Лотар Ґалль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лотар Ґалль
нім. Lothar Gall
Народився3 грудня 1936(1936-12-03)
Льотцен, Східна Пруссія
Помер20 червня 2024(2024-06-20) (87 років)
Вісбаден, Німеччина
ПохованняNordfriedhofd
ГромадянствоНімеччина Німеччина
Національністьнімець
Діяльністьісторик
Галузьісторія[1]
Відомий завдякиОтто фон Бісмарк
Alma materМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Знання мовнімецька[2][3]
ЗакладВільний університет Берліна, Франкфуртський університет і Гіссенський університет
ЧленствоБаварська академія наук і Геттінгенська академія наук
БатькоФранц Ґалль
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Гессенський орден За заслуги
Гессенський орден За заслуги
Премії«Премія Бальцана» (1993)
«Премія Лейбніца» (1988)
«Медіа-премії Герберта Квандта» (1990)

Лотар Ґалль (нім. Lothar Gall; 3 грудня 1936, Льотцен, Східна Пруссія, нині Польща — 20 червня 2024[4]) — німецький історик. Лауреат Премії Бальцана (1993), Лейбніца (1988) та медіа-премії Герберта Квандта (1990). Лицар Ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» та Гессенського ордена «За Заслуги»[5].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Лотар Ґалль народився 3 грудня 1936 року в Льотцені, Східна Пруссія (нині Польща). У 1944 році разом із сім'є переїхав у Мюнхен. Його батько Франц Ґалль — генерал-лейтенант Вермахту, загинув 27 грудня 1994 року в Местре Італія.

У Баварії Лотар Ґалль навчався до четвертого класу, потім переїхав у Баден-Вюртемберг до школи-інтернат в місті Залем, де вчився ще дев'ять років.

У 1956 році вступив до Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана. Тут він вивчав історію, німецьку та романську філологію. Закінчив університет у 1960 році. Захистив дисертацію. У дисертації Ґалль досліджує політичну думку Бенджамена Константа та його вплив на Доберезневий період у Німеччині.

З 1960 до 1962 року в Інституті європейської історії Лейбніца. З 1962 року в Кельнському університеті, де у 1967 році отримує ступінь габілітованого доктора історії.

У 1968 році Лотар Ґалль професор історії Гіссенського університету. З 1972 року професор Вільного університету Берліна.

З 1975 до 2005 року Лотар Ґалль був професором історії Університету Ґете.

Лотар Ґалль був редактором «Історичного часопису» (нім. «Historische Zeitschrift») з 1975 до 2015 року.

З 1989 року член Баварської академії наук, у 1997—2012 роках член Історичною комісії Баварської академії наук.

Член Геттінгенської академії наук. Лотар Ґалль є головою Історичної комісії Франкфурта.

З 1992 по 1996 рік Лотар Ґалль очолював Асоціацію істориків Німеччини.

Лотар Ґалль автор фундаментальної біографії Бісмарка.

