж Кларін(Замора, 25 квітня 1852 року — Ов'єдо, 13 червня 1901 року) — іспанський письменник і юрист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Леопольдо Алас народився 25 квітня 1852 року в Саморі, куди його родина переїхала з Ов'єдо. У сім років він почав навчатися в єзуїтській школі, розташованій у місті Леон.[8] Хлопець швидко адаптувався до дисципліни і через кілька місяців його вважали зразковим студентом. Він отримав блакитну стрічку як літературну нагороду. Леопольдо Алас зберігав його все життя, то був один з найулюбленіших предметів у родинному музеї. Влітку 1859 року вся родина повернулася до Астурії. Тепер Леопольдо відкрив для себе географію краю. 4 жовтня 1863 року у одинадцять років Леопольдо вступив до Університету Ов'єдо, обравши латинську мову, арифметику та християнську доктрину. Він був батьком Леопольдо Гарсіа Аласа Аргуельєса, ректора Університету Ов'єдо, якого застрелили повстанці в лютому 1937 року[9], і прадідом юриста Леопольдо Толівара Аласа.

У Мадриді

[ред. | ред. код]

Закінчивши університет, майбутній «Кларін» переїхав до Мадрида в середині XIX століття, щоб захистити докторську дисертацію. Під час першого курсу він познайомився з краусизмом і лібералізмом. Будучи професором філософії права, він викликав захоплення серед студентів. Це спонукало їх започаткувати безпрецедентний інтелектуальний ідеологічний рух, який завершився великою реформою безкоштовної освіти.

Кларін в молодості

Він був чесний і релігійний чоловік, але вважався загрозою монополії католицької церкви на викладання та непокірним єретиком[10] Був виключений з посади професора консервативними силами за допомогою жорстких (хоча юридично суперечливих) кампаній.

Газета Сольфеджіо

[ред. | ред. код]

У березні 1875 року Антоніо Санчес Перес заснував газету під назвою «Сольфеджіо». Там працював і Леопольдо Алас. Колонка, яку він писав, мала назву «Записки на стіні». 2 жовтня 1875 року письменник уперше підписався як Кларін, урочисто відкривши місце віршем. Леопольдо Алас увійшов у літературне життя зі своєї колонки критикою політичного класу Реставрації. Кожна нова стаття була новим скандалом, який критикували або вихваляли на зібраннях. Поряд з літературною діяльністю він продовжує навчання, готуючись до докторської дисертації.

Астурійський журнал

[ред. | ред. код]

Крім публіцистичного жанру, Кларін культивував інші літературні жанри. Влітку 1876 року він написав свої перші оповідання та кілька поезій, які через кілька місяців були опубліковані в журналі.

Доктор наук і професор

[ред. | ред. код]
1891 рік

1 липня 1878 року Леопольдо Алас отримав титул доктора цивільного та канонічного права з кваліфікацією видатного. Він представив свою докторську дисертацію на тему «Право і мораль».

1882 рік був щасливим для Кларіна. 12 липня він зміг прочитати в «Офіційному віснику» своє призначення на кафедру політичної економії та статистики, а 29 серпня відбулося його весілля з Онофре Гарсіа-Аргуельєсом в астурійському містечку Ла-Лагуна (долина Лангрео), у сімейному палаці Гарсіа-Аргуельєс.

Кларін як викладач

[ред. | ред. код]

Сучасники говорили: щоб пізнати Кларіна, необхідно відвідати його кафедру природного права. Його уроки починалися з наказу Юстиніана і продовжувалися цитатами з Дон Кіхота чи святої Терези, закінчуючись Толстим, Ренаном чи святим Франциском Ассізьким. Кларін поважав своїх учнів, коли вони могли зрозуміти дух його вчення. Він мав чітке почуття справедливості, коли йшлося про кваліфікацію, і ніколи не брав хабарів чи рекомендацій. Після відставки в Ов'єдо його почали боятися і поважати в Мадриді. Письменник став відомим у Європі та Америці.

Творчість

[ред. | ред. код]
Карикатура на Clarín

У вільний час Кларін писав статті для газет. Він надсилає свої сатиричні та різкі твори і це забезпечило йому додаткових ворогів.

У 1889 році він закінчив біографічний нарис про Гальдоса під назвою «Сучасні іспанські знаменитості». Наприкінці червня 1891 року видавець Фернандо Фе випустив другий великий роман Кларіна: «Його єдиний син».

