Координати: 49°16′46″ пн. ш. 22°45′27″ сх. д. / 49.27944° пн. ш. 22.75750° сх. д. / 49.27944; 22.75750
Очікує на перевірку

Лопушанка (Самбірський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лопушанка
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Самбірський район
Тер. громада Турківська міська громада
Код КАТОТТГ UA46080190130087892
Основні дані
Засноване 31 березня 1556
Населення 474
Площа км²
Густота населення 474 осіб/км²
Поштовий індекс 82511
Географічні дані
Географічні координати 49°16′46″ пн. ш. 22°45′27″ сх. д. / 49.27944° пн. ш. 22.75750° сх. д. / 49.27944; 22.75750
Середня висота
над рівнем моря
574 м
Місцева влада
Адреса ради 82500, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Турка
Карта
Лопушанка. Карта розташування: Україна
Лопушанка
Лопушанка
Лопушанка. Карта розташування: Львівська область
Лопушанка
Лопушанка
Мапа
Мапа

CMNS: Лопушанка у Вікісховищі

Лопуша́нка — село в Україні, у Турківській міській територіальній громаді Самбірського району Львівської області. Населення становить 474 особи (2001). До 1946 року село Лопушанка Лехнева.

Історія

[ред. | ред. код]

1909 р. — помічник священника Антін Федряк відкрив читальню «Просвіта»[1].

Ранком 3 листопада 1918 р. жителі села Лопушанка разом із селянами навколишніх сіл, під керівництвом пароха з Липя Юліана Присташа та нотаря із Хащова Василя Василькова вирушили в Турку, де роззброїли військову станицю, допомогли взяти владу українській інтелігенції, організували військовий відділ. Поміж перших влилися у військову групу «Літовища», яка захищала наш край.

В 1922 році відновлює свою діяльність філія «Просвіти». Просвітяни збиралися у своєму будиночку, мали бібліотечку з 70 книгами. Через 6 років просвітяни ночами будують нову читальню, яка будить приспану національну свідомість окремих українців. 1937 р. філія «Просвіти» об'єднала вже 126 національно-свідомих членів. Кожен другий з них був читачем бібліотеки, яка мала вже 384 книги. Завідував читальнею Василь С. Кметик. При ній деякий час діяв дитячий садок, в якому вихователями були українські студенти. Молодь брала участь у хоровому, драматичному гуртках, вчилася грамоти. Дозвіл на постановки вистав давали місцеві урядники. Жандарми часто забороняли ці вистави. Організований просвітянами кооператив «Любов» дещо потіснив інших крамарів, змінив матеріальну основу читальні.

В 1925 році ще працювала двокомплектна школа з українською мовою навчання, в якій навчалося 52 дітей. Надалі школа стала утраквістичною. Станом на 1 вересня 1939 року в ній було лише одне класне приміщення.

В 1946 році указом ПВС УССР село Лопушанка Лехнева перейменовано у Лопушанку[2] [3].

Церква

[ред. | ред. код]

Скраю села на горбі стоїть храм Покрови Пресвятої Богородиці, зведений 1875 року майстром Теодором із Терла. Церква входить до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення. Споруда орієнтована на схід, має тризрубну будову, увінчана трьома четвериковими з двома заломами верхами, завершеними ліхтарями з маківками і хрестами. Оперізує церкву суцільне піддашшя, оперте на виступи вінців зрубів. Під ним по обидва боки вівтаря сховані невеликі прямокутні ризниці. Стіни підопасання, надопсання та заломів ошальовані вертикально дошками і лиштвами[4].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У селі встановлено пам'ятник командувачу радянської прикордонної застави Іванові Середі, на честь якого деякий час було назване село Вовче[джерело?].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://vysochanskiy-sas.com/lopushanka/363-lopushanka-yu-i-gajda
  2. https://uk.m.wikisource.org/wiki/Указ_Президії_Верховної_Ради_УРСР_від_7.5.1946_«Про_збереження_історичних_найменувань_та_уточнення_…_назв_…_Дрогобицької_області»
  3. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року (вид. перше). Київ: Українське видавництво політичної літератури. 1947. с. 920.
  4. Церква Покрови Пр. Богородиці 1875. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
  5. «Твори добро і світ зазнає змін», - о. Іван Жук під час концерту «Добро і милосердя Святого Миколая». ugcc.if.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2022. Процитовано 23 листопада 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]