Войцех М'ясковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
М'ясковський Войцех
Помер бл. 1654
Країна  Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність дипломат
Посада посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Q65720863?, підкоморій львівськийd, Q65729045? і Q106203505?
Рід Q63532435?
У шлюбі з Саломея Дідушицька
Діти Andrzej Miaskowskid

Во́йцех М'яско́вський на Маріанові герба Бонча[1] (? — 1650) — польський шляхтич, урядник, дипломат Королівства Польського. Старший брат Лукаша М'ясковського.

Біографія[ред. | ред. код]

Син Анджея М'ясковського та його дружини Анни Пйотровської. Можна припустити, що у 1602 році навчався в Познані. Став придворним короля Сигізмунда ІІІ Вази, у 1607 році виконував його доручення. Брав участь у війні з московитами 1609—1610 років, потім супроводжував як пристав московських послів до Кам'янки-Струмилової. Брав участь у битві під Оринином восени 1618 року.

В лютому 1649 року разом з Адамом Кисілем входив до польської урядової комісії, що вела у Переяславі переговори з Богданом Хмельницьким і козацькою старшиною. Залишив щоденник з описом цих переговорів, який є цінним джерелом з дипломатичної історії національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького. Щоденник вперше опублікував Юліан Урсин Нємцевич в 1822 році.

Після захоплення Києва був висланий коронним гетьманом Миколаєм Потоцьким для проведення перемовин з Богданом Хмельницьким до Білої Церкви.[2]

Посади: підстолій (1621) та стольник подільський (з 1625 року), підкоморій львівський (з 1637 року), староста копайгородський.

Від 1635 року державив кілька сіл у Руському воєводстві (Хмелів, Могильниця, Романівка, Волиця Торгова). Мав посаду старости у Копайгороді (Подільське воєводство).

Критикував своїх «товаришів», які об'їдали галичан, не спішили на фронт.

Нещасливе місто і земля та — і так уже обернена в чистий попіл! Видерти від умираючого з голоду хліб з кори букової печений, вола останнього взяти, жінку з кошулі обдерти, а з самого шкіру здерти — така безбожність наша, чи наших.[3]

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — Катажина Хотецька. Друга — Саломея Дідушицька. Від першого шлюбу мав двох синів — Александра (чесника подільського), Анджея і дочку Уршулу, в другому шлюбі — дочку Гелену.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 115. (пол.)
  2. Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 369.
  3. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IX—1. — С. 183.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]