Портрет Кларіна (1893)

У 1892 році Кларін пережив кризу, в якій він намагався знайти себе та Бога. Незабаром після цього він відобразив цю кризу у творах.

Його перша п'єса «Терези» (драматичний нарис на одну дію та в прозі) — сторінка з його власного життя. Прем'єрний показ відбувся 20 березня в Театрі Іспанії в Мадриді. Твір зазнав гучного провалу. Протягом останніх років свого життя Кларін отримав велику кількість пропозицій про співпрацю. У 1900 році Будинок Мауччі в Барселоні доручив йому перекласти роман Еміля Золя «Робота». Кларін вважає, що переклад не дасть йому стільки роботи, скільки написання. Він перекладає, щоб вкластися в дату, виснажений, але щасливий, що може допомогти зробити відомим «найобуренішого мислителя всього XIX століття».

Останні роки життя

[ред. | ред. код]

У перші місяці 1901 року Кларін почувався виснаженим. У травні він поїхав до Леона, запрошений двоюрідним братом Уреньєю. Після повернення він прокоментував: «У Леоні я провів справді щасливі години». Повернувшись в Ов'єдо, він знову захворів. Його постійно супроводжував племінник, молодий лікар, який діагностував у нього туберкульоз кишечника.[11] 13 червня 1901 року о сьомій ранку Леопольдо Алас помер у 49 років. Були присутні викладачі, друзі та родичі письменника. Наступного дня його поховали на кладовищі в Сальвадорі.[12]

Обкладинка The Regent (1884—1885)

Роман, дія якого розгортається у столиці іспанської провінції, за назвою якої «Кларін» маскується столиця Астурії Ов'єдо. Кларін використовує такі прийоми, як інтерналізований монолог і вільний непрямий стиль. Завдяки цим прийомам і ретельному вивченню персонажа в суспільстві, в якому він живе, персонажі набувають певної психологічної глибини.

Анекдоти

[ред. | ред. код]

Кошмаром для усіх друзів і знайомих Кларіна був його нерозбірливий почерк. З цієї причини він досить часто отримував конструктивну критику, глузування чи нарікання:

  • Перес Гальдос: «Іди завойовувати склад за складом таємниче царство його халдейського письма»[13]

У 1891 році Кларіна було обрано республіканським радником до міської ради Ов'єдо шляхом загального голосування. Під час наради Кларін мовчав, але його нерви підскочили, коли він почув іншого радника, який читав протокол. Професор накинувся на нього з такою діалектичною люттю, що радник негайно подав у відставку. Кларін знову втрутився і змусив його відкликати свою відставку. [джерело?]

Твори

[ред. | ред. код]

Нариси

[ред. | ред. код]
  • Література в 1881 (1882).
  • Втрачена проповідь (1885).
  • Новий похід (1887).
  • Нариси і журнали (1892).
  • Маленька розмова (1894).

