Дідушицькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
POL COA Sas I.svg

Дідушицькі (Дзєдушицькі, пол. Dzieduszyccy) гербу Сас — давній боярський, потім руський шляхетський рід Королівства Польського. Івашко згаданий в грамоті князя Федора Любартовича від 6 січня 1411 року, виданій у Жидачеві стосовно села Облазниця.[1] У документах 1479 р. — Яцько — дідич села Дідушичі.

Багато представників роду були хрещені, вінчані, поховані в костелах Соколова, Жукова.[2]

Після Другої світової війни Дідушицькі втратили всі свої маєтки в Україні та Польщі.

В 1907 р. Дідушицькі організували родовий союз, який існує в Польщі донині.

Нащадки роду Дідушицьких живуть тепер переважно у Польщі, а також у Франції, Іспанії, Англії, Україні, Бразилії, США, Канаді.

У сучасній Польщі не існує популярнішого прізвища, ніж Дідушицький. Це ім'я символізує аристократичний маєстат нації, а перший наклад генеалогічної монографії професора Краківської педагогічної академії Казимира Карольчака «Dzieduszyccy. Dzieje rodu. Linia poturzycko-zarzecka» («Дідушицькі. Історія роду. Лінія потурицько-заріцька») — розійшовся впродовж року й отримав нагороду Міністерства освіти Польщі як найкраща праця в галузі генеалогії 2001 року[3].

Відомі представники[ред.ред. код]


Палаци Дідушицьких[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie…— Т. 3.— 319 s.— S. 165, 271. (лат.), (пол.)
  2. Мавр. Дідушицький. Кроніка ДД. — С. 17
  3. Львівська газета, 17.06.2005
  4. Akta grodzkie i ziemskie… — Т. 3. — 319 s. — S. 165, 271. (лат.), (пол.)
  5. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 37.
  6. Мавр. Дідушицький. Кроніка ДД. — С. 54
  7. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1868. — Т. 1. — S. 39.
  8. Мавр. Дідушицький. Кроніка ДД. — С. 63-64.
  9. Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 114. (пол.)
  10. у тексті пол. przedał
  11. Kronika domowa Dzieduszyckich]… — S. 69-71.
  12. Kronika domowa Dzieduszyckich]… — S. 91-97.
  13. Włodzimierz Dzwonkowski. Dzieduszycki Antoni Bazyli (1757–1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1948. — Tom VI, zeszyt …. — S. 106–107. (пол.)
  14. [1]
  15. Tłumacz, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka..— S. 348. (пол.)
  16. Sokołów (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. — S. 32. (пол.)
  17. Adam Przyboś i Kazimierz Przyboś. Miaskowski (Miastkowski) Wojciech z Miaskowa herbu Leliwa (zm. ok. 1654) // Polski słownik biograficzny. — T. XX. — S. 548. (пол.)
  18. Marja Sypayłłówna. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509–1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 310–311. (пол.)
  19. Jarczowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy..— S. 448. (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Heraldiikkatynkä.svg Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.