Гней Доміцій Агенобарб (консул 162 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Domitia 1 1960202.jpg
Гней Доміцій Агенобарб
лат. Gnaeus Domitius Ahenobarbus
Народився 210 до н. е.
Помер 162 до н. е.
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Посада консул Римської республіки[d] і Senator of the Roman Republic[d]
Батько Гней Доміцій Агенобарб
Діти Гней Доміцій Агенобарб[1] і Гней Доміцій Агенобарб (понтифік)

Гней Домі́цій Агеноба́рб (210 — після 162 року до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, консул-суфект 162 року до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду нобілів Доміціїв. Син Гнея Доміція Агенобарба, консула 192 року до н. е.

З 189 до 180 року до н. е. обіймав посаду монетарія. У 170 році до н. е. обрано претором. У 169 році до н. е. за рекомендацією консула Луція Емілія Павла сенат включив Агенобарба до складу комісії з розслідування стану армії та військової ситуації в Греції та Македонії. У 167 році до н. е. став членом комісії децемвірів, які допомагали Емілію Павлу з облаштуванню справ у Македонії. Тоді ж відправився до Ахаї, де викликав ахейських очільників до Риму.

У 162 році до н. е. обрано консулом-суфектом разом з Публієм Корнелієм Лентулом після того, як обрані консули — Публій Корнелій Сціпіон Назіка Коркул та Гай Марцій Фігул — склали свої повноваження через релігійні помилки, які були допущені при їхньому обрані. Подальша його доля невідома.

Родина[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Smith, William (1867), «Gnaeus Domitius Ahenobarbus (2)», // Smith, William, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1, Boston: Little, Brown and Company, pp. 84 (англ.)
  • Тит Лівій. XLIV 18, 5—6; 19, 2; 20, XLV 17, 2—3; 31, 9—11. (лат.)
  1. Любкер Ф. Domitii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 427–429.