Романи

[ред. | ред. код]
  • Регент (1884—1885).
  • Його єдиний син (1890).
  • Спуск (1890—1891).
  • Обійми Пелайо (1889)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://portal.uc3m.es/portal/page/portal/instituto_figuerola/programas/phu/diccionariodecatedraticos/lcatedraticos/garciaalasyurena_l
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Pérez J. I. Encyclopædia Britannica
  4. а б в SNAC — 2010.
  5. а б Алас-и-Уренья Леопольдо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. https://datos.gob.es/es/catalogo/e00123904-autores-espanoles-en-dominio-publico-fallecidos-desde-1900
  7. CONOR.Sl
  8. Leopoldo Alas, "Clarín". Архів оригіналу за 14 de septiembre de 2008. Процитовано 14 de julio de 2008. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 14 вересня 2008? (довідка)
  9. 75 aniversario del fusilamiento del rector Leopoldo García Alas Argüelles.
  10. «Ideólogos, teorizantes y videntes» (1922), artículo de Santiago Valentí Camp (1875—1934). Revisado en agosto de 2014
  11. Cronología - Leopoldo Alas «Clarín». Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes (ісп.). Процитовано 27 січня 2023.
  12. Cervantes, Biblioteca Virtual Miguel de. Necrologías sobre "Clarín". Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes (ісп.). Процитовано 27 січня 2023.
  13. Clarín y Galdós. Una amistad en 70 cartas. El Comercio (ісп.). 5 листопада 2020. Процитовано 27 січня 2023.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Obras selectas de Leopoldo Alas «Clarín». Biblioteca Nueva, Madrid, 1966. Depósito legal: M. 17673. Autor de los datos biográficos: Juan Antonio Cabezas, Madrid, 1947.
  • BOTREL, Jean-François: «'Clarín' y Giner: El 'eterno discípulo' y el 'maestro', en 1892». Ínsula: Revista de Letras y Ciencias Humanas 659 (Nov. 2001), pp. 12–13.
  • BRENT, Albert: Leopoldo Alas and “La Regenta”. The University of Missouri Studies, v. 24, n. 2. Columbia, Missouri: The Curators of the University of Missouri, 1951.
  • DURAND, Frank: “Structural Unity in Leopoldo Alas’ La Regenta”. Hispanic Review 31 (1963), pp. 324–335.
  • GRAMBERG, Eduard J.: «Integralismo», en fondo y forma del humorismo de Leopoldo Alas, «Clarín». Oviedo: Instituto de Estudios Asturianos, 1958.
  • KRONIK, John W.: “Leopoldo Alas, Krausism and the Plight of the Humanities in Spain”, MLS, 2.3 (Fall 1981), pp. 3–15.
  • LABRA, Ricardo, El caso Alas «Clarín». La memoria y el canon literario, Epílogos de Jean-François Botrel y Leopoldo Tolivar Alas, Colección Luna de Abajo Alterna, nº 7, 15,6 × 23,4 cm, 204 pp. ISBN: 978-84-86375-48-5
  • LA RUBIA-PRADO, Francisco: «Sensualidad pervertida: Trabajo, tabú y vida en Cuervo, de Leopoldo Alas». Ojáncano: Revista de Literatura Española 22 (Oct. 2002), pp. 3–20.
  • Шаблон:Cita publicación
  • LISSORGUES, Yvan: Leopoldo Alas, Clarín en sus palabras. Biografía, Nobel, Oviedo (2007).
  • LÓPEZ, M., Berta: «El deseo triangular en La Regenta». Estudios filológicos 22 (1987), pp. 59–76.
  • PAU, Antonio: Clarín. Ganivet. Azaña. Pensamiento y vivencia del Derecho, Madrid: Tecnos, 1994.
  • RICHMOND, Carolyn: «Las ideas de Leopoldo Alas, ‘Clarín’, sobre la mujer en sus escritos previos a La Regenta». Homenaje al profesor Antonio Vilanova. Ed. Marta Cristiana Carbonell. 2 tomos. Barcelona: Universidad de Barcelona, 1989, t. II, pp. 523–539.
  • SÁNCHEZ, Roberto G.: «Clarín y el Romanticismo Teatral: examen de una afición». Hispanic Review 31 (1963), pp. 216–228.
  • SÁNCHEZ, Roberto G.: “The Presence of Theater and the Consciousness of Theater in Clarín’s La Regenta”. Hispanic Review 37 (1969), pp. 491–509.
  • SOBEJANO, Gonzalo: «Introducción». La Regenta de Leopoldo Alas. 2 tomos. Madrid: Castalia, 1981, t. I, pp. 7–58.
  • VALBUENA Y PRAT, Ángel (catedrático de Literatura): Historia de la literatura española. Gustavo Gili, editor. Barcelona, 1946.
  • VALIS, Noël Maureen: The Decadent Vision in Leopoldo Alas: A Study of “La Regenta” and “Su Único Hijo”. Baton Rouge: Louisiana State University Press, 1981.
  • VALIS, Noël: Leopoldo Alas (Clarín): An Annotated Bibliography, Supplement I. London: Tamesis; 2002.
  • VALIS, Noël: "Leopoldo Alas (Clarín): A Supplemental Annotated Bibliography". Letras Peninsulares 16.3 (2003–2004), pp. 739–800.
  • SOTELO VÁSQUEZ, Adolfo: «Emile Zola y Leopoldo Alas 'Clarín': Aspectos de la novela». Excavatio: Emile Zola and Naturalism 18.1–2 (2003), pp. 198–210.
  • WARD, Thomas: «Literatura y sociedad española en Larra, Giner y Alas». La teoría literaria: el romanticismo, el krausismo y el modernismo ante la 'globalización' industrial. University, MS: Romance Monogrphs, N.º 61, 2004, pp. 15–52.
  • WEBER, Francis: “Ideology and Religious Parody in the Novels of Leopoldo Alas”. Bulletin of Hispanic Studies 43 (1963), pp. 197–208.
  • WESSELING, Pieter: “Structure and its Implications in Leopoldo Alas’ La Regenta”. Hispanic Review 51 (1983), pp. 393–408.

Посилання

[ред. | ред. код]