П'єтро Перуджіно
| П'єтро Перуджіно | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Pietro Perugino | ||||
 | ||||
| Автопортрет 1497—1500 рр | ||||
| При народженні | Pietro di Cristoforo Vannucci | |||
| Народження |
1446 Чітта-делла-П'єве | |||
| Смерть | 1523 | |||
|
Перуджа (Чорна смерть) | ||||
| Національність | італієць | |||
| Країна | Італія | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | Відродження | |||
| Вплив на | Рафаель Санті | |||
| Вчитель | Андреа дель Верроккйо[1] | |||
| Відомі учні | Рафаель Санті і Girolamo Gengad | |||
| Твори | релігійні картини. портрети | |||
|
| ||||
 П'єтро Перуджіно у Вікісховищі | ||||
П'є́тро Перуджі́но (італ. Pietro Perugino, справжнє ім'я італ. Pietro di Cristoforo Vannucci (1446, Чітта-делла-П'єве біля Перуджі — 1523, Перуджа) — художник доби Відродження в Італії. Малював вівтарні картини, церковні фрески, портрети. Відомий представник Умбрійської школи живопису.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в містечку Чітта делла П'єве, що поблизу Перуджі. Первісне художнє навчання отримав у маловідомого місцевого художника. 1470 року перебрався у Флоренцію, де став учнем і помічником художника і скульптора Андреа Верроккйо. Уславився як майстер фресок.
Як уславленого майстра 1481 року його викликав до Риму папа Сикст IV, де Перуджіно отримав замову на фрески Сикстинської капели, домової каплиці римських пап на той час. Створив в Римі одну з найкращих своїх фресок — «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру» (Ватикан), що увійшла у всі енциклопедії з мистецтва. Хист до композицій у Перуджіно виявився більшим, ніж у Боттічеллі, фрескові композиції якого хаотичні і перенасичені дрібницями.
Перуджіно не втримався в Римі і працював на замовах в різних, але малих містах Італії. Мав свою майстерню, куди брав учнів. Найталановитішим серед них був Рафаель.
В подальші роки відмовився від вивчення натури і працював за давніми зразками та схемами, що погіршило виразність всіх його картин. Порівняння з новими майстрами живопису не витримав, бо його пізня манера була застарілою і провінційно обмеженою.
Великим недоліком таланту Перуджіно була нездатність передати драматичні і трагічні сторінки життя і біблійних історій, що рясніють насильством і трагедіями. В сценах оплакування мертвого Христа Мадонна або святі у Перуджіно тихо сумують, що не відповідало правді ситуації. Це було контрастом поряд з дійсно правдивими творами Мантеньї або скульптора з Модени Гвідо Маццоні чи скульптора Нікколо дель Арка, сучасників Перуджіно.
У 1524 році помер у місті Перуджа від чуми, епідемія якої тоді вирувала в місті.
Портрети Перуджіно[ред. | ред. код]
Найкращі серед портретів Перуджіно — на фресці Сікстинської капели «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру», але залишилося і декілька його станкових портретів. Майже всі вони чоловічі, мають невеликий розмір і досить інтимну характеристику моделей.
Портрети Перуджіно вплинули на ранішні портрети геніального Рафаеля, що запозичив у вчителя усе цінне, але пішов далі. Учень виявився сміливішим і талановитішим за вчителя. Особливо вдалим став Портрет невідомого (картина Рафаеля), що належить колекції галереї Боргезе, Рим.
Портрет невідомого юнака
Христос передає ключі від Раю Апостолу Петру, 1480-82 рр. Ватикан, Сікстинська капела
Портрет невідомого, Галерея Уффіці
Мадонни Перуджіно[ред. | ред. код]
Вівтарі Перуджіно[ред. | ред. код]
Мадонна зі Св. Іваном Хрестителем та Св. Себастьяном
Мадонна зі Св. Розою та Катериною Олександрійською
Мадонна з Апостолом Петром, Євангелістом Іваном, Іваном Хрестителем та Апостолом Павлом
Країни світу, де зберігаються твори Перуджіно[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Всеобщая история искусств, Т 4, М, «Искусство», 1963 (рос.)
- Элиасберг Н. «Пьетро Перуджино», М,"Искусство", 1966 (рос.)
- «Юный художник», № 12, 1991 (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
|
