Луцій Емілій Павло Македонський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Луцій Емілій Павло Македонський (лат. Lucius Aemilius Paulus Macedonicus, 229 - † 160 рр. до н. е.) — державний діяч Стародавнього Риму, двічі консул, видатний воєначальник.

Родина[ред.ред. код]

Луцій Емілій Павло Македонський народився близько 229 р. до н. е. Його батьком був Луцій Емілій Павло, консул, якого було вбито у битві при Каннах у 216 р. до н. е. Луцій Емілій походив з родини Еміліїв Павлів, гілки давнього патриціанського роду Еміліїв. Вплив цього роду був неосяжним, зокрема завдяки його вдачі та союзу з Корнеліями Сципіонами. Луцій Емілій Павло Македонський був батьком Сципіона Еміліана Африканського та братом Емілії Терції, дружини Сципіона Африканського

Рання кар'єра[ред.ред. код]

До 195 р. до н. е. тричі обирався військовим трибуном, був квестором. У 194 р. до н. е. був призначений одним з триумвірів для заснування колонії в Кротоні. Після завершення військової служби, Емілій Павло у 193 р. до н. е. був обраний curule aedile — курульним еділом, вигравши вибори у 12 суперників. На цій посаді, разом з колегою Марком Лепідом, засудив низку скотопромисловців за зловживання суспільними землями та на стягнені кошти прикрасив храм Юпітера, побудував два портика. Близько 192 р. увійшов до колегії авгурів.

Наступним кроком у його cursus honorum було обрання претором у 191 р. до н. е. Під час перебування на цій посаді Павло відправився до провінції Іспанія, де у 190-189 рр. отримав проконсульські повноваження. У 191-189 рр. до н. е. воював проти лузитанів, спочатку зазнав поразки у битві при Ліконі, але потім одержав вирішальну перемогу та відновив порядок у провінції, проявивши при цьому справедливісь та безкорисливість.

У 189 р. до н. е. Емілій Павло увійшов до складу комісії з десяти легатів для розгляду азіатських справ і укладання мирного договору з царем Антіохом. Ця комісія протистояла проконсулу Гнею Манлію Вульсону, який провокував конфлікт з Антіохом та самочинно розв'язав війну проти галатів. У 187 р. до н. е. Емілій Павло від імені комісії виступив порти надання йому тріумфа.

Повернувшись до Риму, Емілій Павло почав добиватися консульства, але тричі програвав вибори. Вперше Луція Емілія Павла обрали консулом у 182 р. до н. е.; другим, молодшим консулом став Гней Бебій Тамфіл. Обидва коснули відправилися до Лігурії, де вдало вели воєнні дії. У 181 р. до н. е. їх повноваження були продовжені, і Павло відправився у похід проти лігурійців-інгавнів. він повність підкорив цей народ, зруйнував їхні укріплення та зхопив кораблі. Після повернення до Риму отримав тріумф.

Через деякий час Луцій Емілій Павло намагався добитися другого консульства, але зазнав невдачі і на деякий час присвятив себе вихованню дітей. У 171 р. до н. е. входив до складу комісії з розслідування здирства римських намісників у Дальній Іспанії, але, з чуток, сам перешкоджав засудженню звинувачуваних.

Луцій Емілій Павло та Македонія[ред.ред. код]

Третя Македонська війна розпочалася у 171 р. до н. е., коли македонський цар Персей розбив римську армію під керівництвом Публія Ліцинія Красса у битві при Калліцині. Протягом двох років війна точилася з перемінливим успіхом для обох сторін, аж поки у 168 р. до н. е. консулом не було вдруге обрано Луція Емілія Павла. В якості консула він був призначений Сенатом для вирішення македонського питання. Здійснивши усі необхідні приготування до війни, навесні Павло відплив до Македонії до римської армії, яка перебувала коло Геракліона. За допомогою обхідного маневру він змусив македонське військо відступити до Підни і там 22 червня 168 р. до н. е. здобув переконливу перемогу. Цар Персей втік до Самофракії, але незабаром здався римлян у полон і був доставлений до Емілія Павла. Третю Македонську війну було завершено.

У 167 р. до н. е. Павло залишився у Македонії на посаді проконсула; здійснив подорож до Греції. Разом з комісією децемвирів врегулював справи в Македонії та Греції, задовольнив скарги грецьких держав-союзників, та, аби показати приклад, наказав вбити 500 македонців, відомих своєю прихильністю царю Персею. Також він відправив багато людей у вигнання до Італії та конфіскував їх скарб в ім'я Риму, але згідно з Плутархом, забрав значну частину трофеїв собі.

