Лодій Петро Дмитрович
Лодій Петро Дмитрович | |
---|---|
Народився | 4 травня 1764 Збой, Снина, Пряшівський край |
Помер | 10 (22) червня 1829 (65 років) Російська імперія |
Громадянство (підданство) |
![]() |
Національність | русин |
Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
Галузь | філософія |
Батько | Дмитро Лодій |
Петро Лодій (*4 (15) травня 1764 — †10 (22) червня 1829) — український філософ, письменник, поет, правник, педагог.
Життєпис[ред. • ред. код]
Народився у с. Збой Земплинського комітату Угорщини, тепер — Гуменський округ, Республіка Словаччина. Походив з родини священика Дмитра Лодія. Початкову освіту здобув у м. Мукачеві, потім навчався у гімназії у Великому Варадині (тепер м. Орадя, Румунія), Ужгородській богословській семінарії.
У 1787 році закінчив Львівський університет, де згодом був професором логіки, метафізики й моральної філософії. З 1802 року — професор філософії, чистої та прикладної математики в Ягеллонському університеті (м. Краків, тепер — Республіка Польща). У 1803 році, після заснування у м. Санкт-Петербурзі головного педагогічного інституту, запрошений його керівництвом на кафедру логіки, метафізики і моральної філософії, де викладав теоретичну та практичну філософію.
З 1819 року (після перетворення інституту на університет) — професор його філософсько-юридичного факультету, де викладав загальне (приватне, публічне, державне, народне) та кримінальне право. Обіймав також посади інспектора над класами шляхетних дівчат та інспектора Комерційного училища у м. Санкт-Петербурзі. Сконав у Санкт-Петербурзі 22 червня 1829 року.
Філософія[ред. • ред. код]
У своїх філософських поглядах розвивав ідеї Х.Вольфа та його послідовника Х.Баумейстера. Працю останнього «„Настанови любомудрія повчального“» у 1790 році переклав українською мовою. Відстоював з деїстичних позицій ідеї матеріалістичного сенсуалізму. Одним з перших піддав критиці вчення І.Канта з матеріалістичних позицій. Лодій критикував також погляди Д.Берклі, Д.Юма та Ф.Шеллінга. Не відкидав ідеї існування у світі божественного начала, однак засуджував спроби підпорядкування науки й філософії церкві. У 1810 році переклав російською мовою працю Л.—А.Фейєрбаха «Кримінальне право».
Поезія[ред. • ред. код]
Як поет виступив з двома панегіричними поемами, написаними староукраїнською книжною мовою: «Ономастикон превелебнішому господину Миколаю Скородинському» (1790), присвячений львівському єпископському наміснику, й «Ономастикон превелебнішому господину Антонію Ангеловичу» (1791), присвячений львівському каноніку. Поряд із суто панегіричним змістом прославляв у поемах розвиток освіти рідною мовою, передбачав розквіт в України науки та мистецтва.
Наукові праці[ред. • ред. код]
- «Логічні настанови до пізнання і розрізнення істинного та хибного»,1815 рік
- «Теорія загальних прав, що містить у собі філософське вчення про загальне державне право», 1828 рік
Джерела та література[ред. • ред. код]
- Г. П. Герасимова. Лодій Петро Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 256. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- http://100v.com.ua/uk/Lodiy-Petro-Dmitrovich-person
|
- Народились 4 травня
- Народились 1764
- Уродженці Пряшівського краю
- Померли 22 червня
- Померли 1829
- Померли в Російській імперії
- Народились 15 травня
- Випускники юридичного факультету Львівського університету
- Українські філософи
- Українські письменники
- Українські правники
- Українські поети
- Люди, на честь яких названі вулиці