Луцій Постумій Альбін (консул 173 року до н. е.)
| Луцій Постумій Альбін | |
|---|---|
| лат. L. Postumius A.f.A.n. Albinus | |
| Народився |
невідомо Стародавній Рим |
| Помер |
після 167 до н. е. невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Діяльність | політик, державний і військовий діяч |
| Суспільний стан | патрицій[1] |
| Посада | консул |
| Термін | 173 рік до н. е. |
| Попередник | Спурій Постумій Альбін Павлул |
| Наступник | Гай Попіллій Ленат |
| Рід | Постумії |
| Батько | Авл Постумій Альбін |
| Мати | невідомо |
| Брати, сестри | Спурій Постумій Альбін Павлул[1][1] і Авл Постумій Альбін Луск[1][1] |
Луцій Постумій Альбін (лат. Lucius Postumius Albinus; ? — після 167 до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 173 року до н. е.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з патриціанського роду Постуміїв. Про молоді роки немає відомостей.
У 180 році до н. е. став претором. Після чого у 179 році до н. е. як провінцію отримав Дальню Іспанію. Під час своєї каденції воював проти племен ваккеїв та лузітан. За свої успіхи отримав право на тріумф від римського сенату.
У 173 році до н. е. його обрано консулом разом з Марком Попіллієм Ленатом. Спочатку його було відправлено до Кампанії, щоб врегулювати земельні відносини. Під час своєї каденції відновив свято Флоралії. Вслід за цим відправився до Лігурії.
У 171 році до н. е. був одним з посланців до Массініси та Карфагену щодо врегулювання конфліктів між ними, а також отримання військової підтримки у війні проти Македонії. У 169 році до н. е. висунув свою кандидатуру на посаду цензора, проте програв вибори.
У 168 році до н. е. його призначено військовим трибуном при консулі Луції Емілі Павло у війні з Персеєм, царем Македонії. Звитяжно бився у вирішальній битві при Підні. Остання згадка про Альбіна датується 167 роком до н. е.
Джерела[ред. | ред. код]
- Friedrich Münzer: Postumius 41). // Paulys Realenzyklopädie der klassischen Altertumswissenschaft. Bd. XXII 1, Sp. 914—918. (нім.)