При поверненні до Риму у 167 р. до н. е., солдати були незадоволені своєю долею награбованого, тому, щоб задовольнити їх, Емілій Павло вирішив зробити зупинку в Епірі, країні, яка підозрювалася у симпатіях до Македонії. Хоча в Епірі вже було відновлено мир, Павло, згідно з наказом Сенату, віддав на пограбування 70 його міст; 150 000 людей були захоплені в рабство і країна залишилася спустошеною.

Повернення Павла до Риму було розкішним. Захопивши нечувану здобич у Македонії та Епірі та полонивши самого македонського царя, Емілій Павло мав ефектний тріумф, попри те, що його солдати були незадоволені рішенням командувача повністю передати казну Персея державі і намагалися завадити призначенню його тріумфа. Проте тріумф все ж таки відбувся 28 листопада-30 листопада 167 р. до н. е. Здобич у македонській війні була настільки великою, що в Римі з того часу припинилося стягнення трибуту. Як жест визнання, Сенат нагородив Луція Емілія Павла когноменом (прізвиськом) Македонський (Macedonicus). То була вершина його кар'єри. У 164 р. до н. е. Емілій Павло обіймав посаду цензора. У 162 р. до н. е. вірогідно був інтеррексом. Наприкінці життя Луцій Емілій Павло Македонський важко хворів і помер у 160 р. до н. е.

Нащадки Луція Емілія Павла Македонського[ред.ред. код]

Вперше Луцій Емілій Павло одружився з Папірією Масонією, донькою консула 231 р. до н. е. Гая Папірія Масона, з якою він згодом розлучився з невідомої причини. Від цього шлюбу в нього залишилися четверо дітей: два сина та дві доньки. Старша донька, Емілія Павла Перша, вірогідно, стала дружиною сина Марка Порція Катона, а молодша, Емілія Павла Секунда, вийшла заміж за Елія Туберона, багатія з плебейської родини. Згідно з римськими істориками, Емілій Павло розлучився з дружиною, коли їх молодший син був ще дитиною, звідси розлучення мало місце у 183-182 рр. до н. е. попри це, його було обрано консулом у 182 р. до н. е. тоді Павло одружився вдруге, ім'я його другої дружини невідоме. У цьому шлюбі народилося ще двоє синів, старший народився близько 181 р. до н. е., а молодший — близько 176 р. до н. е. Також, в Емілія Павла, вірогідно, народилася ще одна донька, Емілія Терція.

Приблизно між 175 та 170 рр. до н. е. він віддає двох старших синів на всиновлення до інших родин: старший всиновлюється Квінтом Фабієм Максимом і стає Квінтом Фабієм Максимусом Еміліаном, вступаючи таким чином до роду Фабіїв. Молодший син, який, вірогідно, спершу носив ім'я Луцій, був всиновлений своїм же двоюрідним братом Публієм Корнелієм Сципіоном, старшим сином і спадкоємцем Сципіона Африканського, і став Публієм Корнелієм Сципіоном Еміліаном.

Після того, як старші сини були всиновлені двома найвпливовішими патриціанськими родинами Риму, Емілій Павло розраховував на те. що двоє молодших продовжать його династію, але сподівання були марними. Обидва сини померли ще у дитинстві, один за одним, в той час, коли Павло святкував свій тріумф. За Полібієм, старшому з цих дітей було 14, а молодшому 9 років; їх імена в історії не збереглися.

Після смерті Емілія Павла його сини Квінта Фабій Максим Еміліан та Публій Корнелій Сципіон Еміліан отримали його майно у спадок згідно із заповітом, хоча юридично вони вже не належали до родини Еміліїв Павлів; Сципіон віддав свою частку старшому братові, оскільки той був менш заможний. Друга дружина Емілія Павла (її ім'я залишилося невідомим) забрала свій посаг, продавши деяке майно чоловіка (Лівій та Полібій стверджують, що Павло помер відносно бідним, і що його здобич після македонської кампанії була невеликою).

Із смертю Луція Емілія Павла Македонського лінія Еміліїв Павлів згасла, хоча двоє нащадків і вижили. Старший, Фабій Еміліан, згодом став консулом і мав щонайменше одного сина, який в свою чергу у 121 р. до н. е. став консулом Фабієм Аллобрігіком. Молодший, відомий під іменем Сципіона Еміліана, помер, не залишивши нащадків. З-поміж дочок старша була матір'ю двох консулів, а молодша донька - матір'ю консула Квінта Елія Туберона.

Див. також[ред.ред. код]

Третя Македонська війна Битва при Підні

Джерела[ред.ред. код]