Максиміліан Марія Кольбе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максиміліан Марія Кольбе
Fr.Maximilian Kolbe 1939.jpg
Ім'я при народженні пол. Rajmund Kolbe
Народився 8 січня 1894(1894-01-08)[1][2]
Здунська Воля, Лодзинське воєводство, Польща
Помер 14 серпня 1941(1941-08-14)[1][2] (47 років)
Аушвіц, Освенцимський повіт, Малопольське воєводство
·Отруєння
Поховання Аушвіц
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Діяльність клерик, католицький священик, есперантист, боєць Опору
Alma mater Папський Григоріанський університет
Володіє мовами есперанто
Конфесія Римо-католицька церква
Скульптура Максиміліана Кольбе на будівлі костьолу в Мушині

Максиміліан Марія Кольбе (8 січня 1894, Здунська Воля, Польща — 14 серпня 1941, Аушвіц, Польща) — польський святий францисканець новітнього періоду, загинув в Аушвіці, віддавши своє життя за одного з в'язнів.

Святий Максиміліан Кольбе народився в Здунській Волі біля Лодзі (Польща) в 1894 році. Вступив до Францисканського Ордену й у 1918 році був висвячений на пресвітера. Незважаючи на особисту любов до крайньої вбогості, в апостольській праці використовував найсучасніші засоби. Ревно поширював пошану до Непорочної Марії. Захоплення фізикою і математикою вилилося в креслення різних новаторських конструкцій і навіть нових видів літаків. А образ, побачений у Римі під час демонстрації масонів (Люцифер попирає св. Архангела Михаїла), спрацював інакше: адже в Біблії написано, що Пресвята Діва стопче голову змія! Отже, для спасіння світу і навернення невіруючих потрібне якесь християнське військо, лицарство, присвячене Марії, яке відвойовувало б у сатани людські душі. Отак був написаний устав Лицарства Непорочної — латиною Militia Immaculatae. Його початкові слова: «Прагнути навернути грішників, єретиків, схизматиків, юдеїв тощо і в першу чергу масонів» (підкреслено двічі). Один із викрутасів лукавого, як підмітив Честертон, — переконати людей, ніби його не існує. В ті часи ніхто з віруючих не сумнівався у потребі молитовної боротьби проти масонів і Лицарство Непорочної розвивалося стрімко.

Освенцім[ред. | ред. код]

Після того, як Німеччина напала на Польщу, Непокалянув став притулком для тисяч біженців, у тому числі для 2000 євреїв, яких Кольбе ховав від нацистів. Під його керівництвом запрацювала нелегальна радіостанція, у передачах якої викривалися звірства німецьких окупантів.

17 лютого 1941 р. Максиміліан Кольбе був заарештований гестапо і ув'язнений у варшавську в'язницю Павяк. 25 травня того ж року його перевели в Аушвіц. Він отримав номер 16670. Есесівці постійно били його кованими чобітьми, примушували біго́м носити непідйомні тяжкості (це при тому, що він був калікою-туберкульозником, у нього була тільки одна легеня), але він не тільки зберігав силу духу, але й іншим допомагав, як міг. Навіть в таких нелюдських умовах о. Максиміліан продовжував свою пастирську діяльність — втішав, хрестив, сповідав, пошепки здійснював богослужіння. Він сам попросив відвести йому місце в найбруднішому місці барака — біля дверей, де стояв туалет, щоб завжди мати можливість благословляти померлих в'язнів, яких виносили.

У липні 1941 року з блоку № 14, в якому жив отець Максиміліан, зник ув'язнений. Утікача знайти не вдалося (пізніше з'ясувалося, що він потонув у вигрібній ямі). Тоді заступник коменданта табору оберштурмфюрер СС Карл Фріч відібрав 10 осіб, яким було призначено померти голодною смертю у блоці № 13, наводячи жах на весь табір. Це покарання Фріч призначив у повчання і на залякування ув'язненим, щоб більше ніхто не намагався тікати. Всіх мешканців барака поставали в стрій, залишили без вечері (її у них на очах вилили в канаву), а весь наступний день люди знову провели в строю під палючим сонцем. Увечері прийшов Фріч і почав відбирати 10 смертників. Один з відібраних ними людей, польський сержант Франтішек Гаєвнічек заплакав і сказав: «Невже я більше не побачу дружину і дітей? Що ж тепер з ними буде?» І тоді Кольбе вийшов зі строю і запропонував Фрічу своє життя в обмін на життя Гаєвнічека. Фріч прийняв його жертву.

Сидячи в смердючій камері й помираючи від голоду і обезводнення, о. Максиміліан продовжував підтримувати товаришів по нещастю. Вони проводили час в піснях і молитвах. Через три тижні Кольбе і троє інших смертників були ще живі. 14 серпня 1941 р., напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, кат Аушвіца Бок отримав наказ негайно покінчити з в'язнями. Кольбе і його трьом товаришам була зроблена ін'єкція фенолу. Наступного дня тіло Максиміліана Кольбе піддали кремації, а прах розвіяли за вітром.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник Максиміліану Марії Кольбе установлений у місті Хшанув.
  • Святий Максиміліан — один з десяти святих мучеників XX століття, на честь яких у Вестмінстерському абатстві в Лондоні були споруджені статуї.

Канонізація[ред. | ред. код]

У 1971 році Папа Римський Павло VI зарахував Максиміліана Марію Кольбе до лику блaженних. 10 жовтня 1982 р. Папа Іван-Павло II у присутності Франтішека Гаєвнічека в урочистій обстановці під оплески 200 000 віруючих офіційно зарахував Максиміліана Кольбе до лику святих мучеників.

У літургійному календарі Римо-Католицької Церкви 14 серпня є днем пам'яті святого Максиміліана Марії Кольбе.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Франтішек Гаєвнічек, за якого віддав своє життя о. Максиміліан, після закінчення війни повернувся до вцілілих родичів та прожив до глибокої старості, помер у віці 93 років.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]