Тереза Авільська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свята Тереза на картині Алонсо дель Арко XVII століття

Тереза Авільська, Тереза Ісуса, Тереза де Аумада (ісп. Teresa de Ávila, Teresa de Jesus); 28 березня 1515(15150328), Авіла — 4 жовтня 1582, Альба-де-Тормес) — католицька свята, відома іспанська монахиня-кармелітка, письменниця-містичка, реформатор кармелітського ордену, засновник орденської гілки «босоногих кармеліток». Проголошена Католицькою Церквою Вчителем Церкви.

Біографія[ред.ред. код]

Тереса Санчес де Сепедо Давіла-і-Аумада – одна з найосвіченіших жінок свого часу; перша жінка, якій Церква у 1970 році надала статус Учителя та Наставника духовного життя[1]; наряду з Хуаном де Єпесом  д’Альваресом (Іоанн Креста) провідна реформаторка Ордену Кармелітів, що був заснований святим Бертольдом на горі Кармель в 1156 році (на івриті «карем ель» означає «Божий виноградник»), де свого часу жив пророк Ілля. Життя та діяльність Тереси припала на той час в історії Ордену, коли він почав втрачати свій вплив та почався процес розколу самого Ордену на дві гілки: «взутих кармелітів» та «босоногих кармелітів». Саме прихильницею та наставницею «босоногих» стала Тереса з Авіли. Та не лише робота Тереси в аспекті реформування Ордену Кармелітів заслуговує нашої уваги, але й її вагомий внесок в філософсько-богословський дискурс тих часів та містичну думку загалом.                                 

Тереса народилася в кастільському містечку Авіла (нині до його назви додають «-де-лос-Кабальєрос»), що знаходиться в районі хребта Центральних Кордільєр на відстані близько від іспанської столиці Мадріду. Сталася ця подія 28 березня 1515 року в родині Алонсо Санчеса де Сепедо та Беатріси Давіла-і-Аумади[2]. Складна духовна сімейна спадщина (згадаймо, що дідусь Тереси був «марраном», новонаверненим – будучи іудеєм прийняв хрещення[3]) разом з проникливістю молодої особи посприяли неабияким схильностям Тереси до духовних вправ та переживань. До того ж поблизу будинку, де народилася Тереса знаходився монастир Святого Томи, де зберігалась могила того самого кривавого Томасо Торквемади. Як зазначає дослідниця Вінарова в статті «Алмаз Святой Терезы», такий факт не міг не вплинути на ауру, в якій виростала дівчинка і, відповідно, на настрої, що роїлися в її душі.  Натхненна вірою в потребу померти мученицькою смертю заради Євангелія (ось де ще крилися проповідницькі мотиви) семирічна (!!!) дівчинка разом зі своїм братом Родріґо втікають з дому[4]. Такий крок не міг бути схвалений її батьком передусім, який не міг змиритися з тим, що його дочка стане монашкою і проведе своє життя не в палацових хоромах, а в монастирських келіях чи скитах. Втім, на противагу будь-яким проспектам соціального успіху Тереса обирає для себе непростий шлях, але шлях, яким вона не могла не піти.      

Отже, вже згодом, у віці 20  років Тереса пішла жити й молитися в Благовіщенський монастир Кармелітського Ордену. Вочевидь, що саме тут вона починає переживати свою душевну драму тривалістю у все життя. Розпочалося все з відчаю від розлуки з рідними, вона дедалі частіше розуміла, що життя земне не варте усіх наших зусиль і ми маємо докладати більше зусиль для життя небесного, вічного. «Не думаю, що коли я помиратиму, то дуже тужитиму», - так цитує її слова Антоніо Сікарі[5]. Крім того, попри неабияке захоплення монастирськими справами та життям монашки, Тереса не витримувала психологічної напруги і сильно занедужала, навіть була паралізована. Більше того, деякий час в монастирі вважали, що вона вже померла, її колеги-монашки навіть викопали могилу для Тереси[6]. Але все-таки вона залишалася живою і врешті-решт оклигалася від недуги. Зазвичай після таких криз відбувається тотальне переосмислення свого перебування у світі взагалі – Тереса з Авіли розуміє, що потрібно робити щось більше, аніж бути монашкою і щодня молитися Богу. Вона переходить зі стану спостерігача в стан діяча.                            

