Дідушицькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
POL COA Sas I.svg

Дідушицькі (Дзєдушицькі, пол. Dzieduszyccy) гербу Сас — давній боярський, потім руський шляхетський рід Королівства Польського, одна з ліній якого в 1776 році отримала титул графів Священної Римської імперії. Івашко згаданий у грамоті князя Федора Любартовича від 6 січня 1411 року, виданій у Жидачеві стосовно села Облазниця[1]. У документах 1479 р. Яцько — дідич села Дідушичі.

Родинні корені Дідушицьких походять від руських бояр Дідушичів, які оселилися на Стрийщині у XV ст. Сьогодні біля Стрия є два села — Великі Дідушичі та Малі Дідушичі, які несуть пам'ять про своїх засновників.[2]

Багато представників роду були хрещені, вінчані, поховані в костелах у Соколові, Жукові[3].

Після Другої світової війни Дідушицькі втратили всі свої маєтки в Україні та Польщі. 1907 р. Дідушицькі організували родовий союз, який існує в Польщі донині. Нащадки роду Дідушицьких живуть тепер переважно у Польщі, а також у Франції, Іспанії, Англії, Україні, Бразилії, США, Канаді.

У сучасній Польщі не існує популярнішого прізвища, ніж Дідушицький. Це ім'я символізує аристократичний маєстат нації, а перший наклад генеалогічної монографії професора Краківської педагогічної академії Казімежа Карольчака «Dzieduszyccy. Dzieje rodu. Linia poturzycko-zarzecka» («Дідушицькі. Історія роду. Лінія потурицько-заріцька») — розійшовся впродовж року й отримав нагороду Міністерства освіти Польщі як найкраща праця в галузі генеалогії 2001 року[4].

Відомі представники[ред. | ред. код]


Палаци Дідушицьких[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Akta grodzkie i ziemskie… — Т. III. — S. 165, 271. (лат.), (пол.)
  2. Zaxid.net. Від колекції графа Дідушицького до сучасного природознавчого музею. ZAXID.NET. Процитовано 2016-06-17. 
  3. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 17.
  4. Львівська газета. — 2005. — 17 червня.
  5. а б в Boniecki, s. 167.
  6. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 37.
  7. Boniecki, s. 168.
  8. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 54.
  9. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1868. — Т. 1. — S. 39.
  10. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 63—64.
  11. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 114. (пол.)
  12. у тексті пол. przedał
  13. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 69—71.
  14. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 91—97.
  15. а б в г Boniecki, s. 169.
  16. а б в г д е Boniecki, s. 170.
  17. Tyrowicz M. Dzieduszycki Izydor (1842—1888) // Polski Słownik Biograficzny. — T. VI. — S. 108—109.
  18. S. 426.
  19. Dzwonkowski W. Dzieduszycki Antoni Bazyli (1757—1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI. — S. 106—107. (пол.)
  20. [1]
  21. Tłumacz, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 348. (пол.)
  22. Sokołów 3.) S. // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.) — S. 32. (пол.)
  23. Przyboś A. i Przyboś K. Miaskowski (Miastkowski) Wojciech z Miaskowa herbu Leliwa (zm. ok. 1654) // Polski słownik biograficzny. — T. XX. — S. 548. (пол.)
  24. Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1: Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 310—311. (пол.)
  25. Jarczowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.) — S. 448. (пол.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]