Майдан Незалежності (Вінниця)
| Майдан Незалежності Вінниця | |
|---|---|
 | |
| Колишні назви | |
| радянського періоду (українською) | площа імені Леніна |
| Загальні відомості | |
| Координати початку | 49°13′57″ пн. ш. 28°28′06″ сх. д. / 49.23250° пн. ш. 28.46833° сх. д. |
| поштові індекси | 21050 |
| Транспорт | |
| Рух | пішоходна |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Забудова | багатоповерхова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
Майдан Незалежності — центральна площа Вінниці, названа на честь Незалежності України.
Історія[ред. | ред. код]
Місце, де зараз майдан Незалежності, прилягає до вінницької центральної вулиці Соборної, яка в радянські часи носила ім'я Леніна, а до того — Миколаївський проспект. До 1960-х років на місці нинішньої площі стояла будівля реального двокласного училища (в радянські часи у ній розміщувалися установи). Біля неї був розбитий скверик з лавками.
У 1960-х роках адміністративну будівлю знесли, а вулицю Пушкіна з'єднали з вулицею Леніна і в цьому місці обладнали стоянку таксі. Наприкінці десятиліття почали будувати Вінницький міськвиконком у типовому радянському стилі «бруталізм» зі значним використанням скла.
Після побудови міськвиконкому перед ним облаштували центральну площу міста імені Леніна. Пам'ятник цьому радянському діячеві встановили у 1972 році: біля нього відбувалися святкування важливих державних свят, весільні фотосесії[1].
Рішення про демонтаж пам'ятника Іллічу ухвалювалося ще 1990 року, та реалізоване воно було два роки потому — 20 травня 1992 року. Робітники повинні були починати о другій годині ночі.
|
Вночі робляться темні справи. Тому ми розтягнули роботи аж до самого ранку, щоб люди побачили, як прибирають з площі комуністичного ідола. У цей час дехто вже добирався на роботу, почали ходити трамваї і тролейбуси. Люди зупинялися, дивилися… У рюкзаку на землі була пляшка шампанського. Кран підняли, отоді я відкрив пляшку, налив вино, Володимир [Нінов] проголосив тост: «Кінець тоталітаризму!» | 
|
— Валерій Ставнійчук, один із виконавців демонтажу, [1] | ||
У 1990-х на площі встановлювали новорічну ялинку, проводили громадські заходи.
У 2005 році, після Помаранчевої революції, площу перейменували у Майдан Незалежності, встановили невдалий[2] пам'ятник Українській пісні, відреставрували фонтан. У 2012 році зроблено капітальний ремонт площі: встановили тротуарну плитку, фонтани, лавки, ліхтарі, насадили клумби. Відтоді площа набрала свого сучасного вигляду[3][1].
Сучасність[ред. | ред. код]
Сьогодні Майдан Незалежності — головна площа міста[4]. Вона розташована на сході історичної місцини Завалля[5], обмежена вулицями Соборна, Миколи Оводова, Пушкіна. Розмір приблизно 10800 кв. м.
Майдан оточують:
- Вінницька міська рада (Соборна, 59);
- Художня галерея (Пушкіна, 2);
- готель «Поділля» (Пушкіна, 4);
- Будинок колишньої міської думи та Державного банку (Соборна, 67);
- історичні будівлі по Соборній, у тому числі Готель «Савой».
Майдан Незалежності залишається незмінним місцем святкувань, артпроєктів та естетичною зоною.
Примітки[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Майдан Незалежності (Вінниця) |
- ↑ а б ВІННИЦЬКИЙ МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ «ВИТІСНИВ» ПАРКОВКУ ТАКСІ / vlasno.info, 24 серпня 2015. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ ТОП-10 НАЙГІРШИХ ПАМ'ЯТНИКІВ ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ / ТСН, 19 листопада 2009. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- ↑ У Вінниці почали «ламати» Майдан Незалежності перед мерією / Вінниця.інфо, 22 квітня 2011. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ Півстоліття тому у Вінниці перед мерією знесли училище, щоб створити площу. Фотофакт / Вінниця.інфо, 11 травня 2016. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ Завалля (Моя Вінниця — Про Вінницю — Райони міста — Гнатюк Ніна Юхимівна). Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вебкамери з Майдану Незалежності [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.]
| ||||||||