Ісаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ісаї
Isay.png
Герб
Львiвщина Туркiвського р-ну, с. Iсаiв, Михайлiвська ц-ва 1663 року (1).jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Турківський район
Рада/громада Ісаївська сільська рада
Код КОАТУУ 4625583401
Основні дані
Засноване 1459
Населення 939
Площа 4,2 км²
Густота населення 223,57 осіб/км²
Поштовий індекс 82520
Телефонний код +380 3269
Географічні дані
Географічні координати 49°13′36″ пн. ш. 23°06′51″ сх. д. / 49.22667° пн. ш. 23.11417° сх. д. / 49.22667; 23.11417Координати: 49°13′36″ пн. ш. 23°06′51″ сх. д. / 49.22667° пн. ш. 23.11417° сх. д. / 49.22667; 23.11417
Середня висота
над рівнем моря
568 м
Водойми р. Стрий
Найближча залізнична станція Явора
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради с. Ісаї
Карта
Ісаї. Карта розташування: Україна
Ісаї
Ісаї
Ісаї. Карта розташування: Львівська область
Ісаї
Ісаї
Ісаї. Карта розташування: Турківський район
Ісаї
Ісаї

Ісаї у Вікісховищі?

Іса́ї (Ісаїв) — село в Україні, в Турківському районі Львівської області. Населення становить 939 осіб (2001 рік). Орган місцевого самоврядування — Ісаївська сільська рада.

Географія[ред.ред. код]

Село розкинулося на берегах річки Стрий, за 6 км від залізничної станції Явора та за 14 км від Турки. Біля Ісаїва проходить дорога Турка-Східниця-Дрогобич.

На південно-східній околиці села річка Лапш впадає у Стрий.

Історія[ред.ред. код]

Ісаїв виник у другій половині XV ст. (перша друкована згадка датується 1459 роком). За переказами старожилів, назва села походить від імені священика-знахаря Ісая Дудзинського.

У 1825 році селяни повстали проти пана, зруйнувавши його садибу.

У 1921 року в селі проживало 1668 осіб.

Участь у Радянсько-німецькій війні брали 135 селян, з них 44 загинули. У пам'ять про жертв посеред села встановлено обеліск.

Церква[ред.ред. код]

На пагорбі в центрі села розташована дерев'яна церква святого архангела Михаїла, збудована 1663 року майстром Іллею Пантелимоном[1]. Після того церква пережила реконструкцію 1801 року. Будівля належить до небагатьох нині зразків церкви з криласом. Складається з квадратної нави, гранчастого вівтаря та прямокутного бабинця. З півдні й півночі нави, при її східній стіні, прилягають крихітні криласи, сховані під піддашшям. Всі об'єми завершені восьмериковими верхами (над навою з одним заломом), увінчаними цибулястими банями з невеликими ліхтарями і маківками з хрестами. Над бабинцем на другому ярусі влаштована емпора з відкритою аркадогалереєю. Оперізує церкву широке піддашшя оперте на різьблених стовпах. Тепер простір перед бабинцем перетворений на закритий ґанок. Стіни надопасання і восьмериків кожуховані ґонтами. Дахи, піддашшя та бані також вкриті ґонтами.

Разом із дзвіницею, що датується 1722 роком, церква входить до пам'яток архітектури національного значення. Дзвіниця давніше слугувала брамою для входу на церковне подвір'я. Це квадратна в плані чотириярусна будівля, у якої перший ярус зрубний, а верхні — стовпові. Другий четвериковий ярус з підсябиттям має відкриту аркадову галерею. Третій і четвертий яруси — восьмибічні, теж з аркадовими галереями. Дзвіниця покрита восьмибічним ґонтовим стіжком.

У 1938 році завершене будівництво нової мурованої церкви св. архангела Михайла, за проектом Євгена Нагірного. По Другій світовій війні церква використовувалась як колгоспний склад. А у 1990 році вона оновлена й освячена.

Господарство[ред.ред. код]

У часи СРСР діяло відділення яворського радгоспу «Комсомолець». Напрямок господарства м'ясо-молочний, хоча на полях вирощували льон-довгунець. Ісаїв є центром однойменного лісництва[2].

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Восьмирічна школа, народний дім на 200 місць, бібліотека, 2 ФАПи, дитсадок.

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Михайлівська ц-ва
Михайлівська ц-ва

Примітки[ред.ред. код]

  1. Бондаренко Р. І. Георгіївська церква // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 85. — ISBN 966-00-0405-2.
  2. Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область/ — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — стор. 694