Лодій Петро Дмитрович

Лодій Петро Дмитрович
Народився	4 травня 1764(1764-05-04) Збой, Снина, Пряшівський край
Помер	22 червня (4 липня) 1829 (65 років) Російська імперія
Громадянство (підданство)	Україна
Національність	русин
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Галузь наукових інтересів	філософія
Батько	Дмитро Лодій

Петро Лодій (*4 (15) травня 1764(17640515) — †10 (22) червня 1829) — український філософ, письменник, поет, правник, педагог.

Життєпис

Народився у с. Збой Земплинського комітату Угорщини, тепер — Гуменський округ, Республіка Словаччина. Походив з родини священика Дмитра Лодія. Початкову освіту здобув у м. Мукачеві, потім навчався у гімназії у Великому Варадині (тепер м. Орадя, Румунія), Ужгородській богословській семінарії.

У 1787 році закінчив Львівський університет, де згодом був професором логіки, метафізики й моральної філософії. З 1802 року — професор філософії, чистої та прикладної математики в Ягеллонському університеті (м. Краків, тепер — Республіка Польща). У 1803 році, після заснування у м. Санкт-Петербурзі головного педагогічного інституту, запрошений його керівництвом на кафедру логіки, метафізики і моральної філософії, де викладав теоретичну та практичну філософію.

З 1819 року (після перетворення інституту на університет) — професор його філософсько-юридичного факультету, де викладав загальне (приватне, публічне, державне, народне) та кримінальне право. Обіймав також посади інспектора над класами шляхетних дівчат та інспектора Комерційного училища у м. Санкт-Петербурзі. Сконав у Санкт-Петербурзі 22 червня 1829 року.

Філософія

У своїх філософських поглядах розвивав ідеї Х.Вольфа та його послідовника Х.Баумейстера. Працю останнього «„Настанови любомудрія повчального“» у 1790 році переклав українською мовою. Відстоював з деїстичних позицій ідеї матеріалістичного сенсуалізму. Одним з перших піддав критиці вчення І.Канта з матеріалістичних позицій. Лодій критикував також погляди Д.Берклі, Д.Юма та Ф.Шеллінга. Не відкидав ідеї існування у світі божественного начала, однак засуджував спроби підпорядкування науки й філософії церкві. У 1810 році переклав російською мовою працю Л.—А.Фейєрбаха «Кримінальне право».

Поезія

Як поет виступив з двома панегіричними поемами, написаними староукраїнською книжною мовою: «Ономастикон превелебнішому господину Миколаю Скородинському» (1790), присвячений львівському єпископському наміснику, й «Ономастикон превелебнішому господину Антонію Ангеловичу» (1791), присвячений львівському каноніку. Поряд із суто панегіричним змістом прославляв у поемах розвиток освіти рідною мовою, передбачав розквіт в України науки та мистецтва.

Наукові праці

• «Логічні настанови до пізнання і розрізнення істинного та хибного»,1815 рік
• «Теорія загальних прав, що містить у собі філософське вчення про загальне державне право», 1828 рік

Джерела та література

• Г. П. Герасимова. Лодій Петро Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 256. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• http://100v.com.ua/uk/Lodiy-Petro-Dmitrovich-person