П'єтро Перуджіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єтро Перуджіно
італ. Pietro Perugino
Pietro Perugino 031.jpg
Автопортрет 1497—1500 рр
При народженні Pietro di Cristoforo Vannucci
Народження 1446(1446)
Чітта-делла-П'єве
Смерть 1523(1523)
  Перуджа
  • чума
  • Національність італієць
    Громадянство Італія
    Діяльність художник
    Напрямок Відродження
    Вплив на Рафаель Санті
    Вчитель Андреа дель Верроккйо[1]
    Твори релігійні картини. портрети

    Commons-logo.svg П'єтро Перуджіно у Вікісховищі?

    П'є́тро Перуджі́но (італ. Pietro Perugino, справжнє ім'я італ. Pietro di Cristoforo Vannucci (1446, Чітта-делла-П'єве біля Перуджі — 1523, Перуджа) — художник доби Відродження в Італії. Малював вівтарні картини, церковні фрески, портрети. Відомий представник Умбрійської школи живопису.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Св. Єронім з двома повішеними
    Містечко Дерута і святі Романео та Рох

    Народився в містечку Чітта делла П'єве, що поблизу Перуджі. Первісне художнє навчання отримав у маловідомого місцевого художника. 1470 року перебрався у Флоренцію, де став учнем і помічником художника і скульптора Андреа Веррокіо. Уславився як майстер фресок.

    Як уславленого майстра 1481 року його викликав до Риму папа Сикст IV, де Перуджіно отримав замову на фрески Сикстинської капели, домової каплиці римських пап на той час. Створив в Римі одну з найкращих своїх фресок — «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру» (Ватикан), що увійшла у всі енциклопедії з мистецтва. Хист до композицій у Перуджіно виявився більшим, ніж у Боттічеллі, фрескові композиції якого хаотичні і перенасичені дрібницями.

    Перуджіно не втримався в Римі і працював на замовах в різних, але малих містах Італії. Мав свою майстерню, куди брав учнів. Найталановитішим серед них був Рафаель.

    В подальші роки відмовився від вивчення натури і працював за давніми зразками та схемами, що погіршило виразність всіх його картин. Порівняння з новими майстрами живопису не витримав, бо його пізня манера була застарілою і провінційно обмеженою.

    Великим недоліком таланту Перуджіно була нездатність передати драматичні і трагічні сторінки життя і біблійних історій, що рясніють насильством і трагедіями. В сценах оплакування мертвого Христа Мадонна або святі у Перуджіно тихо сумують, що не відповідало правді ситуації. Це було контрастом поряд з дійсно правдивими творами Мантеньї або скульптора з Модени Гвідо Маццоні чи скульптора Нікколо дель Арка, сучасників Перуджіно.

    У 1524 році помер у місті Перуджа від чуми, епідемія якої тоді вирувала в місті.

    Портрети Перуджіно[ред. | ред. код]

    Найкращі серед портретів Перуджіно — на фресці Сікстинської капели «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру», але залишилося і декілька його станкових портретів. Майже всі вони чоловічі, мають невеликий розмір і досить інтимну характеристику моделей.

    Портрети Перуджіно вплинули на ранішні портрети геніального Рафаеля, що запозичив у вчителя усе цінне, але пішов далі. Учень виявився сміливішим і талановитішим за вчителя. Особливо вдалим став Портрет невідомого (картина Рафаеля), що належить колекції галереї Боргезе, Рим.

    Мадонни Перуджіно[ред. | ред. код]

    Вівтарі Перуджіно[ред. | ред. код]

    Країни світу, де зберігаються твори Перуджіно[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]

    • Всеобщая история искусств, Т 4, М, «Искусство», 1963 (рос.)
    • Элиасберг Н. «Пьетро Перуджино», М,"Искусство", 1966 (рос.)
    • «Юный художник», № 12, 1991 (рос.)

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]