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Benjamin Constant. Seine politische Ideenwelt und der deutsche Vormärz, Steiner, Wiesbaden 1963 ISSN 0537-7919
  • Der Liberalismus als regierende Partei. Das Großherzogtum Baden zwischen Restauration und Reichsgründung Steiner, Wiesbaden 1968
  • Bismarck. Der weiße Revolutionär. Propyläen-Verlag, Frankfurt am Main u. a. 1980, ISBN 3-549-07397-6
  • Europa auf dem Weg in die Moderne. 1850—1890. Oldenbourg, München u. a. 1984, ISBN 3-486-49771-5
  • Bismarck. Lebensbilder. Lübbe, Bergisch Gladbach 1990, ISBN 3-7857-0569-7.
  • Bürgertum in Deutschland. Siedler, Berlin 1989, ISBN 3-88680-259-0
  • Bismarck. Ein Lebensbild. Lübbe, Bergisch Gladbach 1991, ISBN 3-7857-0599-9.
  • «Der hiesigen Stadt zu einer wahren Zierde und deren Bürgerschaft nützlich». Städel und sein «Kunst-Institut». Städelscher Museums-Verein, Frankfurt am Main 1991.
  • Von der ständischen zur bürgerlichen Gesellschaft. Oldenbourg, München 1993, ISBN 3-486-55753-X.
  • Die Germania als Symbol nationaler Identität im 19. und 20. Jahrhundert, in: Nachrichten der Akademie der Wissenschaften Göttingen, I. Philologisch-Historische Klasse 1993, S. 35–88.
  • Die Deutsche Bank. 1870—1995. Beck, München 1995, ISBN 3-406-38945-7.
    • S. 1–135: Die Deutsche Bank von ihrer Gründung bis zum Ersten Weltkrieg 1870—1914.
  • 1848/49. Die Eisenbahn und die Revolution. Deutsche Bahn AG, Berlin 1999.
  • Otto von Bismarck und Wilhelm II. Repräsentanten eines Epochenwechsels?. Otto-von-Bismarck-Stiftung, Friedrichsruh 1999, ISBN 3-933418-03-8.
  • Krupp. Der Aufstieg eines Industrieimperiums. Siedler, Berlin 2000, ISBN 3-88680-583-2.
  • Der Bankier Hermann Josef Abs. Eine Biographie. Beck, München 2004, ISBN 3-406-52195-9.
  • Otto von Bismarck — Bild und Image. Otto-von-Bismarck-Stiftung, Friedrichsruh 2006, ISBN 3-933418-30-5.
  • Walther Rathenau. Portrait einer Epoche. Beck, München 2009, ISBN 978-3-406-57628-7.
  • Wilhelm von Humboldt. Ein Preuße von Welt. Propyläen-Verlag, Berlin 2011, ISBN 978-3-549-07369-8.
  • Franz Adickes. Oberbürgermeister und Universitätsgründer. Societäts-Verlag, Frankfurt am Main 2013, ISBN 978-3-95542-018-5.
  • Das Bismarck-Problem in der Geschichtsschreibung nach 1945. Kiepenheuer & Witsch, Köln u. a. 1971. ISSN 0548-3018
  • FFM 1200. Traditionen und Perspektiven einer Stadt. Thorbecke, Sigmaringen 1994, ISBN 3-7995-1203-9
  • Die Eisenbahn in Deutschland. Von den Anfängen bis zur Gegenwart. Beck, München 1999, ISBN 3-406-45334-1.
  • Krupp im 20. Jahrhundert. Die Geschichte des Unternehmens vom Ersten Weltkrieg bis zur Gründung der Stiftung. Siedler, Berlin 2002, ISBN 978-3-88680-742-0

Література

[ред. | ред. код]
  • Karin Hausen: Geschichte als patrilineare Konstruktion und historiographisches Identifikationsangebot. Ein Kommentar zu Lothar Gall, Das Bürgertum in Deutschland, Berlin 1989. In: L'Homme. Zeitschrift für feministische Geschichtswissenschaft. 8. Jg., 1997, Heft 1, ISSN 1016-362X, S. 109—131.(нім.)
  • Lothar Gall. «Aber das sehen Sie mir nach, wenn ich die Rolle des Historikers und die des Staatsanwalts auch heute noch als die am stärksten auseinanderliegenden ansehe». In: Rüdiger Hohls, Konrad H. Jarausch (Hrsg.): Versäumte Fragen. Deutsche Historiker im Schatten des Nationalsozialismus. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart u. a. 2000, ISBN 3-421-05341-3, S. 300—318, (Interview, online [Архівовано 31 жовтня 2017 у Wayback Machine.]).(нім.)
  • Dieter Hein, Klaus Hildebrand, Andreas Schulz (Hrsg.): Historie und Leben. Der Historiker als Wissenschaftler und Zeitgenosse. Festschrift für Lothar Gall zum 70. Geburtstag. Oldenbourg, München 2006, ISBN 3-486-58041-8.(нім.)
  • Florentine Fritzen: In Urlaub geht er nicht, weder körperlich noch geistig. Frankfurter Freiheit als Gegenstand und Haltung: Der Historiker Lothar Gall wird achtzig Jahre alt. In: Frankfurter Allgemeine Zeitung, 2. Dezember 2016, Nr. 282, S. 11.(нім.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ https://www.faz.net/aktuell/rhein-main/frankfurt/der-historiker-lothar-gall-ist-gestorben-19806635.html
  5. ↑ Hessischer Verdienstorden. Lothar Gall [Архівовано 15 вересня 2015 у Wayback Machine.]. In: Goethe-Universität Frankfurt am Main: Uni-Report, Bd. 40 (2007), 2, S. 18, 11. April 2007.(нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лотар_Ґалль