Ільник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ільник
Ilnyk s.png Ilnyk h.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Турківський район
Рада/громада Ільницька сільська рада
Код КОАТУУ 4625583201
Основні дані
Засноване 1490
Населення 1593
Площа 2,1 км²
Густота населення 520 осіб/км²
Поштовий індекс 82544
Телефонний код +380 3269
Географічні дані
Географічні координати 49°05′12″ пн. ш. 23°06′15″ сх. д. / 49.08667° пн. ш. 23.10417° сх. д. / 49.08667; 23.10417Координати: 49°05′12″ пн. ш. 23°06′15″ сх. д. / 49.08667° пн. ш. 23.10417° сх. д. / 49.08667; 23.10417
Середня висота
над рівнем моря
578 м
Водойми Стрий, Завадка
Місцева влада
Адреса ради 82544, Львівська обл., Турківський р-н, с. Ільник, тел. 3-83-46
Карта
Ільник. Карта розташування: Україна
Ільник
Ільник
Ільник. Карта розташування: Львівська область
Ільник
Ільник
Ільник. Карта розташування: Турківський район
Ільник
Ільник

І́льник — село в Україні, в Турківському районі Львівської області. Населення становить 1973 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ільницька сільська рада, до якої ще входять села Закіпці, Ліктів і Радич.

Назва[ред.ред. код]

Походження назви села точно невідоме. Існують різні версії :

  • назва походить від р. Ільничок (притока Стрия);
  • назва походить від дерева Ільм, згаданого у королівському привілеї графу[джерело?] Івану Волоху та його синам.

Перша письмова згадка про село, датована 1490 роком.

З історії[ред.ред. код]

У 1431 р. польський король Владислав ІІ Ягайло подарував (за військові заслуги) угорському графу Івану Волоху та його синам — Ходку, Занкові та Іванку — землі у Турківщині. Один із його синів, Іванко, осів у Ільнику, започуткувавши шляхетний рід Ільницьких.

Для розрізнення використовують прізвиська (придомки): Ільницький-Рибчич, Ільницький-Янінович, Ільницький-Занкович, Ільницький-Черчович, Ільницький-Сенюшкевич та ін.

У 1538-1539 рр. у Турківщині комісія польської королеви Бони провела ревізію земель та встановила остаточний розподіл місцевих сіл на шляхетські та королівські. За місцевою легендою, приводом до цього акту стала непокора одного із місцевих шляхтичів, Ільницького-Занковича, який відмовився допомогти королеві з ремонтом колісниці, за що поплатився життям. Водночас саме село комісія поділила на Ільник Королівський та Ільник Землянський.

Мартин Блажевський (Блажовський, ?—бл.1628), поет і перекладач початку XVII ст., представник роду шляхтичів Блажовських (прізвище походить від назви села Блажів, яке було їх дідичним володінням) гербу Сас, після молодих літ, які провів у боях, осів у своїх дідичних селах та Турківщині, зокрема, Ільнику[1].

1907-го від Турки до села вздовж річок Стрий та Завадка була прокладена 16,8-кілометрова вузькоколійна залізнична лінія (600 мм). Згодом приблизно в 1960-х роках вона була закрита.

На фронтах радянсько-німецької війни (1939—1945 рр.) боролись з німецько-нацистськими окупантами 172 жителі села, 37 з них загинули в боях, 84 — нагороджені орденами і медалями. 1957 року в селі встановлено обеліск пам'яті жертв війни.

У радянський період у селі діяли відділення радгоспу ім. XXIII з'їзду КПРС.

Символи села[ред.ред. код]

Герб Ільника: у скошеному зліва на зелене і синє поле щиті — золоте дерево ільм. Герб і прапор Ільника розроблений директором школи Ільницьким Миколою Івановичем у 1995 році. Узгоджений 31 березня 2004 року сесією Ільницької сільської ради 4 скликання № 89.

Прапор Ільника: квадратне полотнище, що складаєтся з двох рівновелииких смуг — верхньої зеленої та нижньої синьої, з кутів від древка до середини полотнища йде клин, розділений горизоньально на синій(верхній) і жовтій (нижній)трикутника. Зелене і синє поля герба і прапора символізують природні багатства села — ліси(зелене)і води (синє).

Герб і прапор села Ільник розробив директор школи Ільницький Микола Іванович.

Церква[ред.ред. код]

Церква святої Параскеви Турківської постала у 1928-1933 рр. Мурована, споруджена за проектом львівського архітектора Олександра Пежанського. Розташована на цвинтарі посеред села. Хрещата в плані, споруджена в неукраїнському стилі. Орієнтована вівтарем на схід. Складається з широкої квадратної нави з прямокутними укороченими бічними раменами, гранчастого вівтаря з двома прямокутними захристіями по боках та прямокутного бабинця, оточеного з трьох сторін арковим підсінням. Нава увінчана цибулястою банею на світловому восьмериковому барабані та прикрашена такими ж меншими наріжними банями. Вівтар накритий п'ятисхилим дахом, бічні рамена — трисхилими, бабинець — двосхилим. Стіни муровані з тесаного каменю, нетиньковані, завершені профільним ґзимсом. Віконні прорізи різної форми, декоровані муруванням з тесаного каменю іншого ґатунку. Підсіння тиньковані і білені.

У Ільнику ще стоїть напівзруйнована каплиця Матері Божої Параманної (1932-1933 рр.).

Господарство[ред.ред. код]

У радянські часи існував деревообробний цех, лісництво, п'ять магазинів і їдальня.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Середня й початкова школи, народний дім на 200 осіб, дві бібліотеки, туберкульозне відділення районної лікарні, будинок побуту, відділення зв'язку.

Персоналії[ред.ред. код]

Джерела та посилання[ред.ред. код]

  1. Nowak L. Błażewski (Błażowski) Marcin // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa]], 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 132; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304032910. (пол.)