Тереса починає активно подорожувати  Іспанією та засновувати нові обителі, нові «промінці на шляху до неба». Велику роль в житті та діяльності Тереси зіграла зустріч з Хуаном Єпесом (Іоанн Креста) [7] та Педро Алькантарським. Хуан запропонував Тересі здійснити ряд реформ, що мали б сприяти розвитку Ордену та знівелювати будь-який ефект занепаду християнської віри та моралі. Хуан запропонував ідеал добровільної бідності, з яким Тереса погодилася (хоча й була з багатої родини). Вони стали називати себе «босоногими» (носили сандалі так, що здавалися босими), на противагу «взутим» кармелітам, які, як здавалося Тересі та Хуану забули для чого насправді вони прийшли в цей світ і перетворили служіння вірі в засіб власного збагачення. Тереса вважала, що інституції великих монастирів себе дискредитували остаточно, тому майбутнє, вона вважала, буде за невеличкими обителями, мережу яких потрібно розвивати щонайперше. «Босоногі», втім, вимагали, щоб їхні права були на рівні з «провладними» «взутими»; вимагали повернення їм власності, узурпованої «взутими». Таку реформу зовсім не сприймали нагорі. Тересу ненавидів папський клір, її називали жінкою-волоцюгою, яка, попри заповідь Павла про неприпустимість засновування церков без згоди Папи та попри настанову Павла «Жінки ваші нехай мовчать в церквах, бо не дозволено їм говорити, лише коритися, як каже закон» (Перше послання до Коринтян 14:34)[8], діяла як сама вважала за потрібне. Хуана було запроторено до в’язниці, Тересу примушували спалити всі духовні книги, написані нею іспанською мовою[9]. Інквізиція таки примусила Тересу це зробити, хоча, як пише дослідниця Вінарова, це не могло завадити Тересі йти з власним поглядом на віру, адже її живою книгою був Христос.  Нарешті після офіційного дозволу папи Пія Четвертого обителі, засновані Тересою, могли вийти з підпілля і розвиватися на рівних умовах з іншими великими монастирями. Правда попри відкриття монастиря Святого Хосе в  Авілі, місцева влада продовжувала протистояти реформаторам – Тересу було навіть ізольовано від її учнів на чотири місяці аж поки король не видав указ зі своєю згодою на таку діяльність реформаторів[10]. Концепція добровільної бідності виявилася успішної і керівники Кармелітського Ордену, злякавшись масштабів цього явища, вирішили обмежити Тересу в діях і влаштували їй «карантин»: наказали жити в одній обителі і не засновувати нових. Попри такі утиски завдяки своїм зв’язкам Тереса змогла доповісти про це папі, який був вимушений надати «босоногим» реформаторам статус окремої церковної організації[11].

Тереса Авільська писала свої твори по принципу «пишу те, що говорю»[12]. Свої праці, вочевидь. Вона й писала тим людям, з яким спілкувалася найбільше – монахиням-кармеліткам. Найвідомішими її творами є «Книга мого життя» (автобіографія), «Книга основ», «Внутрішній замок (Обителі)», «Шлях до досконалості», «Роздуми над Піснею Пісень», крім того вона писала духовні листи та вірші (варіації народних пісень).

Творча спадщина Тереси Авільської просякнута духом містицизму, основний характер якого є надрелігійним,  адже в своїх творах вона не обмежується суто християнським баченням містичного життя і, як зазначає дослідниця Жюльєна Мак-Лін, вбирає в себе традиції релігійного символізму християн, іудеїв, мусульман. Крім того простежуються деякі схожості з суфійськими містичними традиціями[13]. В цьому контексті найвизначнішим твором є «Внутрішній замок» (написаний в 1577 році під час перебування в монастирі міста Толедо), де поряд із вже згаданими поєднаннями містичних традицій аврамістичних релігій (християнства, іудаїзму, мусульманства) та суфіїв ми можемо побачити заклики до самопізнання, що в свою чергу притаманне епосі Відродження. «Пізнати себе вкрай важко, і мені б хотілося, щоби ви робили це без упину», «Поглянімо на власні гріхи та забудемо про чужі»[14], - так вона писала дещо в дусі антропоцентризму. Самопізнання виступає постійним процесом руху до Бога. В той самий час вона визнає нікчемність людини без «замку», яким є Бог.  Повертаючись до містицизму в її головному творі, можна сказати, що містична мандрівка тут описана як перехід через сім внутрішніх порогів серця та душі[15]. Першій поріг являє собою етап подавлення власного егоїстичного ego, здійснюється зазвичай під керівництвом духовного наставника, який уводить вкурс справи. Другий поріг  - етап очищення, коли наше особистісне ego остаточно помирає, тобто звільняється від будь-яких особистісних перепонів на шляху до «замку». Третій етап – етап заглиблення у власний внутрішній світ, відчуження від зовнішнього, мінливого. Протягом четвертого етапу починається процес сприйняття вас Богом, тобто душа починає мандрувати, піднесена Божою благодаттю. Тут відбувається процес трансформації душі, виникає всезагальна любов та благоговіння. Проходження п’ятого порогу – процес доторкання до святості, як пише Тереса: «Солодка смерть, відривання душі від усього земного, адже, щоб стати ближчою до Бога, душа повинна віддалятися від тіла»[16]. Наступний, шостий поріг є продовженням освячення, який відбувається шляхом неабияких випробувань заради Божественної Любові, яку внаслідок таких випробовувань починає бачити і сприймати власна душа. Останній, сьомий етап,  - процес остаточного злиття, містичного єднання. При цьому відбувається останній етап як самопізнання, так і пізнання Бога, який відкривається у вигляді своє любові, у вигляді Божественного Шлюбу. У власній автобіографії («Книга мого життя»)  вона описує, як отримала дар містичного досвіду – трансверберації (в довільному перекладі з іспанської – просякнення), мовляв, вогненний херувим влучив їй в серце стрілою, що дарувало їй таке знання й здібності. Подейкують, що на серці Тереси (яке зберігається в Альба-де-Тормес) досі помітно сліди шраму від тієї божественної рани[17]. Цікаво, що, як пише Антоніо Сікарі, Тереса прийшла до розуміння потреби споглядати Бога через усвідомлення своєї тотальної нікчемності та навіть вважала, що всі біди на світі є причиною її власного зла[18]. Тому, вона закликає до того, щоб кожен зробив все можливе заради позбування цього зла, яке є причиною не бачення істини, не бачення Бога. В «Книзі основ» Тереса Авільська описує свою велику справу, якою вона займалася ледь не все своє життя  - відкриття нових общин на території Іспанії та реформа Ордену Кармелітів. В творі «Шлях до досконалості» вона дає настанови того, як потрібно молитись та служити Богу. Тереса з Авіли звертається до тематики Пісні Пісень, адже, як вона зазначає, отримує найбільшу духовну втіху від її прочитання. В своїх «Роздумах над Піснею Пісень» простежується тематика шляху та контакту з Богом, наголошується провідна роль слова зі Святого Письма в духовних пошуках. Тут витримана її традиційна лінія важкої праці над собою (самопізнання) : «Зазначте собі, що Бог дає такі милості тим, хто важко докладав зусиль, бажаючи любові його»[19].

