Людвіг Персіус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людвіг Персіус
нім. Ludwig Persius
Ludwig Persius.jpg
Народився 15 лютого 1803(1803-02-15)[1][2][3]
Потсдам, Королівство Пруссія[1]
Помер 12 липня 1845(1845-07-12)[1][2][3] (42 роки)
Потсдам, Королівство Пруссія, Німецький союз[1]
Поховання Bornstedt Cemetery[d]
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Діяльність архітектор
Вчителі Карл Фрідріх Шинкель
Володіє мовами німецька[2]
Magnum opus Church of the Redeemer[d] і Церква миру
Посада Придворний художник
Родичі Hermann Ludwig Sello[d], Samuel Ludwig Sello[d], Friedrich Sellow[d] і Emil Sello[d]
Діти Reinhold Persius[d]

Людвіг Персіус (нім. Ludwig Persius; , Потсдам 15 лютого  1803Потсдам — 12 липня 1845, Потсдам) — прусський архітектор, учень Карла Фрідріха Шинкеля.

Персіус був асистентом у Шинкеля при зведенні палацу Шарлоттенгоф і Римських купалень в парку Сансусі в Потсдамі. Він також брав участь у створенні «Великого фонтану», Фріденскірге, Оранжерейного палацу і оглядової вежі на горі Руїненберг навпроти палацу СанСусі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Людвіг Персиус відвідував школу та гімназію в Потсдамі. У 18171819 роках він працював помічником інспектора будівельного Готтхільфа Хеккера і був членом професійного об'єднання теслярів. У 1819 році він поступив вчитися на землеміра в берлінську архітектурну академію і в березні 1821 року здав іспит на землеміра. Починаючи з 1821 року Персіус працював в Потсдамі в якості контролера на будівництві, в тому числі під керівництвом Карла Фрідріха Шинкеля на будівництві палацу і церкви в маєтку графа Потоцьких поблизу Кракова. У 1824 році Персіус вступив в союз архітекторів. В якості виконавчого архітектора Персіус працював у Шинкеля в Глініке. У 1826 році Людвіг Персіус здав іспит на архітектора в берлінській архітектурної академії і отримав посаду будівельного контролера в Шарлоттенгофі.

У 1829 році Персіус був призначений будівельним інспектором при королівському уряді в Потсдамі. У 1833 році він отримав перше самостійне замовлення на переобладнання декоративних млинів поблизу Римських купалень під житловий будинок для садівника Хандмана. У 1834 році Людвіг Персіус став королівським придворним будівельним інспектором.

У 1840 році Персіус відправився в поїздку по Рейну і відвідав Гайдельберг і Бахарах, а також замок Штольценфельс і фортецю Еренбрайтштайн. У 1841 році Персіус подався у Париж, побувавши по дорозі в Мюнхені, Страсбурзі, Андернаху, Ремагені, Бад-Годесберзі і Кельні. У 1842 році відбулася ще одна поїздка Персіуса, в ході якої він відвідав монастир Ленін, Корін, Галле та Ерфурт.

У 1841 році Фрідріх-Вільгельм IV призначив Персіуса придворним архітектором. У 1842 році Персіус став радником з питань будівництва. В 18431844 роках Персіус працював у Бад-Мускау за замовленням князя Германа фон Пюклера-Мускау.

У 1843 році Персіус знову відправився подорожувати по Рейну і відвідав Бінген, Бад-Годесберг і Трір. У 1844 році Персіус відправився в Бад-Мускау і Голландію. В 1845 році він побував в Італії, проїхавши через Нім, Марсель, Геную, Рим, Неаполь, Віченцу, Падую, Венецію та Флоренцію.

В останні роки Людвіг Персіус працював над палацом Бабельсберг в Потсдамі. 12 липня 1845 року Людвіг Персіус помер і був похований на Борнштедтському кладовищі в Потсдамі.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Eva Börsch-Supan: Ludwig Persius. Das Tagebuch des Architekten Friedrich Wilhelms IV. Deutscher Kunstverlag, München 1980, ISBN 978-3-422-00718-5
  • Sabine Bohle-Heintzenberg / Manfred Hamm: Ludwig Persius. Architekt des Königs. Gebrüder Mann Verlag 2002, ISBN 978-3-7861-1713-1
  • Ludwig Persius — Architekt des Königs, Baukunst unter Friedrich Wilhelm IV.. Hrsg. von der Stiftung Preußische Schlösser und Gärten Berlin-Brandenburg, Potsdam 2003, ISBN 978-3-7954-1586-0
  • Hillert Ibbeken: Ludwig Persius — Das architektonische Werk heute / The Architectural Work Today. Edition Axel Menges 2005, ISBN 978-3-932565-46-5
  • Andreas Meinecke (Bearb.): Ludwig Persius. Bauberichte, Briefe und architektonische Gutachten. Eine kommentierte Quellenedition. Hrsg. von der Stiftung Preußische Schlösser und Gärten Berlin-Brandenburg. Deutscher Kunstverlag, München 2006, ISBN 3-422-06634-9