Померла Тереса 4 жовтня 1582 року в Альба-де-Тормесі), померла з посмішкою на очах, адже в момент смерті вона бачила Бога, який тепер стане її єдиним «замком», місцем її вічного, небесного життя.

Тереса Авільська, безперечно, є феноменом європейської містично-богословської думки. Все її життя як виразник власних ідей і суперечностей людського духу показує шлях для її послідовників. Попри всі невдачі на шляху вона йшла ним, йшла туди, куди писала йти іншим, в «замок Божий». Врешті-решт вона була визнана як світською, так і церковною владою.  Папа Павло П’ятий в 1614 році беатифікував її, а папа Григорій П’ятнадцятий в 1622 канонізував[20]. Крім того її вважають покровителькою Іспанії, Хорватії.


[1] Святая Тереза Авильская Размышления на Песнь Песней [предисловие] / Св. Тереза Авильская. - «Символ». -  №14. -  Париж, 1985. - http://www.krotov.info/acts/16/2/ahumada.html

[2] Кротов Я. Словарь Святых / Яков Кротов. - http://www.krotov.info/yakov/6_bios/48/1582_tereza_avil.htm

[3] Винарова Л. Алмаз Святой Терезы / Л. Винарова - http://www.carmil.ru/stat.html

[4] Винарова Л. Во тьме этой ночи / Л. Винарова - http://www.carmil.ru/stat.html

[5] Сикари А. Святая Тереза Авильская // Портреты Святых / Антонио Сикари - http:// www.onechurch.narod.ru/txt/st_ter_sik.htm

[6] Винарова Л. Алмаз Святой Терезы / Л. Винарова - http://www.carmil.ru/stat.html

[7] Там само.

[8] Библия. – М.: Российское Библейское Общество, 1992, - с. 1258.   

[9] Винарова Л. Алмаз Святой Терезы / Л. Винарова - http://www.carmil.ru/stat.html

[10] Кротов Я. Словарь Святых / Яков Кротов. - http://www.krotov.info/yakov/6_bios/48/1582_tereza_avil.htm

[11] Там само.

[12] Винарова Л. Алмаз Святой Терезы / Л. Винарова - http://www.carmil.ru/stat.html

[13] Мак-Леан Жюльена Приближение к таинству единения: Св. Тереза из Авилы / Жюльена Мак-Леан. - http://www.sufism.ru/sw/txt/tereza.html

[14] Святая Тереза Авильская Внутренний замок, или Обители [перевод Н. Трауберг] / Святая Тереза Авильская. -  http://www.carmil.ru/proza.html

[15] Мак-Леан Жюльена Приближение к таинству единения: Св. Тереза из Авилы / Жюльена Мак-Леан. - http://www.sufism.ru/sw/txt/tereza.html

[16] Святая Тереза Авильская Внутренний замок, или Обители [перевод Н. Трауберг] / Святая Тереза Авильская. -  http://www.carmil.ru/proza.html

[17] Винарова Л. Алмаз Святой Терезы / Л. Винарова - http://www.carmil.ru/stat.html

[18] Сикари А. Святая Тереза Авильская // Портреты Святых / Антонио Сикари - http:// www.onechurch.narod.ru/txt/st_ter_sik.htm

[19] Святая Тереза Авильская Размышления на Песнь Песней / Св. Тереза Авильская. -  «Символ». -  №14. -  Париж, 1985. - http://www.krotov.info/acts/16/2/ahumada.html

[20] The Biography: Teresa of . -  http://www.biographyonline.net/spiritual/st_teresa_avila.html

Посилання[ред.ред. код]

Свята Тереза Авільська. Пітер Пауль Рубенс


Святий Це незавершена стаття про святого.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.